Державне регулювання грошового обороту.

Заходи регулювання грошового обороту, можна розділити на три групи:

Øзаходи фіскальної політики

Øзаходи грошово-кредитної (монетарної) політики;

Øзаходи прямого впливу.

!

Фіскальна політикареалізується через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави

Грошово-кредитна політика зводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку.

Види грошово-кредитної політики

nекспансійна

nрестрикційна

Пряме втручання - обмеження (заморожування) цін і доходів з метою гальмування високої інфляції; раціонування споживання

Експансійна політика

політика інфляції - неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко "дешевіють". Наслідком такої політики неминуче стає інфляція.

політика дезінфляції - повільне, контрольоване зростання грошової маси і м'якого зниження процента, контрольована інфляція.

Рестрикційна політика

політика дефляції - різке скорочення пропозиції грошей, гроші "дорожчають", сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і різке падіння економічної активності

політика рефляції - повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, що м'яко гальмує економічну активність, без глибокого спаду виробництва

Пряме втручання - обмеження (заморожування) цін і доходів з метою гальмування високої інфляції; раціонування споживання.

Об'єктами монетарної політики є:

nгрошова маса;

nставка процента;

nвалютний курс;

nшвидкість обігу грошей та ін.

Суб'єкти монетарної політики: Національний банк, Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада.

Інструменти монетарної політики.

інструменти опосередкованого впливу –

операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти

інструменти прямого впливу –

установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; введення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків

4. Монетизація бюджетного дефіциту та ВВП.

Способи мобілізації коштів для монетизації бюджетного дефіциту:

nЗбільшити оподаткування економічних суб'єктів (не призводить до збільшення грошової маси).

nВипуск урядом боргових зобов'язань (казначейських білетів), і надання їм статусу законних платіжних засобів (ризик інфляції).

3. Випуск урядом власних цінних паперів і реалізація їх на внутрішньому чи на зовнішньому ринках (не містить загрози інфляції).

4. Дозволити центральному банку прокредитувати уряд, купивши урядові зобов'язання на первинному ринку - збільшиться маса грошей і сукупний попит.

Проблема монетизації ВВП полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов'язань.

Індикатори ринку

-середній рівень цін

-середня процентна ставка

-стан платіжної дисципліни

-рівень ліквідності банків

7. Методи регулювання інфляції.

nСкорочуються витрати державного бюджету

nкредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг

nполітика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами.

8. Сутність та види грошових реформ.

nЗа глибиною реформ: повні та часткові.

nЗа повнотою здійснюваних змін у грошовій системі: формальні та деномінаційні.

nЗа характером обміну старих грошей на нові: неконфіскаційні і конфіскаційні реформи.

nЗа порядком введення в обіг нових грошей: одномоментні та реформи паралельного типу.

Тема 5 Кредит у ринковій економіці

1. Необхідність та сутність кредиту в ринковій економіці.

2. Стадії та закономірності руху кредиту.

3. Форми та види кредиту.

4. Процент за кредит: сутність, функції.

5. Функції кредиту.

1. Необхідність та сутність кредиту в ринковій економіці.

Загальноекономічною причиною необхідності кредиту є існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарообігу.

Загальні передумови існування кредитних відносин:

§Наявність товарно-грошових відносин.

§Суб’єкти повинні бути юридично самостійними.

§Матеріальна відповідальність учасників

nПозичальники повинні мати майбутні та поточні доходи.

nДовіра між учасниками

nСпівпадання економічних інтересів

vКредит – це економічні відносини, які виникають між суб’єктами з приводу перерозподілу вартості на умовах зворотності та платності.

Структура кредитувключає суб’єктів та об’єкт кредитних відносин

2. Стадії та закономірності руху кредиту.

Стадії руху кредиту:

nНакопичення вільних ресурсів кредитором.

nРозміщення коштів внаслідок пошуку позичальника та оцінки його кредитоспроможності.

nВикористання позичальником одержаних коштів на певні цілі.

nВивільнення одержаних кредитів позичальником внаслідок реалізації продукції.

nПовернення кредитору коштів та сплата процентів.

На мікрорівні виділяють наступні закономірності:

nзворотність руху позиченої вартості.

nтимчасовість користування позиченою вартістю.

nзбереженість позиченої вартості у повному обсязі.

nзалежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

Закономірності на макрорівні:

nОбсяги кредитних вкладень повинні відповідати динаміці обсягів ВВП.

nЗагальна сума кредитних вкладень і позичених ресурсів на макрорівні повинні балансуватися.

nПереміщення коштів із високорентабельних галузей до низькорентабельних.

