Державність та економічна безпека
Національна безпека – це категорія правова, економічна та політична, пов’язана з поняттями суверенітет, територіальна цілісність, автономність систем життєзабезпечення, рівень життя і т.д.
Складовою національної безпеки є економічна безпека. Економічна безпека – це такий стан соціально-економічної системи країни, за якого забезпечується можливості ефективного економічного розвитку в умовах макроекономічної рівноваги.
За своєю структурою відповідно до рішення міністерства економіки України, економічна безпека національної економіки включає наступні компоненти:
1) макроекономічна безпека – це такий стан економіки, за якого забезпечується розширене відтворення суспільного продукту в умовах сприятливих макроекономічних пропорцій;
2) фінансова безпека – це такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем, фондового ринку, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх викликів і загроз, її здатністю забезпечити ефективне функціонування економічної системи. Фінансова безпека свою чергу включає:
- бюджетну безпеку;
- грошово-кредитну безпеку;
- боргову безпеку;
- валютну безпеку;
- безпеку страхового ринку;
- безпеку фондового ринку.
3) зовнішньоекномічна безпека характеризує такий стан економіки, коли забезпечується збалансованість зовнішньо-торгівельних і зовнішньоекономічних операцій, захист вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції і недоброякісної продукції, підтримка вітчизняного товаровиробника;
4) інформаційна безпека (економічної інформації) – це позитивний імідж країни на світових і регіональних ринках та інформаційний супровід зовнішньоеконмічної активності;
5) інвестиційна безпека – це такий стан економіки, коли забезпечені рівні сприятливі умови господарювання для всіх інвесторів;
6) науково-технологічна безпека – це такий стан економіки, коли її розвиток спирається на вітчизняний науково-технологічний потенціал, здатний генерувати не тільки поліпшувальні та копіювальні технології і продукти, але й принципово нові;
7) енергетична безпека – це такий стан економіки, який забезпечує захист національних інтересів в енергетичній сфері від зовнішніх і внутрішніх загроз і здатність забезпечити паливно-енергетичними ресурсами потреби в межах території країни;
8) соціальна безпека – це такий стан економіки, коли забезпечується гідний і якісний рівень життя населення;
9) демографічна безпека – це такий стан економіки, який забезпечує нормальне відтворення населення і робочої сили;
10) продовольча безпека – це такий стан економіки, який забезпечує нормальне споживання продовольства населенням, в першу чергу за рахунок власного виробництва, а також за рахунок платоспроможного імпорту;
11) виробнича безпека – це здатність національних господарських суб’єктів забезпечити стабільне, стійке, здатне до розвитку функціонування виробничого колективу.
Важливим аспектом забезпечення економічної безпеки є визначення загроз і ризиків. Загрози економічній безпеці можна поділити на дві групи:
1. Внутрішні загрози, наприклад, деградація науково-технічного потенціалу, зношеність основних фондів, значна майнова диференціація та диференціація доходів, високий рівень корупції і т.д.;
2. Зовнішні, до них належать: експортна орієнтація економіки, висока частина сировини в експорті, зовнішня енергозалежність, значний рівень зовнішнього боргу і т.д.
Загрози в перспективі породжують ризики, тому забезпечення економічної безпеки можна розглядати як систему управління ризиками.
Методологія визначення рівня економічної безпеки.
Для вимірювання і оцінки загроз економічній безпеці і їх впливу на розвиток економіки застосовують спеціальні методики і показники, зокрема:
1) критерії економічної безпеки – це статистичні показники, за якими оцінюється стан економіки країни з точки зору здатності забезпечити сталий розвиток;
2) індикатори економічної безпеки – це статистичні показники стану економіки країни, які характеризують явища і тенденції в економіці і визначаються на основі критеріїв економічної безпеки. Розрізняють індикатори:
- оптимальні, визначають межі, в яких створюються сприятливі умови для економічного розвитку;
- порогові індикатори, визначають межі, в яких вже можуть формуватися несприятливі умови для економічного розвитку;
- граничні, визначають межі, в яких вже можуть формуватися загрози економічному розвитку.
