Тема 16. Соціальна політика та добробут

План

1.Теорія суспільного добробуту.

2. Рівень та якість життя.

3. Соціальна політика.

Методичні матеріали

Теорія суспільного добробуту є сукупністю положень, на основі яких досягається високий рівень життя всього суспільства та формулюються критерії для визначення якості життя населення. Внесок у розвиток теорії суспільного добробуту зробили А. Сміт та Д. Рікардо, А. Маршалл, В. Парето, Г. Седжвік, А. Пігу, К. Віксель, Дж. Б’юкенен, Дж. Стіглер, Дж. Б’юкенен та інші. Одним із найважливіших напрямків розвитку теорії суспільного добробуту є добір та вдосконалення системи показників для оцінки рівня суспільного добробуту в окремо взятій країні. Основна складність полягає у багатоаспектності добробуту та доборі відповідних показників. До основних показників для оцінки добробуту суспільства відносять: показники доходів населення; рівень розподілу доходів між окремими групами населення; показники особистого споживання; - показники бідності населення; показники економічної активності населення; показники культурно-освітнього рівня населення; показники оцінки стану здоров’я населення; демографічні показники; показники соціального забезпечення населення; показники оцінки житлових умов населення; показники соціальної напруги у суспільстві.

Рівень життя — це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Рівень життя характеризується кількісною і якісною визначеністю. В розвинутих країнах його регулювання здійснюється на основі концепції якості життя. Вона виступає основоположною ідеєю поліпшення життя населення, що базується на відповідній системі принципів та понять і передбачає стратегію та тактику їх реалізації. Концепція якості життя характеризується трудовою установкою, тобто рівень життя передусім пов’язується з працею, економічними можливостями людини. Вона включає і політичні можливості, і взаємозв’язки людини з навколишнім середовищем. Тобто визначається весь комплекс умов і факторів, що характеризують рівень задоволення потреб людини і відповідності реальних можливостей очікуваним. Серед показників цієї концепції важливе місце посідає індекс якості життя, що характеризує рівень освіти і медичного обслуговування, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність та доступ до політичного життя. Він пов’язаний з такими інтегральними показниками, як індекс людського розвитку, індекс інтелектуального потенціалу суспільства, людський капітал на душу населення, коефіцієнт життєздатності населення, індекс розвитку людського потенціалу.

Центральне місце серед факторів, що визначають рівень життя, належить доходам, їх величині і диференціації. Саме доходи членів суспільства, домогосподарств є головним показником їх добробуту. Дохід визначає матеріальне і духовне життя людей, можливість відпочинку, освіти, підтримання здоров’я, задоволення духовних потреб. Дохід – це кількість грошових коштів, благ чи послуг, отриманих індивідом, юридичною особою або економікою в цілому за певний період часу. Це ті матеріальні блага, які є в розпорядженні осіб і використовуються ними для задоволення своїх потреб. Ототожнення рівня життя населення лише з рівнем грошових доходів є помилкове. Це зумовлено такими чинниками: матеріальне наповнення доходів; різний рівень цін у різних країнах; особливості менталітету; величина перерозподілу доходів; рівень соціального захисту; рівень забезпечення суспільними благами; стан екологічного середовища; безпека праці та існування тощо.

Соціальна політика це діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні; система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання. Метою соціальної політики в соціальній, демократичній державі є загальний добробут, у тому числі забезпечення мінімально необхідного рівня соціального захисту різних категорій населення. До об’єктів соціальної політики відноситься, передусім все населення і зокрема його окремі категорії: громадяни похилого віку, безробітні, інваліди, ветерани війни, пенсіонери, багатодітні сім’ї, малозабезпечені сім’ї, самотні батьки, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, бездомні громадяни та безпритульні діти тощо. До суб’єктів соціальної політики в першу чергу належить держава, яка залишається основним і найважливішим джерелом її формування та розвитку. Основними напрямами соціальної політики є наступні: політика в сфері доходів населення, яка передбачає встановлення соціальних стандартів життя, параметрів життєвого рівня, забезпечення зростання заробітної плати; політика зайнятості та охорони праці, яка передбачає законодавче встановлення засобів охорони праці, видів і форм соціального страхування, забезпечення повної продуктивної зайнятості населення, запобігання безробіттю; соціальний захист, що передбачає визначення та встановлення параметрів пенсійного забезпечення та інших видів соціального страхування, соціальної допомоги, соціального обслуговування, а також соціальних пільг і гарантій; демографічна політика, яка передбачає стимулювання репродуктивного зростання населення, державну допомогу сім’ї, регулювання міграційних процесів; політика розвитку соціальної сфери: культурна, мовна, релігійна, молодіжна, рекреаційна політика, охорона здоров’я, у сфері освіти, науки, тощо. Такі напрями можна також віднести до гуманітарної політики.

IОсновні поняття

Факторні доходи населення. Перерозподіл національного доходу. Споживання. Заощадження. Нагромадження. Соціальне розшарування. Крива Лоренца. Коефіцієнт Джині. Індекс Гувера. Рівень життя. Індекс розвитку людини. Соціальний захист населення. Добробут. Політика в сфері доходів. Демографічна політика. Гуманітарна політика.

Питання для самоконтролю

1. За допомогою яких методів держава регулює рівень зайнятості?

2. Перерахуйте основні джерела доходів населення. Від яких факторів залежить їх величина?

3. З якою метою і як населення використовує свої доходи?

4. Яким чином пов’язані споживання і заощадження? Як держава може регулювати їх величину?

5. Розкрийте сутність проблеми соціального розшарування.

6. Охарактеризуйте показники соціального розшарування.

7. Що розуміють під рівнем життя? Від яких чинників він залежить?

8. Які показники характеризують рівень життя? Як їх розраховують?

9. Що називають соціальним захистом населення? З якою метою його забезпечують?

10. Перерахуйте основні напрями соціального захисту населення.