Методичні рекомендації до практичного заняття. Практичне заняття передбачає знання термінів і понять з цієї теми

Практичне заняття передбачає знання термінів і понять з цієї теми. Для закріплення отриманих знань корисно розв’язати задачі. Для визначення маси грошей, необхідно знати рівняння обміну І,Фішера, формулу кількості грошей в обігу, запропоновану К.Марксом, а також зміст грошових агрегатів, що використовуються для її розрахунку.

На певний відрізок часу в обігу має перебувати грошей не більше і не менше, ніж це необхідно для оплати товарів та послуг за поточними ринковими цінами

М_ф = М_н, (5)

де М_ф – фактична маса грошей в обігу,

М_н – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці (рівняння Фішера) :

M = PQ / V (6)

Кількість грошей, необхідних для обігу (М) може бути обчислена за розгорнутою формулою:

(7)

де PxQ - сума цін за реалізовані товари та послуги;

К – сума продажів товарів і послуг у кредит, термін оплати яких не настав;

П – сума платежів, строк оплати яких настав (платежі за зобов'язаннями);

ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів

V - середня кількість обертів грошової одиниці за рік

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група активів.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу має наступний вигляд:

• М0 = готівка (гроші поза банками);

• М1 = М0 + депозити до запитання, грошові вклади на банківських рахунках;

• М2 = М1 + строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств, валютні заощадження;

• М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Механізм утворення грошей комерційними банками.

Комерційні банки приймають на свої поточні рахунки різні види вкладів та зобов’язуються повернути їх з виплатою відсотка. Певну частку від загальної суми депозитів, комерційні банки повинні зберігати в НБУ як обов’язкові резерви. Залишок коштів - складають кредитні ресурси банку (вільний резерв).

Обов’язкові резерви - частка (норма в процентах) банківських депозитів, яка згідно вимог діючого законодавства повинна зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів в НБУ. Норма обов’язкового резервування встановлюється НБУ.

Мета обов’язкового резервування:

Ø забезпечення захисту інтересів клієнтів та надійності комерційних банків;

Ø підтримка ліквідності комерційних банків;

Ø регулювання можливостей комерційного банку здійснювати випуск грошей: за допомогою високої норми резервів – призупиняти випуск, низької – стимулювати

Зв’язок між банківськими резервами та масою грошей в обороті можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор - коефіцієнт, на який збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.

Цей коефіцієнт показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця наднормативних резервів з даною величиною обов’язкових резервів (MR)

m = 1/MR*100, (8)

Також коефіцієнт можна визначити за наступною формулою:

(9)

m – грошовий мультиплікатор;

C – відношення суми готівки до депозитів;

MR – норма обов'язкового банківського резерву.

Щоб знайти максимальну суму нових грошей (∆М), які можуть бути утворені банківською системою на основі суми наднормативних резервів (Е), використовують формулу

ΔМ = Е * m = Е * 1/ MR*100 (10)

Ця формула визначає ефект грошового мультиплікатора в реальному грошовому виразі.