Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства

Капітал (Capital) - це головна сума коштів, необхідна для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал (A capital is advanced) - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообігу розділяється на основний та оборотний.

Основний капітал (Fixed assets) - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами.

Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).

Оборотний капітал (Floating capital) - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий.

Власний капітал (Property asset) створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди.

Позиковий капітал (Loan capital) формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства (Production funds of enterprise), усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.

Проте, засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди, на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди.

Основні виробничі фонди (Capital production assets) - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий часу своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні виробничі фонди (Floating production assets) - частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

___________

Оцінка, класифікація та структура основних фондів

Класифікація основних фондів:

1. за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види:

- будівлі;

- споруди;

- передавальні пристрої;

- машини та устаткування (1. силові машини та устаткування

2. робочі машини та устаткування

3. вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне устаткування

4. обчислювальна техніка);

- транспортні засоби;

- господарський інвентар;

- інструмент;

- виробничий інвентар та приладдя;

- інші основні фонди.

2. за призначенням (у сфері використання)

- виробничі (основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі і

створюють умови для виробничої діяльності);

- невиробничі (об`єкти культурно-побутового призначення, житлові

будинки, медичні установи та ін.);

3. за ступенем участі у виробничому процесі:

- активні (які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі –

робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні

та регулюючі пристрої, ЕОМ, деякі технічні споруди);

- пасивні (які створюють умови для здійснення процесу

виробництва);

4. по групах для встановлення норм амортизаційних відрахувань:

- перша : будівлі, споруди, їхні структурні компоненти,

передавальні пристрої;

- друга: автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні,

електромеханічні прилади та інструменти, інше

офісне обладнання, прилади до нього;

- третя: основні фонди, не включені до першої, другої, четвертої груп;

- четверта: електронно-обчислювальні машини для автоматичної обробки

інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи,

телефони (у т.ч. мобільні).

Структура основних фондів – це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у відсотках від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому.

Основні фонди підприємства оцінюються:

1. залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю;

2. залежно від стану основних фондів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна, але за сучасними цінами.

Залишкова вартість основних фондів – характеризує реальну їхню вартість і ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (роботи або послуги).

Залишкова вартість основних фондів є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості.

Вона розраховується як сума надходжень від реалізації основних фондів, які вибули, з урахуванням витрат щодо демонтажу та реалізації. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ.

Повна (первісна й відновна) вартість основних фондів – це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду функціонування.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового року (БВ оф)

БВ оф = БВ о + В ноф + В кр + В рек – В в – АВ о ,

де БВ о – балансова вартість групи основних фондів на початок року, що

передував звітному;

В ноф – витрати на придбання нових основних фондів;

В кр оф – вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В рек оф– витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію

устаткування;

В в оф – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що

передував звітному;

АВ о оф– сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував

звітному.

Середньорічна вартість – середньозважена повна вартість основних фондів за рік.

В ср. оф. = ПВ п.р. + ПВ в. оф. * к/12 - ПВ виб. оф. * (12 -к ) / 12

де ПВ п.р. – повна вартість основних фондів на початок року;

ПВ в. оф. – повна вартість основних фондів, що надійшли у

розрахунковому році;

ПВ виб. оф – повна вартість основних фондів, що вибули з експлуатації у

розрахунковому році.

_____________

Знос, амортизація і відтворення основних виробничих фондів Фізичний знос – поступова втрата ОЗ споживної вартості в процесі експлуатації, тобто матеріальний знос їх окремих елементів. Моральний знос – знос ОЗ у наслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування Основні фонди, поступово утрачають свою вартість, переносять на виготовлену продукцію частину цієї вартості, що відповідає їх зносу. Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Норма амортизації – це розмір щорічних амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів. Норма амортизації виражає долю основних фондів (у відсотках на рік), яка повинна бути перенесена на виготовлену продукцію протягом року. Амортизація ОЗ нараховується з використанням методів: 1) прямолінійного. Річну суму амортизації визначають діленням вартості об'єкта за вирахуванням ліквідаційної вартості на очікуваний строк корисного використання. Приклад 1. Вартість 6000 грн., ліквідаційна вартість дорівнює нулю, строк використання 5 років; річна норма амортизації 20 % або 1200 грн. (6000 : 5). Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Наприклад, придбано ОЗ вартістю 2000 грн., визначено очікуваний термін корисного використання – 5 років. Ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю. Річна норма амортизації становитиме: 2000 : 5 = 400 грн. Відповідно, щомісячна норма – 400 : 12 = 33,33 грн. або 33,33 : 2000 х 100 = 0,1667 % на місяць. 2) процентного. Використовується для тих об'єктів, що швидко знецінюються. 3) кумулятивного, суму амортизації визначають множенням первісної вартості об'єкта (за вирахуванням ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт. 4) виробничого, підприємство визначає об'єм продукції, яку планує виготовити з використанням окремих засобів праці і виводить з цього розрахунку розмір Амор. відрахувань на кожну гривню готової продукції. 5) прискореного зменшення залишкової вартості, Річну суму амортизації визначають множенням залишкової вартості об'єкта ОЗ на річну норму амортизації, яку обчислюють виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюють. Крім названих методів, підприємство може також використовуватись для нарахування амортизації основних засобів інші методи, які передбачені податковим законодавством. Підприємства самостійно здійснюють вибір методів нарахування амортизації. Протягом року амортизаційні відрахування нараховується щорічно – незалежно від методу нарахування – у розмірі 1/12 річної суми. Існують дві форми відтворювання основних фондів – просте і розширене. При простому відтворюванні передбачається заміна застарілої техніки і капітальний ремонт устаткування, в той час як розширене відтворення – це насамперед нове будівництво, а також реконструкція і модернізація діючих підприємств. Відновлення об’єктів основних засобів може здійснюватися шляхом ремонту, модернізації та реконструкції. Джерела формування основних виробничих фондів: виручка від реалізації продукції, в тому числі прибуток; інші доходи; амортизаційні відрахування; бюджетні асигнування; кошти вищестоящих організацій, а також кредити банків.

________