Тема 4. Теорія міжнародної торгівлі

1. Меркантилізм як перша спроба наукового обґрунтування міжнародної торгівлі.

2. Концепція абсолютних переваг Адама Сміта.

3. Теорія порівняльних переваг Давіда Рікардо.

4. Двофакторна модель зовнішньої торгівлі

5. Міжнародна торгівля: альтернативні теорії міжнародної торгівлі

6. Вплив міжнародної торгівлі на доходи

Сучасні теорії міжнародної торгівлі мають багату історію. Протягом тривалого часу, починаючи з виникнення самої економічної науки (поча­ток XVII ст.) вчені намагалися відповісти на наступні ключові питання:

Чому існує міжнародна торгівля, якими є її економічні основи?

Наскільки вигідна торгівля для кожної з країн-учасниць?

Що обрати для економічного зростання: свободу торгівлі чи про­текціонізм?

Меркантилізм був першим в теоретичному осмислюванні цих питань.

Він являє собою доктрину, в якій існуючий світ розглядається у статиці, а багатства народів як фіксоване явище в кожен момент. Тому його адепти (Т. Мен, А. Серра, А.Монкретьєн) вважали, що зростання добробуту однієї країни можливе шля­хом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок зубожіння іншої країни. Меркантилісти асоціювали багатство з запасами дорогоцінних ме­талів (золота і срібла). Країна, на їхню думку, тим багатше, чим більшою кількістю шляхетних металів вона володіє. Наявність більшої кількості грошей у обігу стимулює розвиток національного виробництва і збільшує зайнятість. Держава, на думку меркантилістів, повинна:

стимулювати експорт і вивозити товарів більше, ніж завозити. Це за­безпечить приплив золота;

обмежувати імпорт товарів, особливо предметів розкоші, що забезпе­чить позитивне торгівельне сальдо;

заборонити виробництво готових виробів у своїх колоніях;

заборонити вивезення сировини з метрополій у колонії і дозволити безмитний імпорт сировини, що не добувається усередині країни;

стимулювати вивезення з колоній переважно дешевих сировинних то­варів.

заборонити будь-яку торгівлю своїх колоній з іншими країнами, крім метрополії, яка єдина може перепродувати колоніальні товари за рубіж.

Таким чином, в основі меркантилістської політики провідних країн було прагнення максимального нагромадження грошового капіталу і мінімального імпорту, тобто держава повинна продавати на зовнішньому ринку якнайбільше будь-яких товарів, а купувати якнайменше. При цьо­му в країні повинно накопичуватися золото.

Значення меркантилізму:

1. Концепція меркантилізму була першою спробою створити теорію міжнародної торгівлі, що прямо погоджувала торгівельні відносини з внутріекономічним розвитком країни, її економічним зростанням.

2. Меркантилісти розробили одну з можливих моделей розвитку міжнародної торгівлі на підставах товарного характеру виробництва. Во­ни заклали основи категоріального апарату, який використовується в су­часних теоріях міжнародної торгівлі, передусім в неомеркантилізмі.

3. Вперше описано те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом.

Обмеженість меркантилізму полягає в тому, що меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, що міжнародна еко­номіка розвивається, а тому розвиток країн можливий не тільки за раху­нок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його наро­щування.

Меркантилістська школа панувала в економіці упродовж 1,5 сторіччя. Внаслідок цього до початку ХУІІІст. міжнародна торгівля виявилася об­плутаною мережею всіляких обмежень. Правила торгівлі йшли врозріз з потребами виробництва. Відчувалася необхідність переходу до вільної торгівлі.

Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі набули в працях еко­номістів класичної школи.

Розвиток міжнародної торгівлі в період переходу провідних країн до великого машинного виробництва зумовив появу теорії абсолютних переваг.

Її автором став А. Сміт. У праці «Дослідження про природу та причи­ни багатства народів» (1776р.) він піддав критиці меркантилізм. А.Сміт дотримувався поглядів, згідно з якими багатство нації залежить не стільки від накопиченого ними запасу шляхетних металів (золота), скільки від можливостей економіки продукувати кінцеві товари і послу­ги. Тому найважливішим завданням уряду є не нагромадження золота і срібла, а здійснення заходів для розвитку виробництва на основі коопе­рації і поділу праці.

Теорія міжнародної торгівлі А. Сміта заснована на наступних передумовах:

праця є єдиним чинником виробництва. Тільки вона впливає на про­дуктивність і ціну товару;

повна зайнятість, тобто всі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;

у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, що торгують

між собою тільки двома товарами;

витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;

ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченого на вироб­ництво іншого;

транспортні витрати по перевезенню товарів з однієї країни в іншу не враховуються;

зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентацій;

міжнародна торгівля збалансована (імпорт оплачується експортом);

чинники виробництва не переміщуються між країнами.