Принципи кредитування:

nЦільове спрямування позички.

nСтроковість

nПоворотність

nПлатність

nЗабезпеченість.

3.Форми та види кредиту. Характеристика окремих видів кредиту.

Існують дві форми кредиту: товарна та грошова.

До товарної відносяться: комерційний кредит, лізинг, споживчий кредит тощо. Кредит надається в товарній формі, а погашення може відбуватися як в грошовій так і в товарній формах.

Види кредиту.

В залежності від суб’єктів кредитних відносин виділяють такі види:

n1. Банківський;

n2. Міжгосподарський;

n3. Державний;

n4. Міжнародний;

n5. Споживчий (приватний).

В залежності від сфери використання виділяють:

n- споживчій кредит;

n- виробничий кредит.

За терміном використання виділяють:

nкоротко строковий

nсередньо строковий;

nдовгостроковий.

В залежності від цільового призначення виділяють:

n- на формування оборотного капіталу;

n- на формування основного капіталу;

n- кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

Банківський кредит

Забороняється використання банківського кредиту на:

nпокриття збитків

nна формування і збільшення статутного фонду банків,

nна придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Банківський кредит можна класифікувати за наступними ознаками.

За призначенням і характером використання:

nдля фінансування інвестиційних проектів

nдля фінансування комерційних контрактів (угод)

За цільовим спрямуванням:

nВиробничий

nСпоживчий

За характером забезпечення

nЗабезпечені заставою

nГарантовані

nНезабезпечені (бланкові)

Залежно від кількості кредиторів

nКредити, які надаються одним банком;

nКонсорціальні кредити, що надаються консорціумом банків;

nПаралельні кредити надаються одному клієнту кількома банками на однакових (заздалегідь погоджених) договірних умовах

4. Процент за кредит: сутність, функції.

Види процентів:

nобліковий - % за кредитом який надається ЦБ КБ.

nДепозитний - % який сплачує КБ за отриманні ресурси;

nПозичковий - % за кредит, який позичальники сплачують кредиторові;

n% по міжбанківському кредиту;

nОблігаційний процент.

Чинники впливу на процентні ставки

На макрорівні впливають:

nпопит та пропозиція, що склалися на ринку;

nстабільність грошового ринку в країні, тобто рівень інфляції (високий рівень призводить до високих ставок);

nрівень облікової ставки Центрального банку.

На мікрорівні впливають:
розмір кредиту (чим більше, тим дорожче);

nтермін користування кредитом (чим довше термін, тим вище);

nхарактер забезпечення (чим вища якість застави, тим менший %) ;

n рівень ризику (більше ризик, більше ставка).

Функції позичкового проценту:

nРозподільча

nЗбереження позичкового капіталу.

5.Функції кредиту.

ØПерерозподільна.

ØЕмісійна

ØКонтрольно-стимулююча

ØФункція капіталізації вільних грошових коштів

Тема 6. Банки та їх роль в ринковій економіці

1. Походження, призначення та статус центрального банку.

2. Основні напрямки діяльності центрального банку.

3. Сутність, типи та інструменти грошово-кредитної політики центрального банку (самостійне вивчення).

4. Комерційні банки: поняття, призначення та класифікація банків.

5. Операції банків та банківські послуги.

6. Стабільність банків та механізм її забезпечення.

1. Походження, призначення та статус центрального банку

Походження ЦБ –об'єктивна потреба в централізації банкнотної емісії, яка спричинила виникнення емісійних банків.

Шляхи створення центральних банків

Перший шлях – еволюційний, коли Емісійний банк набував статусу Центрального.

Другий шлях – створення Центрального банку на основі спеціального закону (наприклад: створення Національного банку України в 1991р. згідно з Конституцією, законами “Про Національний банк України”, “Про банки та банківську діяльність”).

Призначення ЦБ - це

Управляння грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки

Статус ЦБ

Øце банківська установа

Øдержавний орган управління

Принципи функціонування Національного банку

Øпринцип незалежності банку;

Øпринцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;

Øпринцип економічної самостійності банку;

Øпринцип централізації системи банку;

Øпринцип єдності системи банку;

Øпринцип вертикальної структури управління банком.

2. Основні напрямки діяльності центрального банку.

ØЕмісійний центр готівкового обороту.

ØБанк банків.

ØОрган банківського регулювання та нагляду.

ØБанкір та фінансовий агент уряду.

ØПровідник монетарної політики.

4. Комерційні банки: поняття,призначення та класифікація банків

Комерційні банки– це кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для клієнтів головним чином за рахунок залучених грошових коштів.

