Праця як фактор виробництва

Праця — це не просто двигун прогресу, праця — це основа існування та життєдіяльності людини, оскільки під його впливом розвивається мозок, мова, накопичується досвід, вдосконалюються вміння.

Праця як фактор виробництва має зміст і характер. За змістом розрізняють низькокваліфікований, середньої кваліфікації і висококваліфіковану працю.

У праці є кількісні і якісні характеристики.

Якісні характеристики — це рівень кваліфікації співробітників, кількісні — це витрати (кількість працюючих, інтенсивність трудової діяльності, робочий час). Чим більше часу потрібно на навчання і підготовку фахівця, тим більшою кваліфікацією він володіє.

Для того, щоб визначити характер праці, потрібно провести ретельний аналіз з’єднання робочої сили і засобів виробництва, уточнити хто і в яких кількостях привласнює результати праці. З урахуванням цього виділяють три основних соціальних виду праці: вільний, найманий і примусовий.

Примусова праця — це робота з примусу (праця рабів). В даний час зустрічаються перші два види трудової діяльності.

Вільна працяносить добровільний характер. Це трудова діяльність на самого себе, коли господар і працівник виступають в одній особі. Типовий приклад такої діяльності: підприємець, фермер і т.д.

Довгий час залишалося спірним питання, чи виступає праця як фактор виробництва або це робоча сила. Фізичні, розумові та інтелектуальні здібності людини-це робоча сила. Якщо роботодавця цікавить здатність людини до праці, значить, фактором виробництва є робоча сила. Якщо для нього важлива тривалість робочого часу, значить, цим фактором є праця. Щоб якісно працювати, людина повинна володіти певним здоров’ям, здібностями та вміннями, звідси випливає, що робоча сила існує до початку процесу праці.

Продуктивність праці — це відношення результату праці (кількість вироблених продуктів) в певний проміжок часу. Продуктивність праці, в свою чергу, залежить від ряду факторів, які можуть на неї вплинути.

Земля,как фактор поизводства

Под землей как фактором производства понимаются природные ресурсы и природные условия производства. К природным ресурсам относятся земельные, лесные, минеральные, топливно-энергетические, рыбные, рекреационные и другие ресурсы, обладающие способностью отделяться от природной среды и принимать товарную форму. К природным условиям относится природная среда как таковая вместе с теми ее элементами, которые не способны к обособлению и отделению от нее.

В промышленности (за исключением добывающих отраслей) земля служит местом расположения предприятий и других объектов. В сельском хозяйстве земля выступает предметом и средством труда.

Как предмет труда земля проявляет себя во время обработки ее верхнего плодородного слоя.

В чем же заключаются особенности земли как фактора производства?

Во-первых, земля в отличие от других факторов производства имеет неограниченный срок службы и невоспроизводимо по желанию.

Во-вторых, по своему происхождению она природный фактор, а не продукт человеческого труда.

В-третьих,земля не поддается перемещению, свободному переводу из одной отрасли производства в другую, с одного предприятия на другое, т. е. она недвижима.

В-четвертых, земля, используемая в сельском хозяйстве, при рациональной эксплуатации не только не изнашивается, но и улучшает свою продуктивность.

Из этого можно сделать важный вывод; тот, кто владеет землей или использует ее, получает определенные преимущества. В связи с этим по поводу землевладения и землепользования возникают особые экономические отношения, порождающие особый доход и особую его экономическую форму — земельную ренту.