А. Сміт думав, що:

уряди не повинні втручатися в зовнішню торгівлю. Їм варто підтриму­вати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, у вироб­ництві яких вони мають переваги, і торгувати ними в обмін на товари, перевагою у виробництві яких володіють інші країни;

зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі національних кордонів;

експорт є позитивним чинником для економіки країни, тому що забез­печує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;

субсидії на експорт є податком на населення і призводять до підви­щення внутрішніх цін і тому повинні бути скасовані.

Таким чином, А. Сміт стверджував, що для держави може бути вигідним не тільки продаж, але і купівля товарів на зовнішньому ринку. Він зробив спробу визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які — імпортувати.

Відповідно до теорії абсолютних переваг країни експортують ті това­ри, які вони виготовляють з меншими витратами (у виробництві яких во­ни мають абсолютну перевагу), й імпортують ті товари, які виготовляють­ся іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких перевага належить їх торговим партнерам).

Теорія абсолютних переваг показує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Однак ця теорія не розглядає ситуацію, коли б яка-небудь країна мала абсолютну перевагу по всіх товарах або не мала б її по жодному товару. Це зробив Д. Рікардо.

Д. Рікардо в роботі «Початок політичної економії й оподаткування» (1817 p.) розвинув теорію абсолютних переваг і довів, що в окремо взятій країні завжди знайдеться товар, виготовлення якого більш ефективно, ніж виробництво інших при існуючому середньосвітовому рівні витрат.

Теорія міжнародної торгівлі Д. Рікардо заснована на наступних пере­думовах:

Ми маємо дві країни, які виробляють два товари і торгують між собою цими товарами.

Теорія порівняльних переваг базується на трудовій теорії вартості. Це означає, що відносна ціна продукту визначається кількістю праці, витраченої на його виготовлення. А це означає:

у виробничому процесі використовується лиш один ресурс – праця;

витрати всіх інших факторів виробництва вимірюється також кількістю праці, яка необхідна для їх виробництва;

співвідношення між іншими ресурсами та працею є сталим для всіх галузей виробництва.

Кожна країна має фіксовану кількість та структуру ресурсів, причому всі ресурси одного виду повністю ідентичні.

Фактори виробництва можуть вільно переміщуватись між галузями економіки. Це означає, що ціни на ресурси для даної країни однакові.

Відсутній рух факторів виробництва між країнами, тобто мобільність факторів виробництва між країнами дорівнює 0. Внаслідок цього ціни на ці фактори в різних країнах будуть різними, і це є основою для розвитку МТ.

Відсутність технічного прогресу, тобто кожна країна може застосувати різні технології виробництва, але технологічний рівень виробництва залишається незмінним для кожної країни.

Виробництво характеризується постійними витратами, тобто незалежно від обсягу виробництва на кожну одиницю товару витрачається одна і та сама кількість праці.

В економіці має місце повня зайнятість.

Ринок кожної країни функціонує при досконалій конкуренції[1].

Вільна торгівля.

Транспортні витрати як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому ринку дорівнюють нулю.

Формальна модель.

	х	у
Вітчизна	aLх/аLу	aLу/аLх
Закордон	(aLх/аLу)*	(aLу/аLх)

Тоді теорію порівняльних переваг можна записати у вигляді:

- Вітчизна (товар х)

- Закордон (товар у)

Відповідно до теорії порівняльних переваг країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виготовити з відносно нижчи­ми витратами в порівнянні з іншими країнами; тоді торгівля буде взаємо­вигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

Розглянуті теорії пояснювали міжнародну торгівлю різними абсолютними та відносними витратами на виробництво товарів у різних країнах. Але у чому полягають причини відмінностей у витратах праці?

З витісненням трудової теорії вартості міжнародну торгівлю також стали пояснювати через теорію факторів виробництва.

У 1919 році цю теорію вперше сформував Елі Хекшер. В 1933 році Бертіл Олін сформулював теорему співвідношення факторів виробництва. Шведські економісти-неокласики. Модель Хекшера-Оліна домінувала в теорії МТ до початку 60-х років.

За теорією Х.-О. неоднакова відносна насиченість країн виробничими ресурсами породжує різницю у відносних цінах, а різниця у відносних цінах створює передумови для розвитку міжнародної торгівлі.

Ця теорія представлена у двох теоремах:

теорема Х.-О., яка пояснює структуру ЗТО

теорема вирівнювання цін на фактори виробництва (або теорема Х.-О.-С.)

Припущення:

2×2×2

однакова технологія

х (L), у (К), тобто товар х – трудоємний, товар у – капіталоємний

постійний ефект масштабу

однакові споживчі смаки та уподобання

вільна конкуренція на товарному ринку та ринку факторів виробництва

всередині країни фактори мобільні, на міжнародному рівні – немобільні

транспортні витрати – нульові

вільна зовнішня торгівля

різна факторозабезпеченість країн.

Теорема Хекшера-Оліна - кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона використовує відносно надлишковий фактор виробництва, а імпортує ті товари, для виробництва яких вона використовує відносно дефіцитні фактори виробництва.

Базуючись на вищезазначених припущеннях, Вітчизна виробляє та експортує товар х, Закордон – товар у.

Леонтьєв вирішив перевірити емпірично теорему Хекшера-Оліна на прикладі США, в якій після Другої світової війні подорожчала робоча сила і дешевів капітал. США вважалися однією з найбагатших країн з надлишком капіталу та відносно високим рівнем оплати праці. Отже, за теоремою вона мала експортувати капіталомісткі та імпортувати трудомісткі товари.

Проте виявилося, що для США ,

тобто капіталомісткість американського імпорту на 30% переважало капіталомісткість експорту. Це означало, що США експортували трудомісткі товари, а імпортували капіталомісткі товари. Це були несподівані результати, і Леонтьєв повторив свої розрахунки для експорту США за 1951 рік. Цього разу виходило, що капіталомісткість американського імпорту на 6% переважало капіталомісткість американського експорту. Наступники Леонтьєва перерахували усе ще раз для 1962 року та для інших країн. Американський імпорт виявився на 27% більш капіталомістким, ніж експорт. Японія, яка в 50-х роках була трудонасиченою країною, експортувала капіталомісткі товари. Індія з її величезними трудовими ресурсами в цілому експортувала трудомісткі товари, але її експорт у США був більш капіталоємким.

Альтернативні теорії

В аналізі міжнародної торгівлі ідея імітаційного лага була вперше використана Майклом Познером (Michael Posner) у 1961 році. Сама концепція виходить з того, що одна й та сама технологія не завжди одночасно викорис­товується в різних країнах, а її тобто переміщення від країни до країни вимагає певного часу. Внаслідок цього одна країна може користуватись тим чи іншим технологічним нововведенням, тоді як до іншої країни це нововведення ще не дійшло. До того ж фірми—власники певного «ноу-хау» не зацікавлені в тому, щоб їхні технологічні новації якомога швидше ставали загальним надбанням. Це заперечує одне з визначальних вихідних припущень теорії Хекшера—Оліна, а саме: тези про використання в усіх країнах однакової технології виробництва однойменних товарів.

Важливе місце серед альтернативних концепцій міжнародної торгівлі посідає теорія життєвого циклу продукту (або продуктового циклу), основні положення якої були розроблені Реймондом Верноном (Raymond Vernon) у 1966 році. Ця теорія безпосередньо базується на концепції імітаційного лага в тій частині, яка стосується аналізу запізнення передачі (дифузії) нових технологій у міжнародних масштабах.

Теорія продуктового циклу розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового продукту та міжнародної торгівлі. Треба відзначити, що дослідження Р. Вернона стали своєрідною відповіддю на результати емпірич­них перевірок теорії Хекшера—Оліна на прикладі США. В центрі аналізу Вернена перебуває продукт промислового виробництва, який уперше з'являється в США. На його думку, типовий новий американський продукт (товар) має дві основні характеристики:

1) він призначається для задоволення потреб населення з високими доходами, оскільки порівняно з іншими країнами США характеризуються більш високим рівнем добробуту;

2) припускається, що застосування нового продукту дозволяє зберігати працю, тоді як його виробництво є порівняно капіталомістким. Таке припущення було зроблено тому, що на час дослідження Вернена США вважалися країною з відносним дефіцитом праці як фактора виробництва.

Традиційно теорія продуктового циклу розділяє час існування нового товару на три частини (або цикли).

Етап 1 - поява нового продукту на ринку (new product stage) — новий продукт з'являється на внутрішньому ринку США і споживається лише на території цієї країни. Така національна концен­трація виробництва пояснюється тим, що і попит на товар сконцентровано в межах кордонів США. Тому фірми-виробники зацікавлені зосередити свою діяльність саме там, де можна швидко і безпосередньо визначити реакцію споживача на свої товари та врахувати її в своїй подальшій виробничо-комерційній діяльності. До того ж на цьому етапі якісні храктеристики продукту, обсяги й технології його випуску ще не є сталими, оскільки фірми лише освоюють виробництво даного товару та ринок, на якому він реалізується. Очевидно, що в такому випадку новий продукт не потрапляє в міжнародний обмін.

Етап 2 — етап зрілості продукту (maturing product stage) — характеризується формуванням певних загальних стандартів нового виробу, визначенням його основних характеристик та технологічних процесів вироб­ництва. На цьому етапі з'являється й швидко зростає попит на товар з боку іноземних споживачів. Разом з тим попит на товар у міжнародних масштабах обмежується регіоном розвинутих країн, оскільки, за визначенням, даний товар призначено для задоволення потреб споживачів з високим рівнем доходу. Іноземний попит та економія на масштабах виробництва стимулюють експорт товару на ринки розвинутих країн.

Р. Вернон також висловив припущення про можливість на цьому етапі експорту нового продукту з країн Західної Європи до США. Він виходив з того, що коли капітал стає більш мобільним у міжнародних масштабах порівняно з працею, то ціна капіталу як фактора виробництва в окремих країнах не буде варіюватись в тій мірі, в якій відрізняється ціна праці. Тому, якщо відносні товарні ціни визначатимуться переважно вартістю праці, то продукти західноєвропейського виробництва мають бути дешевшими порівняно з аналогічними американськими товарами, оскільки праця в Західній Європі дешевша.

Етап 3 — етапі випуску стандартизованого продукту (standartized product stage) — весь комплекс характеристик, як споживчих якостей продукту, так і процесу його виробництва вже чітко визначений. Це означає, що продукт добре знайомий споживачам, а технологія його виготовлення — виробникам. Тепер виробництво товару може переміщатись і до країн, що розвиваються (вартість праці при цьому відіграє вирішальну роль). Індустріальне розвинуті країни в цей час знову займаються розробкою нових продуктів. Структура торгівлі даним товаром може змінитися таким чином, що тепер США та інші індустріальне розвинуті держави почнуть імпортувати його з менш розвинутих країн.

Більшість теорій розглядають МТ з точки зору пропозиції, яка визначає порівняльні переваги країни. Проте шведський економіст Стаффан Ліндер в 1961 році спробував пояснити причини МТ з точки зору попиту.

На його думку структура експорту країни в основному залежить від попиту в країні-імпортері. Дуже мала кількість товарів виробляється лише на експорт, більшість із них продаються і всередині країни. Для того, щоб експортувати товар, необхідно спочатку наситити внутрішній ринок, орієнтуючись на попит місцевих покупців. Лише тоді, коли товар повністю задовольняє потребам покупців всередині країни, можна розраховувати на його успішний експорт на світовий ринок. Але і за кордоном товар буде успішніше продаватися в тих країнах, де структура попиту однакова, чи хоча б схожа на структуру попиту в країні-експортері. Але попит, згідно Ліндера, стає реальним лише тоді, коли він підкріплюється високим рівнем доходу. Чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар необхідний для покупця. Тому чим більше перетинаються структури попиту в країнах – експортері і імпортері, підкріплені високим рівнем доходу, тим вищий рівень торгівлі між ними. Таким чином, всупереч теорії порівняльної забезпеченості країн факторами виробництва, не лише розбіжності, але й подібність між країнами може бути причиною МТ.

Теорія монополістичної конкуренції

Випадок, коли в галузі діє лише один монопольний виробник, зустрічається дуже рідко, порівняно з ситуацією олігополії, коли існує невелика кількість фірм, що виробляють даний вид продукції, кожна з яких може впливати на ціни. При цьому товари не є абсолютно однаковими, а відмінюються певними характеристиками. На такому ринку розвивається монополістична конкуренція.

Великий внесок в розвиток теорії монополістичної конкуренції зробив Пол Кругман.

Графічно взаємозв’язок між зростанням розмірів ринку і міжнародною торгівлею можна показати наступним чином.

Крива С₁ показує графічно рівняння (2) – чим більше фірм в галузі, тим вищі середні видатки кожної з них, але збільшення обсягів продаж скорочує середні видатки. Крива Р показує графічно рівняння (7) – чим більше фірм на ринку, тим нижче ціна, по якій вони продають товар.

До торгівлі ринок знаходиться в рівновазі в точці А, в якій фірми в кількості n_A продають свої товари за ціною Р_А. Країна вступає в міжнародну торгівлю, і розмір її ринку, що вимірюється обсягом продаж S, збільшується. Це скорочує середні видатки і зсуває криву С₁ вниз, перетворюючи її в криву С₂. Однак крива залежності цін від кількості фірм (лінія Р)не залежить від розміру ринку і тому залишається на місці. Нова ринкова рівновага досягається в точці В, в якій більша, ніж раніше, кількість фірм n_B продають свої товари по більш низькій ціні Р_В.

Отже, навіть за умов монополістичної конкуренції, з точки зору споживачів, вигідно розвивати міжнародну торгівлю: в результаті кількість фірм, а значить і розмаїття товарів, які вони виробляють, зростає, а їх ціна падає.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Теорії технологічного розриву.

2. Теорії міжнародної торгівлі на основі внутрішньогалузевої спеціалізації.

3. Теорії міжнародної торгівлі на основі монополістичної конкуренції.

4. Теорії міжнародної торгівлі на основі ефекту масштабу.

5. Теорія конкурентних переваг М.Портера.