Рентабельність виробництва і методика визначення її показників

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р = П * 100 / Вв, (12.1)

де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з враху­ванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибу­ток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них зна­менник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією визначається за формулою 12.2:

Ктп = ТП / Вв, (12.2)

де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточни­ми цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також ви­значити з виразу (формула 12.3):

Р = ТП – Вв / Вв * 100, або

Р = (Ктп-1)-100, (12.3)

Даний показник характеризує економічну ефективність поточ­них витрат, ступінь їх окупності. Якщо рівень рентабе­льності становить 85 %, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати ви­робництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн. прибутку. У тих ви­падках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покри­ває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збит­ковості, як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відобра­жає її рівень використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Для визначення ефективності використання вироб­ничих фондів розраховують показник норми прибутку (Н_п) за формулою:

Н_п = П * 100 / Фос + Фоб, (12.4)

де Фос і Фоб— середньорічна вартість відповідно основних вироб­ничих фондів і оборотних фондів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподар­ського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабель­ності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зро­стання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про під­вищення ефективності виробництва.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого ріння ефективності окремих видів виробництва. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низькоефективні, й на основі одержаної інформації розроби­ти заходи щодо подальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культу­рами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельно­сті, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізова­ний центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галу­зей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинни­цьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (М_к) необхідно визначати з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

Мк = П_к/ S*К, (12.5)

де П_к — прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S — площа посіву культури; К — коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гек­тар посіву культури дуже важливе, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі. Якщо з 1 га цукрових буря­ків за 100 % рівня його товарності одержано 2100 грн. прибутку, а з 1 га посіву зернових за 50 % рівня товарності, але без його вра­хування, – лише 1050 грн., це не означає, що ефективність вироб­ництва першої культури за цим показником вдвічі вища за дру­гу. Якби половина зерна не була залишена на внутрішньогоспо­дарські потреби, а реалізувалась, то з 1 га посіву зернових під­приємство одержало б стільки ж прибутку, як і з такої ж площі по­сіву цукрових буряків.

По тваринництву вцілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринниць­ких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибут­ку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а відтак, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої про­дукції в ринкових умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різ­ної маси прибутку на гектар посіву. Відомо, що економіч­ний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності по­точних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і ма­теріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:

Рп = П : ТП х 100, (12.6)

Цей показник відображає питому вагу прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. З підвищенням рівня даного показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан під­приємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару. Якщо, наприклад, показник рен­табельності продажу становить 50 %, то це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50 % і при цьому підприємство не нестиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.

Допускаємо, що валовий прибуток за головною галуззю під­приємства становить 400 тис. грн., обсяг реалізації продукції — 900 тис. і її виробнича собівартість — 500 тис. грн. Звідси рента­бельність продажу складатиме 44,44 % (400 : 900) *100. Якщо ці­на на продукцію знизиться на зазначений відсоток, обсяг прода­жу становитиме тільки 500 тис. грн. (900 • (100 - 44,44) : 100, тоб­то знизиться до суми, достатньої лише для відшкодування понесених витрат. Прибуток при цьому дорівнюватиме нулю. Даний показник потрібно розраховувати по кожному виду продукції, яка набуває товарної форми. Це дає змогу об'єктивно оцінювати ступінь цінової конкурентосп­роможності кожної з галузей, приймати зважені рішення щодо вдосконалення галузевої структури підприємства і своєчасно реа­гувати на несприятливі зміни зовнішнього середовища.