Класифікація комерційних банків

lЗа формою власності: державні, кооперативні та колективні.

lЗа організаційною формою: колективна (акціонерна та пайова), унітарна та змішана.

lЗа розміром активі: малі, середні та найбільші.

lЗа філійною мережею: філіальні (багато та мало філійні) та безфілійні.

lЗа спеціалізацією: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). Банк є спеціалізованим якщо 50 % його активів чи пасивів є одного типу.

lЗа діапазоном операцій: універсальні та спеціалізовані.

Призначення комерційних банків:

Øзабезпечують економіку фінансовими ресурсами

Øсприяють нагромадженню капіталу

Øзабезпечують перетік грошового капіталу зі сфери накопичення у сферу використання

Øстворюють механізм такого перерозподілу

Øстворюють об’єктивні умови прогресивного відтворення економіки

5.Операції банків та банківські послуги.

Банки виконують активні та пасивні операції та надають банківські послуги.

Пасивні операції – це операції за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення активних операцій, в першу чергу кредитних та інвестиційних.

Ресурсив залежності від джерел формування поділяються на:

- власні;
- залучені (депозитні);
- позичені (недепозитні).

До власних (або банківського капіталу) належать:

Øстатутний капітал

Øрезервний фонд

Øінші фонди

Øнерозподілений прибуток

До залучених коштів відносять

Депозити:до запитання, строкові, ощадні

До позичених (недепозитних) ресурсів відносять:

Øпозички міжбанківських кредитів

Øкредити центрального банку

Øоперації з цінними паперами на вторинному фондовому ринку

Активні операції

Це операції з розміщення та використання ресурсів з метою отримання прибутку і підтримання ліквідності.

Види активних операцій:

ØКредитні (надання кредитів)

ØІнвестиційні (вкладання коштів у цінні папери)

6. Стабільність банку

означає його постійну здатність:

1) відповідати за своїми зобов’язаннями
2) забезпечувати прибуток на достатньому рівні

Тема 7. Фінансові посередники грошового ринку

1. Сутність та призначення фінансового посередництва.

2. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва.

3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції.

4. Небанківські фінансово-кредитні установи. Характеристика основних видів.

1. Сутність та призначення фінансового посередництва

Фінансовий посередник формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грошовому ринку.

Призначення фінансових посередників

lкредитор розміщує вільні кошти в дохідні активи, позичальник - мобілізує кошти для вирішення завдань.

lскорочення витрат суб'єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщення їх у дохідні активи та запозичення додаткових коштів.

lпослаблення фінансових ризиків для суб'єктів грошового ринку.

lнадання додаткових послуг для кредиторів і позичальників

Види фінансових посередників

lБанки (через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей )

lНебанківські фінансово-кредитні установи (не мають можливості впливати на пропозицію грошей)

2. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва

До банківської діяльності можна віднести комплекс із трьох посередницьких операцій:

l- приймати грошові вклади від клієнтів;

l- надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

l- здійснювати розрахунки між клієнтами.

Функції банків

lтрансформаційна

lемісійна

Трансформаційна функція: це зміна (трансформація) якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки.

Напрями цієї функції:

lтрансформація ризиків -диверсифікація активних операцій, створення резервів, диференціація процентних ставок залежно від ризикованості кредитів, страхування депозитів тощо

lтрансформація строків - короткострокові кошти спрямовуються в довгострокові позички

lтрансформація обсягів - мобілізація великих обсягів дрібних вкладів для реалізації масштабних проектів.

lпросторова трансформація - акумуляція ресурсів з багатьох регіонів і навіть з інших країн та спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об'єкта.

Емісійна функція

lПолягає у створенні додаткових платіжних засобів і спрямуванні їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей.

l Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові гроші, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

Основні види операцій сучасного універсального банку

lДепозитні операції

lКонсультаційні послуги

lЛізингові послуги

lВалютні операції

lБрокерські послуги

lТрастові послуги

lРозрахунково-платіжні операції

lІнвестиційні операції

lКредитні операції

lІнші послуги

3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції

lБанківська система – законодавчо визначена, структурована та виділена в самостійну економічну структуру сукупність фінансових посередників, що здійснюють банківську діяльність.

Цілі

lЦіль окремого банку- отримання прибутку.

lЦілі банківської системи:

-Забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів банків із загальносуспільними інтересами;

-Забезпечення надійності і стабільності як окремих банків, так і банківської системи в цілому для стабільності грошей і безперебійного обслуговування економіки.

