Основні макроэкономічні показники

В макроэкономичному аналізі найбільш широко використовуються такі статистичні показники, як валовий продукт і національний доход, рідко – чистий національний продукт.

Валовий продукт Центральним показником Системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП). В статистиці ряда закордонних країн використовується і більш ранній макроэкономичний показник – валовий національний продукт (ВНП). Вони відображають результати діяльності у двох сферах народного господарства: матеріального виробництва та послуг. Обидва визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в экономіці за один рік (квартал, місяць). Ці показники підраховуються у цінах як поточних (діючих), так и постійних (цінах якого-небудь базового року).

Різниця між ВНП и ВВП полягає в слідуючем:

ВВП розраховується по так званій териториальній ознаці. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг незалежно від національної приналежності підприємств, розташованих на території даної країни;

ВНП – це сукупна вартість усього обсягу продукції та послуг в обох сферах національної экономики незалежно від місця знаходження національних підприємств (в своєї країні або за кордоном).

Таким чином, ВНП відрізняється від ВВП на суму так званих чинних доходів від використування ресурсів данної країни за кордоном (переведений в країну прибуток від вкладеного за кордоном капіталу, існуючий там власності, зарабітня платня громадян, працюючих за кордоном) за мінусом аналогічних вивезених із країни доходов іноземців.

Звичайно, щоб розрахувати ВНП, до показника ВВП додають різність між прибутками і доходами, отриманими підприємствами і фізічними оссобами даної країни за кордоном, з одного боку, та прибутками і доходами, отриманими іноземними інвесторами та иноземними рабітниками в даної країні, з другого боку.

Ця різність дуже невелика: для ведучих країн Західу – не більш ±1% від ВВП.

В нашій країні перехід до нових показників – сспочатку ВНП, а потім ВВП – почався з 1988 р. Цій перехід здійснюється шляхом перерахунку валового суспільного продукту (ВСП) і національного доходу (НД), уявляючих собою відповідно суми валової продукції і чистої продукції галузей матеріального виробництва.

Показник ВСП являлся основним в радянській економичній статистиці і уявляв собою сукупну вартість усього обсягу вироблених товарів та послуг у сфері матеріального виробництва з включенням до неї витрат на сировину, матеріали, паливо та ін., тобто не був вільним від вторичного рахунку. Показник національного доходу розраховувся також тільки на базі матеріального виробництва.

Корінні відмини у методології підрахунку ціх показників і показників СНР, звичайно, приводять до того, що перераховані ВСП і НД колишнього СРСР і України можуть лише приблизно характеризувати ВВП і НД СВСР і України.

Виключення вторичного рахунку

Головна вимога при розрахунку показників ВСП та ВНП – це щоб усі товари та послуги, вироблені за рік, враховувались тільки один раз, тобто щоб при розрахунку враховувалась тільки кінцева продукція і не враховувались проміжні продукти, які можуть покупатися и перепродаватися багато разів.

Кінцева продукція – це товари та послуги, які покупаються споживачами для кіінцевого використування, а не для перепродажу. Проміжна продукція – це товари та послуги, які проходять подальшу переробку або перепродаються декілька разів, раніше чим попасти к кінцевому споживачу.

Якщо підсумовувати вироблені в країні товари та послуги у всіх галузях економики, то неминучий багаторазовий вторичний рахунок, суттєво перекручуваючий реальний обсяг виробленого валового продукту.

Наприклад, зерно, вирощуване в сільскому господарстві, раніше чим перетворитися в кінцевий продукт – хлб, проходить чотире стадії обробки: 1) збір, обмолот і сортування зерна в сільскому господарстві; 2) очистка, сушка і зберігання на елеваторах; 3) размол зерна на млинах; 4) випічка хліба на хлібозаводах. Якщо, припустимо, ціна зерна, виробленого в сільскому господарстві, становить n одиниць, то при його обробці та переробці на трьох послідуючих стадіях ця ціна ще тричі включається в витрати виробництва на елеваторі, млині і хлібозаводі і в останньому підсумку чотире рази сумується при розрахунку обсягу продукції по усім галузям. Проте реальна вартість, вироблена на кожній стадії обробки зерна і охоплююча вартість виробництва і доход, предстає лише у вигляді заробітньої платні, амортизації і прибутку цього конкретного підприємства.

Отже, для вилучення багаторазового вторичного рахунку ВВП и ВНП повинні виступати як вартість кінцевих товарів та послуг і вмикає тільки вартість, утворюванну (додаваєму) на кожній проміжній стадії обробки.

Додаткова вартість

Так виникає поняття додаткової вартості. Додаткова вартість (ДВ) – це вартість, створена в процесі виробництва на данному підприємстві і охоплююча реальний внесок підприємстві у створенні вартісті конкретного продукту, т.т. заробітню платню, прибуток і амортизацію конкретного підприємства.

Отже вартість потребленных сировини і матеріалів, які придбалися у постачальників і в створенні яких підприємство не приймало участі, в додаткову вартіість виробленого данм підприємством продукту не включається.

Іначі кажучи, додаткова вартість – це валова продукція підприємства (або риночна ціна випущеної продукції) за мінусом поточних матеріальних витрат, але з включенням до неї відрахувань на амортизацію (так як основні фонди підприємства приймають участь в створенні нової вартості виробленої продукції). В радянській практиці цій показник носив назву умовно чистої продукції.

Ці величини додаткової вартості при сумуванні їх по усім галузям і виробництвам і дають кінцеві показники ВВП, вільні від вторичного рахунку. В СНР у склад додаткової вартості включаються амортизація, заробітня платня, прибутки корпорацій и некорпорированих підприємств, придбана їми рента, відсоток на судний капітал, а також так названі чисти податки або чистий експорт. До чистих налогів відносять побічні податки на товари, послуги і імпорт за відрахуванням державних субсідій на виробництво цих товарів і послуг, до чистого експорту – експорт товарів та послуг за відрахуванням їх імпорта. При розрахунку сум рахунків і власно ВВП чисті податки або чистий експорт часто додають окремою строкою для того, щоб різні рахунки або підраховані різними способами ВВП збігалися, так як не в усіх розрахунках враховуються побічні податки, субсідії і сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами.