Американська практика щодо венчурного фінансування інноваційних процесів

Завдання:

• дослідити розвиток венчурного ринку у США;
• проаналізувати механізм та інструменти венчурного фінансування інноваційних процесів;
• виявити основні тенденції розвитку венчурної індустрії.

Поняття «венчур» («venture») у перекладі з англійської означає «ризик», «ризиковане починання», «ризикове підприємство» тощо. У словнику В. К. Мюллера воно перекладається як «ризикове підприємство», «спекуляція», «сума, яка підлягає ризику». Найбільш цікавими та перспективними об’єктами для венчурного капіталу є малі інноваційні компанії, орієнтовані на розробку та виведення на ринок наукомісткої продукції на базі високих технологій. Тому досить часто венчурне фінансування пов’язується із прямими інвестиціями в компанії саме технологічного сектора.

Зародження цього ризикового виду підприємництва, тісно пов’язаного з науково-технічним прогресом, що відбувся в 50-х рр. XX ст. у США. Трансформаційні зміни в економіці й фінансовій системі США, поширення специфічних форм інвестування науково-дослідних розробок із залученням нових форм інвестування, здатних враховувати довгострокові умови капіталізації вкладених коштів, спричинило виникнення венчурного капіталу як специфічної форми фінансового капіталу й призвело до значного підвищення темпів інноваційного розвитку країни. Діяльність венчурних підприємств призводить не тільки до підвищення науково-технічного рівня виробництва, вона активно впливає також на динамічність розвитку усього господарського комплексу. Постаючи генераторами інноваційних ідей, які є основою науково-технічних проривів, венчурні фірми активно сприяють ефективному використанню інтелектуального потенціалу підприємств, залученню висококваліфікованих спеціалістів та повнішому розгортанню їхнього творчого потенціалу.

Пік зростання спостерігався у 80–90-ті рр. XX ст., коли накопичення венчурних фондів зросли з 3,5 млрд дол. США у 1978 р. до більше 30 млрд дол. США у 1988 р. У період 1990–2000 рр. спостерігається стрімке зростання (у 30 разів) обсягів інвестицій: із 3,25 млрд дол. США у 1990 р. до 94,79 млрд дол. США у 2000 р.

Варто зауважити, що кількість укладених угод до 2010 р. постійно зменшувалися, а разом із тим й обсяги венчурних інвестицій впали майже на 10 млрд дол. США. Лише у 2010 р. почалося нарощення обсягів венчурного інвестування, проте воно відбувалося меншими темпами, ніж спад 2007‒2009 рр., а 2012 р. характеризувався наявним зменшенням показників. Скорочення ринку інвестицій пов’язане із загальною економічною нестабільністю, що впливає на всі сфери економіки. З падінням обсягів фінансування скоротилася й кількість угод, венчурні капіталісти стали суворіше ставитися до об’єктів вкладень і більш об’єктивно підходили до угод [3].

Венчурне фінансування здійснюється різними способами. Найтиповіший спосіб включає в себе проходження двох етапів – акумуляції фінансових коштів у відповідний фонд та їх перерозподіл поміж обраними для інвестування проектами, що значно знижує ризики утрати або недоотримання інвестицій. Збір коштів для венчурного фінансування здійснюється з багатьох джерел, основу яких формують кошти засновників венчурного підприємства та його ділових партнерів. Серед інших джерел венчурного фінансування можна виділити прибуток венчурних фондів, що реінвестується в інноваційні проекти, кошти інвестиційних компаній малого бізнесу, зарубіжних інвесторів, кошти страхових компаній і банківських установ, інвестиції «незалежних» і «зовнішніх» венчурних фондів, вільні фінансові ресурси пенсійних, благодійних фондів і фондів профспілок, кошти державних структур та ін.

Найбільшим джерелом венчурного фінансування у США є закриті партнерства з венчурним капіталом (так звані «незалежні» венчурні фонди). Вони формувалися з інвестувань багатих людей, які частину своїх прибутків вкладали в молоді перспективні на їх погляд фірми, де вони могли використати свій управлінський та професійний досвід. До цього типу джерел відносять і закриті пули-партнерства, у які партнери-інвестори вкладають різні суми капіталу залежно від своєї фінансової спроможності ‒ від 25 тис. дол. США до кількох десятків мільйонів.

Слід розглянути таке нетрадиційне (неформальне) джерело венчурного фінансування, що надається каналами невидимого венчурного ринку, як «ангели бізнесу». Подібне фінансування передбачає вкладання коштів приватними особами в розмірі від 5 % до 50 % свого інвестиційного портфелю у високоризиковані наукомісткі проекти. Широко розвинена така практика фінансування у США, де щороку приватними особами інвестується більш 30 млрд дол. США у майже 100 тис. підприємств, а загальний обсяг вкладених коштів коливається в межах 100–300 млрд дол. США. До особливостей фінансування «ангелів бізнесу» можна віднести їх високу зацікавленість не тільки отриманням надприбутків від реалізації інноваційних проектів, а й розробкою й успішним виведенням на ринок ноу-хау, завдяки чому вони активно вкладають свої знання та управлінський досвід у діяльність венчура. Високий рівень соціальної відповідальності виділяє таке інвестування капіталу зпоміж інших видів фінансування. «Ангели бізнесу» активно фінансують сфери бізнесу, розвиток яких може створити нові робочі місця, покращити екологічну ситуацію, підвищити соціальну рівність, створити корисні для суспільства технології й розробки [ 1].

У ризиковому бізнесі прийнята наступна класифікація компаній, що претендують на отримання інвестицій залежно від стадії розвитку, на якій вони знаходяться: ранні стадії ‒ «проект, бізнес-ідея» (seed stage), «створена компанія» (start up), «початкова стадія, зрілість» (early-stage); фінансування розвитку – «розширення» (expansion stage).

Розглядаючи динаміку венчурних інвестицій у США за останні роки у розрізі стадій підприємств, у які було здійснено інвестиції, варто зазначити, що найбільший обсяг венчурного капіталу вкладається в компанії, що перебувають на стадії розширення.

На сьогодні найбільшу питому вагу у загальному обсязі венчурних інвестицій США займають інвестиції у сферу програмного забезпечення (31 %), біотехнологій (14 %), енергетики (11 %), медичних приладів та обладнання (9 %) та ІТ-послуг (8 %). У США венчурні інвестиції вливаються, передусім, у високотехнологічні галузі, що дає вагомий поштовх для розвитку й інших сфер економіки [3]. Проте висока ризикованість венчурних проектів не сприяє поширенню інвестицій в усі сфери економіки, адже за підрахунками американських експертів у 15 % венчурних проектів авансований капітал цілком втрачається, у 25 % – фірми несуть довгострокові збитки, 30 % венчурів отримують дуже низький прибуток і лише 30 % венчурних підприємств дають прибуток, який проте може перевищувати початкові інвестиції у 200 разів. Внаслідок цього венчурний інвестор намагається скоротити свої збитки, шляхом часткового інвестування проекту.

Висновки. Отже, венчурне інвестування є специфічним різновидом фінансових вкладень у високотехнологічне виробництво, перспектива отримання значних прибутків у якому межує з високим ступенем ризикованості. А венчурний капітал, у свою чергу, виступає одним із найважливіших джерел фінансування інноваційної діяльності. Окрім того, результати дослідження свідчать, що у США венчурний капітал переважно спрямовується у високотехнологічні галузі, які мають значний потенціал для розвитку.