Функції банківської системи

lТрансформаційна

lЕмісійна - створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту

lСтабілізаційна - забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку

Загальні риси банківської системи

lПоєднання багатьох однотипних елементів (у всіх банків однакові цілі – прибутковість, ліквідність)

lДинамічність системи (банківська система постійно розвивається, адаптуючись до змін в середовищі)

lЗакритість системи (банкам заборонено займатися виробничою діяльністю, торгівлею, страхуванням)

lСаморегуляція

Специфічні риси банківської системи

lДворівнева побудова

lЦентралізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської системи в цілому

lНаявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків

lЦентралізований механізм контролю

lПоєднання централізованого управління банківської системи зі збереженням економічної самостійності кожного банку

4. Небанківські фінансово-кредитні установи

Договірні фінансово-кредитні інститути

lСтрахові компанії – продаючи страхові поліси, мобілізують певні суми коштів, які розміщують в доходні активи.

Вони є головним постачальником довгострокових капіталів на грошовому ринку.

Пенсійні фонди

lНа договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких проводять пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Існують державні і приватні пенсійні фонди.

Ломбарди

lСпеціалізуються на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку та виручки заставленого майна.

Лізингові компанії

lСпеціалізуються на придбанні предметів тривалого використання та переданні їх в оренду фірмам-орендарям для використанні у виробничій діяльності.

Ресурси формуються з власного капіталу та банківських позичок.

Факторингові компанії

lСпеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Присутні елементи кредитування та посередництва.

Інвестиційні фінансово кредитні установи
Інвестиційні фонди (компанії) – спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення (акумулюють грошові кошти шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в дохідні цінні папери)

Фінансові компанії

lМобілізують кошти через продаж своїх цінних паперів, а потім направляють у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого або споживчого призначення.

Кредитні товариства (спілки)

lСпеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів.

Ресурси формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банків, одержання доходів від поточної діяльності.

Позички своїм членам даються під проценти, нижчі від банківських.

Тема 8. Валютний ринок та валютні відносини

1. Поняття валюти та конвертованість валюти.

2. Загальна характеристика та структура валютного ринку. Види операцій на валютному ринку.

Валютний курс.

4. Валютна політика та валютне регулювання.

5. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання. (самостійно)

6. Валютні системи, поняття, призначення, елементи. (самостійно)

1. Поняття валюти та конвертованість валюти

Класифікація валют

За емітентом

lнаціональна

lіноземна

lколективна

За режимом використання

-неконвертовані

-конвертовані

Конвертованість валюти

lЗа повнотою конвертації:
- повна конвертованість;
- часткова конвертованість.

lЗа видами суб'єктів:
- зовнішня;
- внутрішня.

lЗа характером економічних операцій, що обслуговуються валютою:
- за поточними операціями;
- за переміщенням капіталу.

Валюта обслуговує зовнішньоекономічні відносини.

Валютний ринок є елементом грошового ринку.

На валютному ринку формуються та використовуються інструменти: валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви.

Учасники валютних відносин

§уряд та його структури

§центральний банк

§юридичні особи

§фізичні особи

§міжнародні організації

Складові валютних відносин в залежності від призначення платежів

§міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями

§одержання і погашення різних видів міжнародних позичок

§переміщення валюти при здійсненні зовнішніх інвестицій

§переміщення валюти при наданні економічної і технічної допомоги

§операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішніх валютних ринках

2. Загальна характеристика та структура валютного ринку. Види операцій на валютному ринку

Об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку є валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти.

Структура валютного ринку (за геогр.ознакою)
національні ринки міжнародні ринки світовий ринок

Національні валютні ринки обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством.

Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Регулюються міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків.

Світовий валютний ринок складається з міжнародних і здатний функціонувати практично цілодобово.

Функції валютного ринку

§сприяння розвитку зовнішньої торгівлі

§регулювання валютного курсу

§страхування валютних ризиків

§диверсифікація валютних резервів

§забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави

Операції валютного ринку

За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:
- касові, або операції з негайною поставкою;
- строкові.

За механізмом здійснення операцій:
- операції спот;
- форвардні операції;
- ф 'ючерсні операції;
- опціонні операції.

За цільовим призначенням:
- операції з метою одержання валюти для здійснення платежів;
- операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);
- спекулятивні операції.

За формою здійснення:
- безготівкові;
- готівкові.

За масштабами операцій:
- оптові (здійснюються між банками);
- роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

3.Валютний курс

Валютний курс –

- це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу;

- це "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Вартісноюосновою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції.