Процес та види діагностики, методика її проведення
Процес діагностики являє собою дослідницький, пошуковий та пізнавальний процес. Мета, завдання та вимоги, що висуваються до процесу діагностування, є реальними, якщо всі дослідження плануються, організуються та контролюються відповідно до логіки діагнозу.
Виділяють два етапи процесу діагностики.
Перший етап — якісна ідентифікація об’єкту, тобто встановлення належності об’єкту до визначеного класу або групи об’єктів.
Другий етап — кількісна ідентифікація об’єкту — виявлення відмінностей діагностованого об’єкту від об’єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими, тобто системою критеріїв, які здатні адекватно відобразити специфіку конкретного об’єкту з урахуванням факторів, що впливають на нього.
Процес діагностики передбачає три типові методики діагностичних досліджень.
Перший тип полягає у порівнянні стану об’єкту дослідження з певною нормою або еталоном з метою виявлення відхилень;
другий — у з’ясуванні належності об’єкту, який досліджується до конкретного класу, групи або сукупності, що дозволяє систематизувати і впорядкувати зміни;
третій — використовується в ситуаціях коли не можливо провести оцінки порівняння і співставлення через відсутність базових параметрів.
Як уже зазначалося, діагностика - це дослідницький процес, на який автоматично переносяться і всі вимоги, що висуваються до будь-якого дослідження. Тобто ефективна діагностика вимагає застосування певних принципів, які висуваються до процесу діагностики:
1) дослідження має бути аутентичним (подлинный) относится к правильности начал, свойств, взглядов, чувств, намерений; искренности, преданности;
2) дослідження має бути точним;
3) дослідження має бути об’єктивним.
Водночас слід зазначити, що методи діагностики можуть суттєво розрізнятися залежно від природи об’єкту дослідження і поділяють на чотири групи:
1) аналітичні;
2) експертні;
3) лінійного програмування;
4) динамічного програмування.
Процес діагностики дуже різноманітний і передбачає наступні види економічної діагностики:
1) за періодичністю:
- одночасна;
- періодична;
2) за змістом:
- тематична;
- комплексна;
3) за призначенням результатів
- діагностика господарсько-фінансового стану підприємства;
- діагностика наслідків управлінських рішень;
4) за метою:
- планова (профілактична);
- непланова.
Економічна діагностика передбачає виконання наступних аналітичних завдань:
1) оцінка стану господарської системи підприємства;
2) оцінка режиму функціонування, його ефективності та стабільності роботи;
3) визначення можливих варіантів економічної динаміки;
4) оцінка можливих наслідків управлінських рішень.
При цьому розмежовують два напрями економічної діагностики: оперативна діагностика — орієнтована на обґрунтування поточних управлінських рішень;
стратегічна діагностика — оцінка ефективності обраної стратегії діяльності та дослідження стратегічних позицій підприємства за окремими напрямами його діяльності.
Крім того бізнес діагностика — ретроспективне, оперативне, перспективне комплексне дослідження господарської діяльності, необхідне для обґрунтування його господарської політики на майбутнє.
Слід звернути увагу на соціально-психологічний аспект діагностичного дослідження, а саме на помилки, які допускаються під час її проведення. Дослідження напрацювань німецьких учених з цього питання дозволило виокремити найбільш поширені помилки, що виникають в процесі діагностики. Так, виділяють дві групи помилок при діагностиці ситуацій.
Перша група — помилки враження:
а) помилки першого враження;
б) помилки як негативний вплив суб’єктивної впевненості.
Друга група — помилки дослідження:
а) помилки при збиранні даних;
б) помилки в процесі визначення діагнозу;
в) помилки при формуванні ставленні.
Урахування зазначених можливих помилок допоможе підвищити ефективність процесу діагностування організації та вплине на якість її діагнозу.