Тема 6.2. Аналіз фінансових інвестицій

1. Основні ринкові характеристики об’єктів фінансового інвестування

2. Ретроспективний аналіз обсягу фінансового інвестування

3. Оцінка вартості та дохідності боргових фінансових інструментів

4. Аналіз та оцінка акцій

Фінансові інвестиції є активною формою ефективного використан­ня вільного капіталу підприємства, бо:

· здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

· дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні та за її межами;

· є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їхнього розвитку можуть вирішуватися тільки вкладеннями капіталу в статутні фонди та придбанням контрольних пакетів акцій інших підприємств;

· дає змогу підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку швидше та дешевше.

· підприємство має можливість вкладати кошти як у безризикові інструменти, так і в спекулятивні, і, отже, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

· потребує мало часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

· виникає необхідність активного моніторингу й оперативності в прийнятті рішень за здійснення фінансових інвестицій, оскіль­ки фінансовий ринок має високі коливання кон’юнктури

Фінансові інвестиції є вкладеням коштів у різні фінансові інструменти (активи), серед яких найвагомішу роль відіграють цінні папери, зокрема акції та облігації. В Україні відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» можуть використовуватись різні види цінних паперів ( рис1. ).

Ознака класифікації	Вид фінансового інструмента
Економічна природа	Відносини власності (пайові цінні папери)	Акції
Кредитні відносини (боргові цінні папери)	Облігація, векселі
Проміжні права на купівлю-продаж базового активу (похідні фін. інструмента)	Ф’ючерс, опціон
Емітент	Державні та муніципальні	Облігація, казначейський вексель.
Недержавні (банки, підприємства, фізичні особи).	Акція, облігація, вексель, чек
Мета випуску	Фондові (інвестиційні)	Акція, облігація, банківський вексель.
Комерційні (розрахункові)	Деякі короткострокові векселі,
Термін обігу	Короткострокові (до 1року)	Вексель, облігація
Довгострокові (понад 1 рік)	Вексель, облігація
Безстрокові	Акція
За формою виплати доходу	З фіксованою ставкою доходу	Привілейована акція, облігація, вексель
З плаваючою ставкою доходу	Облігація з плаваючими відсотками
З доходом, що залежить від розміру прибутку	Акція, інвестиційний сертифікат

Рис. 1. Класифікація цінних паперів

Основними ринковими характеристиками кожного виду цінних паперів є : дохідність, ліквідність та ризикованість (надійність).

Дохідність – це відносний дохід власника цінних паперів за період володіння ними, виражений річною відсотковою ставкою.

Дохідність за весь період дії фінансової угоди називають повною дохідністю, або дохідністю до погашення.

Коли за фінансовою угодою існують певні поточні надходження (дивіденди за акціями, відсотки за облігаціями), то оцінюють поточну дохідність. Показником ефективності фінансової операції є її повна дохідність, а поточна дохідність – допоміжною оцінкою, що деталізує структуру доходів за конкретний період часу.

Повна дохідність для боргових фінансових інструментів не лише характеризує ефективність операцій для інвестора (кредитора), але й показує ціну кредиту для емітента (позичальника).

Ліквідність – характеризує можливу швидкість реалізації інструментів інвестування по їх реальній ринкові вартості. Ліквідність залежить від двох основних факторів:

· Часу, оскільки пов’язана з припустимим періодом продажу об’єкта фінансового інвестування.

· Ризику, оскільки властива ринковому середовищу невизначеність, спричиняє можливі втрати вартості активу у випадку його швидкого продажу.

Коефіцієнт ліквідності розраховують за формулою :

Т_т – технічний період конверсії інвестицій з абсолютною ліквідністю (7 днів). Прикладом таких інвестицій є депозитні вклади до запитання, які розміщенні в найбільш надійних банках; державні короткострокові облігації з високою ставкою дохідності, які котируються на фондовому ринку.

Т_м – можливий період конверсії конкретного інструмента інвестування в грошові кошти, в днях (встановлюється експертним шляхом).

Якщо об’єкт фінансового інвестування не є абсолютно ліквідним, тим довший час потрібен для його продажу на ринку цінних паперів, оскільки попит на даний вид фінансового інструмента знижується і виникає суттєва різниця між високою ціною продажу та низькою ціною купівлі (придбання).

Чим нижчий рівень ліквідності інструмента інвестування, тим вищий повинен бути розмір інвестиційного доходу чи премії за ліквідність. Премію за недостатню ліквідність можна розрахувати так:

П_л – необхідний рівень премії за недостатню ліквідність (%);

Т_м – можливий період конверсії конкретного інструмента інвестування в грошові кошти, в днях (встановлюється експертним шляхом);

V_a – середня ставка дохідності за абсолютно ліквідними інструментами (%).

Тоді необхідний рівень дохідності з врахуванням фактори недостатньої ліквідності (V_H) можна розрахувати так:

V_H = V_a + П_л

Таким чином – менш ліквідні фінансові інструменти повинні мати більш високу дохідність порівняно з ліквідними за решти рівних умов.

Ліквідність конкретного фінансового інструмента залежать від строку його погашення (періоду обігу), загального стану фінансового ринку та активності операцій на ньому, а саме:

· кількості професійних учасників ринку (маркет-мейкерів), що укладають угоди з певним фінансовим інструментом;

· цінового спреду (різниці між ціною продажу і ціною придбання на ринку). Чим менший спред, тим активніше торгують і тим швидше можна продати фінансовий інструмент за ринковою ціною;

· обсягу угод щодо відповідних фінансових інструментів порівняно із загальним обсягом ринку;

· періоду часу, необхідного для продажу великого пакета (наприклад, пакета акцій підприємства, що становить значну частку ринку).

Операції з різними видами фінансових інструментів ризиковані, оскільки рівень очікування інвестиційного доходу по них не може бути гарантованим з повною визначеністю.

Ризик фінансових операцій можна трактувати як рівень певної фінансової втрати, що знаходить своє відображення:

· у неможливості досягнути поставленої мети;

· невизначеності очікуваного результату;

· суб’єктивності оцінки прогнозного результату.

Під ризиком конкретного фінансового інструмента також розуміють рівень варіабельного доходу, який можна отримати внаслідок володіння тим чи іншим його видом Ризик і дохідність змінюються в одному напрямку: чим вища дохідність, тим як правило вищий ризик операції.

Для того, щоб вибрати найменш ризиковану операцію, або найбільш привабливу стосовно співвідношення ризикованість - дохідність, необхідно насамперед ідентифікувати види ризику за фінансовим інструментом та оцінити загальний рівень, тобто дати йому кількісну оцінку.

Методи кількісного оцінювання ризику ґрунтуються на використанні апарату теорії ймовірностей та математичної статистики. Широке застосування отримали дві основні методики оцінки ризику: аналіз чутливості кон’юнктури та аналіз ймовірного розподілу дохідності.

Суть першої методики полягає у визначенні розмаху варіації дохідності фінансового інструмента (V), виходячи із песимістичної (П), найбільш ймовірної (П₁) і оптимістичної (П₂) оцінок, який і розглядається як рівень ризику даного активу.

V= П₂ – П

Розглянемо можливість придбання одного з двох альтернативних фінансових інструментів з врахуванням наступної інформації .

Таблиця 5