Тема 19. Діагностика управління підприємством.

План лекції:

1. Характеристика діагностики як процесу та її основні параметри.

2. Види діагностики.

Рекомендована література:

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2. Курс для высшего управленческого персонала. Сокр. пер. с ангд. / Под ред. д.э.н. В.И. Терещенко. – М.: Экономика. 1970. - 808 с.

3. Управление бізнесом: Экспресс-курс для деловых людей. / Авт.-сост. Г.В. Щецин. – 4-е узд. – К.: МАУП, 2004. – 232 с.

1. Характеристика діагностики як процесу та її основні параметри.

Слово "діагностика" від слова "діагноз" у перекладі з грець­кого означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті, вживаючи слово "діагноз", ми маємо на увазі, по-перше, конста­тацію результатів дослідження когось чи чогось, по-друге, висно­вок за цими результатами на підставі показників, нормативів, ха­рактеристик і т.д.

Діагноз — це конкретний, цілком визначений фіксований в часі стан, що має адресну прив'язку, об'єкт аналізу. Можливість встановити діагноз нам дозволяє така дослідницька категорія, як діагностика.

Діагностика— визначення стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок і "вузь­ких місць".

Діагностика — це не одноразовий акт, а процес, що здійснюється в часі й у просторі.

Мета діагностики — встановити діагноз об'єкта дослідження і дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу. Здійснивши мету на підставі даних діагнозу, можна буде виробити правильну і грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику.

Завдання діагностики полягають у визначенні заходів, спря­мованих на налагодження роботи всіх складових елементів системи, і способів їхньої реалізації. Не можна здійснювати уп­равління на будь-якому господарському й управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан. Завдання діагностики тісно переплітаються з двома іншими завданнями — прогнозом і аналізом походження.

В економічній діагностиці дуже часто прогноз дозволяє уточ­нити діагноз. Дослідження процесу розвитку об'єкта також допо­магає краще усвідомити його існуючий стан. У той же час діагно­стика є вихідним пунктом прогнозу, оскільки без чіткої і до­стовірної констатації сформованого стану неможливо оцінити альтернативи розвитку об'єкта. Звідси можна зробити висновок, що проведення діагностичних досліджень необхідне у всіх струк­турах і на всіх рівнях управління. Як уже відзначалося, діагносту­вання — це дослідницький процес, а виходить, на нього автома­тично переносяться всі основні вимоги, пропоновані до будь-якого дослідження.

По-перше, воно повинно бути автентичним, тобто заснова­ним на першоджерелах (на первинній достовірній інформації будь-якого виду і будь-якої форми уявлення).

По-друге — об'єктивним. Це значить, що перед тим, як поча­ти процес діагностування, його учасникам необхідно виробити процедуру оцінки і скласти програму дослідження об'єкта. Ця процедура повинна враховувати три обов'язкових умови: хто проводить дослідження; де воно проводиться і чітке визначення базових параметрів, за якими проводиться дослідження. Це доз­волить мінімізувати вплив фактора суб'єктивізму при постановці діагнозу, і, виходить, підвищаться його об'єктивність і точність.

Точність — це третя вимога до правильності діагнозу. Ціль, завдання і відповідність вимогам, пропонованим до процесу діаг­ностування, здійсненні, якщо все дослідження планується, ор­ганізується і контролюється відповідно до логіки діагнозу.

Для того, щоб правильно оцінити стан об'єкта діагнозу, не­обхідна система критеріїв, здатних адекватно відбити специфіку конкретного об'єкта з обліком факторів, що впливають на нього в той чи інший період часу. Це, насамперед, побудова системи показників для оцінки стану об'єктів, розробка якісних і кількіс­них характеристик, шкал для виміру певних значень цих характе­ристик і показників.

Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхи­лень основних параметрів досліджуваних явищ, об'єктів, їхніх проявів, процедури збору й обробки діагностичної інформації. У загальному вигляді проведення діагностичних досліджень зви­чайно допускає порівняння стану обраного об'єкта з якою-не-будь нормою чи еталоном для того, щоб виявити наявність відхи­лень і визначити їхній характер — позитивний чи негативний.

Центральне питання в діагностуванні складної проблеми — усвідомлення і встановлення симптомів чи утруднень наявних можливостей. Виявлення симптомів допомагає визначити про­блему в загальному вигляді. Це сприяє також скороченню кіль­кості факторів, які варто враховувати стосовно до управління. Доцільно уникати негайної дії для усунення симптому.

Для виявлення причин виникнення проблеми необхідно зіб­рати і проаналізувати зовнішню і внутрішню інформацію дослід­жуваного об'єкта. Таку інформацію можна збирати на основі формальних методів аналізу ринку, аналізу фінансових звітів, інтерв'ювання, запрошення консультантів з управління чи опиту­вання працівників. Інформацію можна збирати і неформально. У ході спостережень важливо бачити розходження між релевантною (доречною) і недоречною інформацією й уміти відокремлю­вати одну від іншої.

Коли діагностують проблему, необхідно віддавати собі звіт у тім, що саме .можна з нею зробити. Для оперативного управління кризами необхідно володіти їхньою чіткою класифікацією. При цьому виходять з різних критеріїв класифікації криз. До них мож­на віднести наступні: тип чи вид; сфера впливу чи виникнення кри­зи; метод визначення кризи; ступінь розвитку кризи; розподіл кри­зи в часі; характер обліку кризи; можливість регулювання кризи.

Висновки про стан діагностованого об'єкта можуть бути представлені у формі тексту і доповнюватися графіками, табли­цями, діаграмами й іншим ілюстративним матеріалом. Усі стадії діагностики тісно пов'язані між собою, недоліки, що виникають в одній з них, позначаються на всьому дослідженні.

Результати діагностики викладаються в наступній послідо­вності:

1. Визначення загальної тенденції економічного (соціального,

політичного) розвитку об'єкта.

2. Розподіл процесу розвитку діагностованого об'єкта на стадії і визначення, на якій з них знаходиться об'єкт.

3. Подається прогноз розвитку об'єкта.

Процес діагностики— дослід­ницький, пошуковий, пізнавальний процес. Найбільш корисне застосування діагностики для визначення реального стану про­цесів управління. Перш ніж докладніше зупинитися на процесі, необхідно визначити, що може бути об'єктом діагностування, ме­ту і завдання діагнозу, базові параметри й інші супутні дослід­женню поняття.

Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма чи організація будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цих систем (внутрішнє середовище організа­ції, конкретні види ресурсів, виробничі функції, організаційна структура, собівартість і т.д.).

В основі управління об'єктом діагнозу лежать конкретні уп­равлінські процедури.