Сутність та показники варіації.
Середні величини мають велике теоретичне і практичне значення, вони дають узагальнюючу характеристику сукупності за варіаційними ознаками, виражають типовий, для даних умов, рівень цих ознак. Проте, для характеристики досліджуваних явищ одних тільки середніх величин недостатньо, оскільки, при однакових значеннях середньої величини, різні сукупності можуть істотно відрізнятись одна від одної за характером варіації величини досліджуваної ознаки.
Середні величини не виражають індивідуальних особливостей досліджуваної сукупності, які породжують варіацією ознаки її окремих елементів, а тому, їх потрібно доповнювати показниками, що характеризують коливання значень ознаки в сукупності.
Варіацієюв статистиці називаються коливання ознаки в одиниць сукупності, а показники, що характеризують ці коливання називаються показниками варіації. Вони показують як розміщуються навколо середньої окремі значення осереднюваної ознаки.
Для вимірювання варіації у статистиці використовують такі показники як: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, середній квадрат відхилення (дисперсія), середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації.
Розмах варіації (R)являє собою різницю між найбільшим і найменшим значенням ознаки:
де Хmax – максимальне значення ознаки;
Хmin – мінімальне значення ознаки.
Розмах варіації простий для обчислення, але він відображає лише крайні значення ознаки і не дає уяви про ступінь варіації усередині сукупності.
Середнє лінійне відхилення (d)являє собою середню арифметичну з абсолютних значень відхилень окремих варіантів від середньої арифметичної.
Середнє лінійне відхилення – величина іменована і визначається за формулами:
а) середнє лінійне відхилення просте
б) середнє лінійне відхилення зважене
Середній квадрат відхилення або дисперсія ( 
) визначається як середня арифметична з квадратів відхилень окремих варіантів від їх середньої.
В залежності від вихідних даних, дисперсію обчислюють за формулами:
а) дисперсія проста:
б) дисперсія зважена:
Обчислення дисперсії пов’язано з великими і складними розрахунками, які потребують значних затрат часу і праці.
Однак, їх можна значно спростити, якщо використати деякі математичні властивості дисперсії.
1. Якщо всі варіанти ознаки (Х) зменшити на довільну величину (А), то дисперсія від цього не зміниться.
2. Якщо всі значення варіантів (Х) зменшити в (і) раз, то дисперсія зменшиться в (і2) раз, а середнє квадратичне відхилення – в (і) раз.
3. Якщо обчислити середній квадрат відхилень від любої величини «А», яка в тій чи іншій мірі відрізняється від середньої арифметичної ( 
), то він завжди буде більший за середній квадрат відхилень, обчислений від середньої арифметичної, на квадрат різниці між середньою і цією умовно взятою величиною, тобто на (X–А)2.
Середнє квадратичне відхилення (σ), являє собою корінь квадратичний з дисперсії.
Воно визначається за формулами:
а) середнє квадратичне відхилення просте:
б) середнє квадратичне відхилення зважене:
.
Середнє квадратичне відхилення називають стандартним відхиленням. Воно як і середнє лінійне відхилення, є іменованою величиною. Середнє квадратичне відхилення використовують при оцінці тісноти зв’язку між явищами, при обчисленні помилок вибіркового спостереження, дослідженні рядів розподілу та ін.
Для нормального або близького до нормального розподілу між середнім квадратичним і лінійним відхиленнями встановлено таке співвідношення: 
.
Середнє квадратичне відхилення не завжди зручне для використання, тому що воно не дозволяє порівнювати між собою середні квадратичні відхилення у варіаційних рядах, варіанти яких виражені у різних одиниць виміру.
Щоб мати можливість порівнювати середні квадратичні відхилення різних варіаційних рядів, потрібно перейти від абсолютних до відносних показників варіації.
До числа відносних показників відносять коефіцієнти варіації:
а) лінійний:
б) квадратичний:
в) осциляції:
Якщо центр розподілу поданий медіаною, то за відносну міру варіації беруть квартильний коефіцієнт варіації:
Для оцінювання ступеня варіації застосовують також співвідношення децилів. Так, коефіцієнт децильної диференціації показує кратність співвідношення дев’ятого та першого децилів:
