Система комерційних банків японії

Комерційні банки в Японії поділяються на універсальні та спеціалізовані.

До універсальних комерційних банків Японії належать міські й місцеві банки, які складають основу кредитної системи Японії. Ці банки, які приймають внески від населення на строкові і ощадні рахунки і надають переважно короткострокові кредити. Крім того, до універсальних банків належать філії іноземних банків.

Міські банки – це найбільші з банків Японії, які одночасно є одними з найбільших банків у світі. Ці банки відіграють провідну роль в коротко- і середньостроковому кредитуванні, особливо великих промислових концернів. На частку міських банків припадає значна частина зарубіжних операцій японських банків. Вони мають розгалужену мережу філій (175) у Японії та за кордоном.

Серед найбільших мі­ських банків можна виділити « Mizuho Bank », « Sumitomo Mitsui Banking Corporation », « Bank of Tokyo-Mitsubishi UFJ », « Resona Bank , « Mizuho Corporate Bank », « Saitama Resona Bank » . Зазначені установи є цент­рами однойменних фінансово-промислових груп, до яких входять ведучі промислові, торгові і фінансові компанії [1, с. 353].

Місцеві (регіональні) банки – це здебільшого дрібні та середні за масштабами опера­цій банки, які можуть відкривати філії лише в тій пре­фектурі, де розміщена їх головна контора [1, с. 354; 2; 3, с. 98; 4, с. 308]. Вони функціонують в масштабі однієї з префектур, мають менший, в порівнянні з міськими банками, обсяг операцій, але широку мережу невеликих за розміром філій. У своїй діяльності регіональні банки орієнтуються на кредитування малих і середніх підприємств, деякі з них приймають ощадні вклади. Регіональні банки відіграють важливу роль у фінансуванні органів місцевого управління [5, с. 333].

До універсальних комерційних банків відносять три банки довгострокового кредитування . Це «Промисловий банк Японії», «Японський банк до­вгострокового кредиту» та «Великий кредитний банк»). Перші два з них зосереджують свою діяльність на кредитуванні найбільших підприємств, а третій є іпотечним банком, що спеціалізується на операціях з дрібними і середніми підприємствами. Ці три банки мають дуже важливе значення для Японії, представляють приблизно 10% всіх кредитів банківської системи і фінансують щонайменше 20% кредитів на устаткування [1, с. 354 – 355; 5, с. 333].

Крім того, до групи універсальних комерційних банків відносяться філії 93 іноземних банків, що функціонують на території Японії. Сенс своєї присутності в Японії іноземні банки пояснюють не стільки прагненням отримувати прибуток від поточних операцій, скільки бажанням мати опорні пункти на одному з найбільших фінансових ринків світу в рамках своєї глобальної стратегії [5, с. 334].

До спеціалізованих комерційних банків країни належать «Банк міжнародного співробітництва» та «Японський банк розвитку», Банк Токіо та траст-банки.

Банк міжнародного співробітництва кредитує підприємства Японії для зовнішньоекономічної діяльності, зазвичай, на термін від 6 місяців до 5 років (в окремих – 15 – 20 років). Разом із комерційними банками цей банк надає позики також імпортерам японських товарів [1, с. 355; 2, с. 100 – 101; 4, с. 310; 5; с. 337].

Діяльність Японського банку розвитку зосереджена на пільговому кредитуванні тих галузей економіки, у фінансуванні яких не зацікавлені приватні банки. Він здійснює довгострокове кредитування тих галузей промисловості, які є ризиковими з погляду приватних банків [1, с. 355; 2, с. 100; 4, с. 31].

Найважливішою установою, яка реалізує грошово-кредитну політику Японії, є Банк Токіо .

Важливе місце у кредитній системі країни відіграють траст-банки , ресурсами яких є термінові вклади і позики. Акумульовані кошти інвестуються цими банками в цінні папери – акції й облігації приватних компаній, уря­дові облігації [1, с. 354; 5, с. 334].

Основні показники діяльності комерційних банків Японії подано в табл. 1.

Таблиця 1. Основні показники діяльності комерційних банків, (2010 р.), млн єн [6]

Основні показники	Всі банки (119 банків)	Міські банки (6 банків)	Регіональні банки (63 банків)
Активи
Активи філій та відділень
Зобов’язання	779 338 988
Акціонерний капітал
Депозити

Категорії комерційних банків Японії наведено на рис. 1.

Основні макроекономічні показники Японії (2008 – 10 місяців 2009 р.)

Назва інформації		січень-березень 2009	квітень-червень 2009	липень 2009	серпень 2009	вересень 2009	жовтень 2009
Валовий внутрішній продукт в країні перебування ,
млрд.дол.США*	4,782.90	1,253.50	1,278.40	1370.20	-
у % до відповідного періоду попереднього року	-3.5	-7.8	-6.7	-4.4	-
- в розрахунку на одну особу, тис.дол.США	37,660.67	-	-	-	-	-	-
Зовнішньоторговельний обіг країни перебування
- експорт товарів, млн.дол.США	775,917.00	120,861.28	131,346.94	50,941.11	47,472.00	54,936.71	-
- імпорт товарів, млн.дол.США	756,086.00	130,534.52	122,424.32	46,967.45	45,567.00	49,273.72	-
- експорт ,послуг, млн.дол.США	148,668.00	34,482.00	28,517.00	8,859.00	9,998.00	11,098.00	-
- імпорт послуг, млн.дол.США	169,481.00	37,938.00	36,091.00	11,893.00	11,292.00	11,524.00	-
Зовнішньоторговельний обіг країни перебування з Україною
- експорт товарів, млн.дол.США	115.70	24.66	14.24	6.62	9.96	15.70	10.64
- імпорт товарів, млн.дол.США	2,786.00	186.44	85.44	27.34	26.49	43.38	52.97
- експорт послуг, млн.дол.США	19.57	3.08	5.47	5.27	-
- імпорт послуг, млн.дол.США	28.30	5.25	5.51	2.43	-
Індекси цін в країні перебування (до 2005)
- індекс споживчих цін (інфляція)	101.7	100.6	100.6	100.1	100.4	100.4	100.0
- індекс цін виробників промислової продукції	108.8	96,6	99,6	96.7	103.0	102.9	102.2
Індекс промислового виробництва в країні перебування, % (адаптований)	103.75	72.3	78.3	85.3	83.9	85.10	86.10
Діючі проценті ставки по кредитах та депозитах в Центральному банку країни перебування, (середньозважені в річному обчисленні, на кінець періоду)
кредити	0.3	0.3	0.3	0.3	0.3	0.3	0.3
депозити (ordinary deposits)	0.1	0.1	0.1	0.1	0.1	0.1	0.1
Прямі іноземні інвестиції країни перебування (на кінець періоду), млн.дол.США	683,872	-	-	-	-	-	-
Прямі іноземні інвестиції країни перебування в Україну,(на кінець періоду), тис.дол.США	75,0	74,4	74,4	-	-	-	-
Прямі іноземні інвестиції в розрахунку на одну особу в країні перебування (на кінець періоду), тис.дол.США	1,609.71	-	-	-	-	-	-
Рівень безробіття в країні перебування, (на кінець періоду), %	4,2	4,9	5,4	5.7	5,5	5.3	5.1
Державний (внутрішній) борг країни перебування (на кінець періоду), млрд.дол.США	8,139	9,102	9,250	9,606	-
Прогнозні показники країни перебування (2009)
- валовий внутрішній продукт (у відсотках до попереднього року)	-3.5
- інфляція (у відсотках до грудня попереднього року)	-2.5
Золотовалютні резерви в країні перебування (на кінець періоду), млн. дол.США	1,030,647	1,012,953	1,018,220	1,022,657	1,042,340	1,052,598	1,056,769

* Розраховано на основі середнього курсу долара до ієни за звітній період

1 Міністерство фінансів

2,7,12,13 Банк Японії

4,9 Держкомстат України

6 Міністерство економіки, торгівлі та промисловості

3,8,10 JETRO

5, 11 Міністерство внутрішніх справ та комунікацій

Японія - високорозвинена індустріально-аграрна країна. Вона займає 3-е місце у світі за об'ємом промислового виробництва і 4-е - по експорту капіталу.

На світовому ринку Японія - постачальник продукції складних наукомістких галузей промисловості, сучасних конструкційних матеріалів. У країні здобувають кам'яне вугілля, природний газ, нафту, залізну руду і ін., проте більшість корисних копалини Японія імпортує. Широко розвинені чорна і кольорова металургія, машинобудування, виробництво морських судів, побутових електронних приладів, роботів і гнучких виробничих систем, аудіо- та відеотехніки, випуск електроніки, легкових і вантажних автомобілів, хімічна і текстильна промисловість.

Найзначущіші експортні галузі – кораблебудування і машинобудування, хімічна промисловість, а також виробництво комп'ютерів (телекомунікації, промислові автомати і роботи). Хоча вся сировина, а також більшість продуктів харчування імпортується, Японія має позитивний торговий баланс.

На представлених нижче таблицях ми можемо побачити картину зміни валового внутрішнього продукту протягом останніх п’яти років, включаючи як реальний, так і номінальний показники.

Таблиця 1.1 – Реальний валовий внутрішній продукт Японії і показники, які на нього впливають

Рік, квартал	ВВП (реальний, єни)	Витрати споживачів	Державні закупки	Внутрішні інвестиції	Чистий експорт	Експорт	Імпрот
2009 (ІІІ квартали)

Таблиця 1.2 – Номінальний валовий внутрішній продукт Японії і показники, які на нього впливають

Рік, квартал	ВВП (номінальний, єни)	Витрати споживачів	Державні закупки	Внутрішні інвестиції	Чистий експорт	Експорт	Імпрот
2009 (ІІІ квартали)

Згідно з останніми статистичними даними, економіка Японії виходить зі стану рецесії, у якій вона перебувала протягом останніх п’яти років. Із початком цього року японська індустрія знову потрапила в чорну смугу невдач.

Уперше зараз за кілька місяців поточного року в економіці країни спостерігають зростання. Зокрема, валовий внутрішній продукт протягом січня-травня збільшився на 1,4%.

Дані цифри відповідають щорічному економічному приросту на 5% і перевищують показники Сполучених Штатів за той же період. Як зазначають економічні експерт радіо ВВС, згаданому приросту сприяли активізація споживчого попиту та збільшення експорту автомобілів та електроніки в США та країни Азії.

Як бачимо за ці останні роки ВВП реальний завжди перевищує ВВП номінальний. Це призводить до встановлення такої ситуації в державі як дефляція (падіння загального рівня цін в національній економіці). Графічне представлення описаних даних маємо нижче:

Рисунок 1.1 – Гістограма зміни рівня реального і номінального ВВП Японії за остання п’ять років

Рисунок 1.2 – Крива зміни індексу цін Японії за останні п’ять років

Ще в кінці листопаду прем'єр-міністр Японії Юкіо Хатояму вперше визнав, що економіка країни "висхідного сонця" виявилася в стані дефляції, яка загрожує замкнутим кругом падіння цін і згортання виробництва.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) рекомендувала Банку Японії в цих цілях продовжувати надм'яку монетарну політику і збільшити об'єми викупу держоблігацій.

Для того, щоб визначити величину внутрішнього валового продукту, що припадає на душу населення, необхідно значення реалного ВВП поділити на загальну чисельність людей, які мешкають в даній державі.

Маємо наступні результати:

Таблиця 1.3 – Величина ВВП на душу населення Японії (дол. США)

Роки	Рівень ВВП	Роки	Рівень ВВП
1997

Рисунок 1.3 – Зміна величини ВВП на душу нас. за останні 12 років

Наступним етапом дослідження є вивчення індексу споживчих цін Японії. Для аналізу було взято дані за останні п’ять років. Як бачимо, їхні величини майже не мінялися, що говорить про дбайливе ставлення з боку держави до свого населення, не дивлячись навіть на певні кризові економічні тенденції у світі.

Зокрема, це також ілюструє стійкий ВВП на душу населення.

Таблиця 1.4 – Зміна індексу споживчих цін Японії за останні шість років

Рік, місяць	Індекс спож. цін
	100,3
	100,0
	100,3
	100,3
	101,7
	100,5

Проаналізуємо зміну індексу споживчих цін промисловості Японії на основні види виробництва:

Таблиця 1.5 – Зміна індексу споживчих цін промисловості за останні п’ять років на основні види товарів

Рік	Хім. промисловість	Нафт. і вуг. промисловість	Залізо і сталь	Кольорові метали	Транспорт	Точне машинобуд.
	115,9	180,7	147,0	185,8	98,6	95,4
	120,1	195,8	154,0	194,0	99,1	95,4
	125,3	244,1	186,7	186,3	97,7	93,6
	109,0	159,6	162,8	147,9	98,5	92,6

Проаналізувавши ці цифри, бачимо, що в період початку світової економічної кризи (2008 рік), впали ціни на транспорт і точне машинобудування. Це є результат зниження попиту на дані товари, тому для врегулювання цієї ситуації виробники змушені знижувати цінову планку.

На відміну від світової більшості в цій Японії спостерігається поступове зниження цін, тобто дефляція, причини якої були представлені вище. З однієї точки зору це досить позитивне явище для населення насамперед будь-якого суспільства. Але з іншої сторони є і друга, негативна сторона, а саме відсутність економічних стимулів для внутрішніх виробників удосконалювати технологію свого виробництва.

Це може спричинити поступове замороження виробничих можливостей, що потягне за собою цілу ланку негативних змін, які врешті решт знизять рівень благополуччя населення.

Державний борг.

На кінець червня 2009 року державний борг Японії досяг рекордної позначки у 860 трлн ієн (близько 9 трлн доларів ), що складає 6,74 млн. ієн (близько 70 тис доларів) на душу населення країни.

На кінець 2008 фінансового року (31 березня 2009 р) сума боргу становила 849 трлн ієн (8,75 трлн. дол.). Експерти Мінфіну припускають, що протягом поточного фінансового року він може зрости до 924 трлн ієн (9,5 трлн дол. за поточним курсом).

Таблиця 3.4 – Державний борг Японії у % до ВВП

Борг	Середнє 1993-2002
Чистий	42,8	76,5	82,7	84,6	84,3	80,4	87,8	103,6	114,8	136,3
Валовий	117,3	167,2	178,1	191,6	191,3	187,7	196,3	217,2	227,4	234,2

Основну частину боргу становлять державні цінні папери і зобов'язання на загальну суму близько 684,5 трлн ієн (7 трлн. дол.). З 31 березня 2009 року цей показник зріс на 4 трлн ієн (41 млрд. дол.).

Таблиця 3.5 – Державний борг Японії (млрд. ієн)

Фінансовий рік	Всього	Облігації	Векселя	Позики	Власник кредиту
Уряд	Банк Японії	Інше

Як бачимо японці схильні до погашення витрат на різноманітті кризові ситуації, за допомогою зовнішнього боргу. Це не є досить добрим оскільки:

1. зовнішній борг в Японії постійно зростає;

2. рівень боргу майже вдвічі більший за рівень ВВП;

3. до недавнього часу малі ставки рефінансування почали зростати.

А позику все ж таки колись доведеться повертати.

Бюджет Японії на 2010 рік.

Нещодавно був оприлюднений проект бюджету Японії на 2010 фінансовий рік (починається з 1 квітня). Бюджет стане рекордним за видатками, які досягнуть 92,3 трильйона ієн (більше трильйона доларів).

Гігантський дефіцит бюджету доведеться покривати за рахунок запозичень, обсяг яких складе 44,3 трильйона ієн (більше 480 мільярдів доларів, або 10% від ВВП). Для порівняння, дефіцит бюджету США в 2009 фінансовому році склав 1,4 трильйона доларів, також опинившись біля позначки в 10% від ВВП.

Особливості зовнішньоекономічних зв'язків Японії
Категорія: Підручники Економіка Міжнародні економічні відносини

Значні досягнення японської економіки сприяли становленню Японії як потужного суб'єкта світового господарства, здатного конкурувати з найрозвиненішими країнами і насамперед зі Сполу­ченими Штатами Америки. На початку 80-х років Японія зайняла передові позиції у сфері міжнародної торгівлі. Саме у цей час сфор­мувалися три основні центри світового впливу — США — Західна Європа — Японія. Через цю "потужну тріаду" проходили основні товаропотоки міжнародної економіки.

У 1983 р. Японія вперше стала лідером з експорту машин та

обладнання у світі. Країна значно випереджає усі інші за вивезен­ням легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки тощо.

У середині 90-х років частка Японії у світовій торгівлі становила 9,5 %. Основою японського експорту є машини й обладнання (май­же 40 %) і продукція автомобілебудування (14,5 %). Японія спеціалізується на виробництві найсучасніших, високоякісних і складних видів цієї продукції, що створюються на основі новітньої технології та передових досягнень НТЇЇ. Виробництво ж товарів масового попиту вона активно переносить у країни Південно-Східної Азії та Китай. Тут створена величезна мережа складального вироб­ництва японських ТНК.

Суттєво зросла роль Японії на світових фінансових ринках. На початку 90-х років країна стала лідером серед держав-кредиторів. її частка на світовому ринку капіталу зросла до 53 %. Японські банки утримують більше ніж половину місць у першій десятці банків світу.

Надзвичайно активними суб'єктами світової зовнішньоекономіч­ної діяльності є також японські ТНК. У середині 90-х років серед 20 найбільших корпорацій світу нараховувалося 10 японських. Найміцніші позиції вони займають у автомобілебудуванні, робото­техніці, електроніці та електротехніці тощо.

У географічному спрямуванні японський експорт орієнтований на США, куди надходить майже третина усіх експортних поставок країни. Дефіцит США у торгівлі з Японією у 90-ті роки дорівнював сумі 50—60 млрд дол. на рік.

За останнє десятиліття помітно зросло значення країн Південно-Східної Азії та Китаю для японського експорту. Частка експорту цих держав становить більше ніж 40 % всього обсягу експорту Японії.

Частка Західної Європи у зовнішньоторговельному обороті Японії становить приблизно 19 %.

Загалом залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35 % всього обсягу внут­рішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Водночас у японському імпорті поступово зростає частка об­робної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, удвічі більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.

Важливо зазначити, що для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно, більше, ніж для будь-якої іншої про­мислово розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально

для іноземців японський ринок закритий лише по 81 товарній групі. Однак реально ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай склад­ною справою. Винятком є імпорт новітньої науково-технічної про­дукції, в якій зацікавлена країна.

В Японії розроблена величезна кількість різноманітних обме­жень на імпорт, пов'язаних з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітар­них тощо). Додаткові складності для іноземних підприємців кри­ються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців залишається тра­диційна японська система зв'язку в ланцюгу "виробник — посе­редник — споживач". Проте ця система дає змогу японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи для себе пере­вагу в цінах.

Міністерство зовнішньої торгівлі значною мірою явно та неявно втручається у діяльність Іноземних компаній в Японії. За допомо­гою системи рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов'язкових для виконання, воно може зробити неможливим відкриття і подальше нормальне функціонування такої фірми.

Отож, японську економіку здебільшого вважають закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій у країні є відносно незначною — 10 млрд дол. США на початок 90-х років Переважно це — американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною техно­логією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.

Загалом зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:

* вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими
країнами;

* збільшення експорту капіталу;

* розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються,
що у перспективі планується використовувати як стимул для по­
дальшого розширення експорту сюди японських товарів.

Успішна реалізація цієї стратегії та вихід Японії з економічної кризи безперечно сприятимуть поступальному розвитку світової економіки.

понія — одна з найрозвиненіших індустріальних країн світу, частка якої у світовому ВВП становить майже 16 %, 3 1960 до 1993 pp. вона була лідером серед 10 економік світу, що зростали: ВВП на душу населення у Японії (скоректований на відмінності у відносних цінах) зріс з ЗО % від аналогічного показника США у 1960 р. до 82 % — у 1994 р.

Японія посідає перше місце у світі з виробництва легкових авто­мобілів*, побутової електронної апаратури, металообробного облад­нання, робототехніки, синтетичних волокон і деяких інших видів продукції. На Японію припадає більше ніж половина світового тон­нажу спущених на воду суден. У суднобудуванні Японія також є світовим лідером, причому деякі види спеціальних суден вироб­ляються лише тут. 60 % продукції галузі експортується.

Три чверті японського експорту — це продукція машинобуду­вання, яку характеризує висока якість і технічна новизна.

У 90-тІ роки за часткою видатків на науку в розрахунку на душу населення Японія вийшла на перше місце у світі, а за загальною

* З1990 р. Японія випередила традиційного лідера у цій галузі — США. Японські компанії виробляють щорічно майже 9,9 млн легкових авто, американські — 6,5 мли. За вантажними автомобілями цифри відповідно такі — 3,5 млн шт. у Японії, 3,7 млн шт. у США.

кількістю наукових працівників випередила ФРН, Великобританію та Францію, разом узятих. Причинами економічних успіхів країни є деякі історичні особливості розвитку Японії та певні закономірності сучасної моделі стимулювання японської економіки.

Історичні особливості розвитку японської держави значною мірою пов'язані зі специфікою японського менталітету. Його основ­ними рисами є: гнучке запозичення у інших цивілізацій (конфу­ціанство у Китаї, буддизм у Індії, зброя та кораблі у Португалії та Нідерландів) зі збереженням японської індивідуальності. У системі цінностей японців на першому місці стоїть японська духовність, на другому — китайська ученість і на третьому — європейські знання.

Друга риса, або складова японського психологічного типу, — це ієрархічна свідомість, що впливає на взаємовідносини між робітни­ками та керівниками. І третя, остання риса — це колективна, гру­пова свідомість японців, що й зумовила знамениті японські праце­любність, старанність та відданість своїй фірмі.

Зазначені психологічні складові були дуже вдало "вписані" у макроекономічну модель керування країною. Найважливішими з погляду остаточного результату характеристиками цієї моделі роз­витку Японії протягом останніх майже п'ятдесяти років є такі;

• відносно незначні (довгий час до 1 % ВВП) військові витрати
країни і можливість альтернативного використання коштів для роз­
витку висококонкурентних цивільних галузей І підгалузей;

• штучне заниження протягом майже ЗО років курсу японської
єни, що, безумовно, сприяло стимулюванню японського експорту та
активному "проштовхуванню" японських товарів на світові ринки.
За підрахунками, зниження валютного курсу єни на 10 % спричи­
няє зростання ВВП країни на 0,75 %;

• традиційно високий рівень заощаджень в економіці Японії.
У 1997 р. обсяг заощаджень тут складав 10 трлн дол. США під 0,3
% річних. А це — безперечний позитивний фактор для значних
внутрішніх капіталовкладень в національну економіку;

• традиційно значна роль держави в економічному житті краї­
ни. Держава контролює тут третину економіки (це більше, ніж у
Росії). Для США цей показник становить 7 %. Хоча важливо зау­
важити, що державне регулювання в Японії не передбачає прямого
втручання уряду в економічні процеси або будь-яку регламентацію
діяльності підприємств. Йдеться про широке використання непря­
мих важелів, наприклад, японці сплачують високі податки. А пода­
ток з доходу тут становить 65 % і є найвищим у світі. До того ж,
держава в Японії активно вживає неявні інструменти регулювання
економіки, які взагалі не вимірюються кількісними параметрами
(лобіювання рішень, зв'язки чиновників і підприємців, так звані

поради з боку керівників вищих інстанцій, регулювання економіки тощо).

Велику роль у швидкому економічному зростанні Японії відігра­ли також І певні особливості організації виробничого процесу на японських фірмах. Найважливішими серед них є:

• висока продуктивність праці робітників;

• висока інтенсивність праці;

• система всебічного контролю якості продукції;

• система постачання "точно у строк" (у сфері постачання зайнято
від 20 до ЗО % працюючих залежно від галузі. Така організація
виробництва дає змогу суттєво знизити собівартість японських то­
варів);

• широка автоматизація та роботизація виробництва;

• застосування японськими компаніями новітніх технологій і
передових досягнень науки для виробництва масової продукції.
Японську економіку характеризує висока здатність до структурних
перетворень. Передумовою цього вважають оптимальне поєднання
в економічному житті великих компаній (6 основних промислово-
фінансових груп "Міцубісі", "МІцуі", "Сумітомо", "Дайіті-Кангін",
"Фудзі", "Санво" контролюють усі сфери національної економіки)
та дрібного і середнього за розмірами виробництв (вже згадані суб­
підрядники, якими є третина зайнятих японців).

Загалом модель розвитку японської економіки можна визначи­ти як експортоорієнтовану. Експорт використовувався спочатку для оплати імпорту. Загальновідомою є залежність японської економіки від ввезення мінеральної сировини та палива, за рахунок яких вона забезпечує 90 % власних потреб у цих товарах. Але з часом експорт­на стратегія дала змогу країні зайняти провідні позиції у світово­му господарстві. Умовою ж забезпечення таких провідних позицій стала реіндустріалізація, проведена в Японії у 70—80-ті роки.

Початкова післявоєнна індустріалізація, що відбувалася у країні з 50-х до 70-х років, була спрямована на відтворення традиційних галузей і провадилася еволюційним шляхом. РеіндустрІалізація промисловості 70—80-х років здійснювалася на основі впровадження мікроелектроніки, робототехніки, біоіндустрії, космічної техніки. Економіка Японії була зорієнтована на розвиток новітніх науко­вих галузей. Можливості для цього були створені завдяки цілеспря­мованій політиці уряду в галузі розвитку власних НДДКР і знач­ним закупкам іноземних патентів і ліцензій.

Сьогодні Японія сама стала світовим лідером у розвитку галузей, що пов'язані з електронікою та інформатикою, з оптикою та опто­електронікою, лазерною технікою та виробництвом новітніх сучас­них матеріалів.

Розвиток японської промисловості на новій науково-технічній основі потребував відповідної перебудови способів організації виробництва. Починаючи з другої половини 70-х років, на зміну традиційному великому серійному виробництву прийшла його ди­версифікація та конгломерація, переважання дрібносерійності у технологічних процесах з одночасним впровадженням енерго- та матеріалоощадних технологій. Найпотужніші японські компанії у результаті перетворилися у багатогалузеві комплекси, як, наприк­лад, "Міцубісі", у підрозділах якої виконуються десятки абсолютно не пов'язаних між собою видів діяльності.

Зазначені економічні успіхи забезпечили Японії наприкінці 80-х років лідерство у світі за конкурентоспроможністю. Перше місце у цьому країна зберігала протягом 6 років — до середини 90-х років (сьогодні лідерство знову повернули собі США).

Оцінка конкурентоспроможності будь-якої країни складається з 378 різноманітних критеріїв. Насамперед, це дохід на душу насе­лення, рівень інфляції, зовнішньоторговельний баланс. До уваги також беруться засоби комунікації, інфраструктура, корисні копа­лини та ряд інших чинників. Окрім об'єктивних чинників, класи­фікація враховує результати опитування 21 тис. керівників відо­мих у світі підприємств.

З позицій кінця 90-х років є підстави зазначити, що довготрива­ле і значне економічне зростання Японії (навіть у несприятливому для економіки країни 1997 р. темпи росту становили 3,6 %), окрім позитивних, мало й негативні наслідки, що призвело до виникнен­ня економічної та фінансової кризи в країні у середині 90-х років.

Під час економічного зростання у Японії наприкінці 80-х років значно зросли ціни на нерухоме майно. Цей факт, а також успішна експортна діяльність японських компаній забезпечували останнім часом отримання кредитів у величезних розмірах. Подальше зни­ження цін на нерухомість відчутно зменшило заставну вартість кре­дитів японських банків. Світова дефляція кінця 90-х років та по­слаблення позицій зовнішніх ринків Японії у Південній Азії при­звели до зниження доходів від експорту японських компаній і відпо­відно до погіршення їх фінансової платоспроможності. Це негатив­но відобразилося на японських банках, складне становище яких по­гіршувалося ще й тим, що свого часу вони надавали значні позики Південній Кореї й іншим державам лівденноазіатського регіону, що самі сьогодні переживають важку фінансову скруту. Отож, для япон­ських банків настали складні часи. За даними японських експертів, сума прострочених кредитів у банках країни дорівнює 550 млрд дол. США (іноземні економісти називають цифру — 670 млрд дол.). Ще 500 млрд дол. недорахують страхові компанії країни.

Додатковими негативними факторами впливу на економіку Японії стали високі податки та значне державне втручання в еко­номічні процеси. Урядова політика була спрямована на підтримку усіх японських банків, зокрема тих з них, що були фінансово не­спроможними. За два роки кризи лише один банк був оголошений банкрутом. Очевидно, за конкурентних умов в аналогічній ситуації протриматися змогли б найсильніші та найпотужніші банки з ви­щими доходами та більшими можливостями для виживання. Для прикладу можна зазначити, що у конкурентнішому американсько­му фінансовому середовищі прибутковість банків у 4,5 раза вища за японську.

Сучасну економічну кризу в Японії за масштабами негативних економічних наслідків порівнюють з кризами, що їх пережила країна у 20-ті pp. та після Другої світової війни. Тоді вихід був знайдений завдяки зниженню курсу єни та збільшенню експорту. Вважають, що аналогічні заходи зможуть забезпечити подолання економічної кризи сьогодні. Очевидною є й потреба змінити економічну політику японського уряду. Подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, відкритість економіки, прозорість діяльності банків — це складові, що зможуть повернути Японії частково втрачені нею позиції у світовій економіці.

Для подолання кризи японський уряд виділив до 1998 р. 214 млрд дол. США із запланованих 250 млрд дол. для підтримки банків. З млрд дол. з них вже витрачені на активізацію злиття банків. Інші кошти призначені для викупу урядом найслабших з банків.

Нагляд за банками доручено новому Агентству фінансового на­гляду.

Окрім фінансової підтримки банків та реформування грошово-кредитної системи країни, японський уряд надає також значну фінан­сову допомогу малим і середнім компаніям, частка яких становить 80 % ВВП країни. Основний аргумент на користь цього заходу полягає у тому, що підвищення внутрішнього попиту в Японії спо­нукатиме малі та середні фірми і далі розширювати своє виробни­цтво, створюючи нові робочі місця. Останнє особливо актуально те­пер, коли показник безробіття в Японії на рівні майже 5 % є най­вищим за всі післявоєнні роки. У результаті надання потужних державних субсидій в японську економіку обсяг державного боргу країни на кінець 1999 р. сягнув значення 128 % від обсягу ВВП, що вдвічі перевищує цей показник 1990 р. На сьогодні уряд Японії є найбільшим позичальником із урядів Індустріальних країн світу. При цьому однак важливо враховувати той факт, що Японія одночасно є й найбільшим у світі кредитором: її зарубіжні інвес­тиції становить 1,2 трлн дол. США. До того ж країна вже два

десятиріччя має позитивне сальдо торгівельного балансу. Разом з тим більшість економістів-аналітиків вважають, що за умов по­дальшого нарощування державного боргу фінансова ситуація в Японії може стати неконтрольованою.

Про ефективність зазначених урядових заходів, спрямованих на подолання тривалої рецесії в Японії, свідчить той факт, що еконо­мічна ситуація в країні помітно поліпшилася. Зміна обсягу ВВП Японії демонструє поступальну динаміку, темпи його зростання протягом 2000 р. перевищують 2 %. Обсяг виробництва постійно збільшується, що відображає зростаючу впевненість ділових кіл Японії у сприятливих перспективах економіки.

Отож, хід економічних реформ в Японії на сьогодні є досить успішним. На думку більшості експертів, важливою проблемою для країни ще залишається високий курс ієни щодо долара. Дорога Ієна спричиняє зменшення надходжень від експорту. Враховуючи недостатньо високий рівень внутрішнього попиту в Японії, така ситуація може значною мірою нейтралізувати позитивні складові реформування. Тут усе залежатиме від майбутніх дій Центрально­го Банку країни, який, очевидно, повинен вжити потрібні заходи для зниження курсу ієни.

Позитивні зміни в економічній ситуації Японії важливі не лише для самої країни, а й для всього світового господарства. Це підтвер­джують деякі з висновків, зроблені учасниками Всесвітнього еко­номічного форуму в Давосі у 1999 р. Ними зокрема сформульована думка про те, що одним з найважливіших чинників оздоровлення світової економіки є покращення економічної ситуації в Японії. Позитивна динаміка розвитку Японії зумовлює суттєве зростання економік найбільш розвинених країн, без чого неможливим є ста­більне, тривале зростання економік країн, що розвиваються.