Загальна методика визначення економічної безпеки ґрунтується на інтегральній оцінці економічної безпеки, яка визначається в наступному порядку:
1) визначення індикаторів;
2) визначення меж індикаторів;
3) нормалізація індикаторів;
4) визначення вагових коефіцієнтів;
5) визначення інтегральної оцінки як середньозваженої величини.
До індикаторів економічної безпеки відносяться:
1) індикатори макроекономічної безпеки:
- рівень тінізації економіки;
- відношення обсягу ВВП України до середньоєвропейського;
- відношення обсягу ВВП на душу населення до середньосвітового значення;
- відношення сальдо платіжного балансу до ВВП;
- відношення темпів зростання продуктивності праці до темпів зростання заробітної плати і т.д.;
2) індикатори фінансової безпеки:
- рівень перерозподілу ВВП через бюджет;
- відношення дефіциту або профіциту державного бюджету до ВВП;
- рівень монетизації економіки (М3/ВВП);
- рівень доларизації економіки (обсяг валютних депозитів/обсяг всіх депозитів);
- частка іноземного капіталу в статутних фондах банківської системи;
3) індикатори боргової безпеки:
- відношення загальнодержавного боргу до ВВП;
- відношення зовнішнього державного боргу до ВВП;
4) індикатори науково-технологічної безпеки:
- питома вага видатків державного бюджету на науку у ВВП;
- кількість фахівців, що займаються науково-технічною діяльністю з розрахунку на 1000 душ населення;
- частка інноваційно активних підприємств у загальній їх кількості;
- частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції;
- відношення впроваджених науково-технічних розробок до загальної кількості зареєстрованих інженерно-технічних розробок;
5) індикатори зовнішньо-екномічної безпеки:
- частка імпорту продовольства в загальному обсязі споживання продовольства в країні;
- відношення експорту до ВВП або експортна квота;
- відношення імпорту до обсягу ВВП або імпортна квота;
- коефіцієнт покриття імпорту експортом;
6) індикатори продовольчої безпеки:
- добова калорійність їжі в розрахунку на одну людину;
- споживання м’яса і м’ясопродуктів на одну людину;
- споживання риби і рибопродуктів на одну людину;
- споживання овочів і фруктів у розрахунку на одну людину;
- споживання хліба і хлібопродуктів у розрахунку на одну людину;
- перехідні запаси зерна, визначаються у % до обсягу річного споживання;
- виробництво зерна за рік у розрахунку на одну особу;
7) індикатори демографічної безпеки:
- очікувана тривалість життя;
- коефіцієнт смертності;
- коефіцієнт народжуваності;
- коефіцієнт старіння;
- демографічне навантаження непрацездатного населення на працездатне;
8) індикатори соціальної безпеки:
- відношення середньої заробітної платні до прожиткового мінімуму;
- частка витрат на харчування в загальному обсязі споживчих витрат домогосподарств;
- частка населення, що перебуває за межею бідності;
- децильний коефіцієнт – це відношення доходів 10% найбагатших громадян до 10% найбідніших громадян;
- рівень безробіття;
- забезпеченість житлом у розрахунку на одну особу;
- обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я по відношенню до ВВП;
- обсяг видатків зведеного бюджету на освіту по відношенню до ВВП;
9) індикатори виробничої безпеки:
- частка обробної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва;
- металомісткість продукції;
- фондомісткість виробництва;
- рентабельність операційної діяльності;
- індекс реального промислового виробництва;
- ступінь зносу основних фондів.
Аналіз індикаторів економічної безпеки України за останні 10-15 років показує, що основні проблеми економічної безпеки концентруються в енергетичній і технологічній сферах і вже вони генерують серйозні проблеми в виробничій і соціальній сферах.
В системі державного регулювання економіки існують механізми забезпечення економічної безпеки за рахунок використання певних важелів державного регулювання і управління економікою. Для їх реалізації необхідно:
1) визначити межі державного сектору економіки і межі державного втручання в економіку;
2) сформувати нормативно-правову базу для проведення економічної політики із забезпечення економічної безпеки;
3) розробити стратегію забезпечення економічної безпеки;
4) розробити й реалізувати тактику забезпечення економічної безпеки, тобто систему способів реалізації стратегії.
Необхідно зазначити, що основною умовою забезпечення економічної безпеки має бути поєднання зусиль всіх гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової).
ТЕМА 8