Проблеми вимірювання обсягів національного виробництва.

Важливою проблемою макроекономічного аналізу є методика вимірювання результатів національного виробництва і, насамперед, національного продукту. Основною методикою на сьогоднішній день є система національних рахунків (СНС).Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв’язки в національному господарстві.

У системі національних рахунків обліковуються такі сфери економічної діяльності: галузі матеріального виробництва, державне управління, некомерційні підприємства обслуговування населення і домашні господарства. Під час обліку використовується грошовий вираз ринкової вар­тості благ. Сам облік здійснюється у вигляді подвійного запису, прийнятого в бухгалтерському обліку. За системи національних рахунків подвійний рахунок виклю­чається, що є ключовим аспектом цього методу обліку результа­тів суспільного виробництва. Статистики, розраховуючи кінце­вий продукт як потік доходів, враховують у ньому тільки те, що називається доданою вартістю.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які ви­робляються для кінцевого використання, а не для подальшої об­робки чи переробки або перепродажу. Кінцевими вважаються продукти, які використовуються для споживання домогосподарств; інвестицій фірм; державних закупок та експотру.

Проміжні продукти — це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.

3. Статистичний облік національного виробництва.

Головними і вихідними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національ­ний продукт (ВНП). У. статистиці України форма національного продукту (ВВП) була визначена не так давно — з 1987 р.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вар­тість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту.

Виробничий метод. Підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Отриманий результат характеризує сукупну вартість кінцевої про­дукції, або доданої вартості, створеної в галузях економіки. За цим методом ВВП включає:

iамортизаційні відрахування;

iвитрати на оплату праці;

iсоціальні відрахування від фонду оплати праці;

iприбуток;

iнепрямі податки.

Метод кінцевого використання(за витратами). У ході розрахунку підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП (споживання, інвестиції фірм, державні закупки та експорт). За цим методом ВВП включає:

i споживчі видатки населення (товари повсякденного вжитку, товари довгострокового використання, оплата послуг);

i інвестиції приватного сектору (в основний капітал, в товарні запаси, в житловий сектор);

i державні закупки (з державного бюджету, з місцевого бюджету);

i чистий експорт (експорт мінус імпорт).

Розподільчий метод (за доходами). Підсумовуються всі види факторних доходів отриманих за певний період, а також амортизаційні відрахування та непрямі податки. За цим методом ВВП включає:

i амортизація;

i непрямі податки за винятком субсидій;

i оплата праці;

i рентні платежі – доходи, які отримують домовласники, що забезпечують економіку ресурсами власності;

i проценти – виплати грошового доходу приватного бізнесу постачальникам грошового капіталу;

i доходи некорпоративного сектору економіки (доходи фермерів, кооперативів, приватних фірм);

i прибуток корпорацій, який включає податки на прибуток корпорацій, дивіденди акціонерів, нерозподілений прибуток корпорацій.

Близьким до ВВП за змістом є показник вало­вого національного продукту.Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, ство­рених за певний період вітчизняними підприємствами в країні та за її межами. ВНП відрізняється від ВВП на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами. Певна частина створених у країні фактор­них доходів (від капіталу, робочої сили і землі) може являти со­бою власність іноземців, тому в складі ВНП такі доходи не вра­ховуються, але вони включаються у ВВП. Разом з тим доходи, отримані громадянами даної країни за кордоном, враховуються у ВНП, але не входять у обсяг ВВП.

У системі національних рахунків існує також низка інших вза­ємопов’язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП (а також ВНП):

i чистий національний продукт: ЧНП = ВВП – амортизація;

i національний дохід: НД = ЧНП – непрямі податки;

i особистий дохід: ОД = НД – вклади на соціальне страхування – податок на прибуток – нерозподілений прибуток + трансфертні платежі населенню;

i особистий дохід після сплати податків: ОДПП = ОД – індивідуальні податки.

Обчислення ВВП ускладнюєтьсяінфляцією (зростанням цін). У зв’язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, обчислений у діючих цінах. В умовах інфляції він завищує ре­зультати діяльності економіки і потребує коригування.Реальний ВВП — це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на індекс зростання цін.

Індекс цін – показник який характеризує відношення цін поточного періоду до цін базового. Індекс цін показує як змінилися ціни у поточному періоді у порівнянні з базовим (базовий – період з яким здійснюється порівняння). Індекс цін розраховується у відсотках. Ціни у базовому періоді приймаються за 100%. Якщо цей показник виражено у вигляді коефіцієнта, то його називають рівнем цін.

Наши рекомендации