Функції міжнародних фінансових ринків
Міністерство освіти і науки України
Національний лісотехнічний університет України
Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Контрольна робота
з дисципліни
«СУЧАСНА МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА КРАЇН СВІТУ»
Виконала: ст. гр. МЗЕДз-51м
Мельничук М.М.
Номер залікової книжки:
15.283
Перевірив: професор, доктор
економічних наук
Туниця Т.Ю.
Львів – 2016
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
1.МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ РИНКИ: СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ 4
2.СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ФІНАСОВИХ РИНКІВ.. 8
3.УЧАСНИКИ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ.. 11
ВИСНОВКИ.. 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 15
ВСТУП
Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Відмінності міжнародних фінансових ринків від національних полягають у тому, що перші мають величезні масштаби операцій; у них відсутні географічні кордони; операції проводяться цілодобово; використовуються валюти провідних країн світу, євро і частково СДР; учасниками їх переважно є першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом; існує диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій в умовах революції сфери фінансових послуг; на них діють специфічні - міжнародні - процентні ставки; забезпечуються стандартизація операцій та високий ступінь інформаційних технологій, безпаперові операції на базі використання компютерів.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу. Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.
Нижче розглянемо сутність, основні функції, особливості та структуру міжнародних фінансових ринків ,а також охарактеризуємо їх учасників
1.МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ РИНКИ: СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ
Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція ринків окремих країн розпочалася в середині 60-х років 20-го сторіччя і проявлялася в зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства і одержання від цих операцій певного доходу.
Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення можливості швидкого залучення фінансових коштів у різних формах на наднаціональному рівні на вигідних умовах. Це значно розширює можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного розвитку країн.
Розвиток процесу інтеграції національних фінансових ринків поступово привів до початку їх глобалізації, яка проявилася у виникненні й швидкому зростанні світової фінансової системи, де циркулюють валютні, кредитні та інші фінансові ресурси. Ринки різних країн, де можна мобілізувати кошти, не тільки взаємодіють, але й залежать один від одного. Взяті в сукупності, вони розвиваються в глобальну цілісну систему, яка об’єднана спільними умовами функціонування і закономірностями еволюції.
На сьогодні міжнародний фінансовий ринок є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.
Сучасний процес глобалізації національних фінансових ринків розвивається в умовах формування таких великих інституційних інвесторів як пенсійні й страхові фонди, інвестиційні компанії, взаємні фонди та ін. Цей процес відбувається під впливом таких чинників:
· інтенсивного впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації;
· розширення кількості і обсягів цінних паперів;
· посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному так і в глобальному масштабі;
· впливу приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів.
Проте тенденція до глобалізації не означає зникнення національних фінансових ринків.
Щодо організаційної структури міжнародний фінансовий ринок – це сукупність уповноважених банків, брокерських фірм, валютних бірж, транснаціональних компаній та інших юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність та впливають на нього.
Фінансовий ринок, як економічна категорія, виражає економічні відносини між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції з приводу реалізації фінансових активів. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою економіки у фінансових ресурсах. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх економічних суб’єктів відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансових активів, забезпечується еквівалентність обміну специфічного товару-гроші. Головна відмінність фінансового ринку від інших полягає у тому, що товаром на цих ринках виступають фінансові активи.
Проте кожна країна для забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку не завжди може розраховувати виключно на власні ресурси. В сучасних умовах інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки виникає об’єктивна необхідність та реальна можливість залучення іноземного капіталу в економіку будь-якої країни через міжнародні фінансові ринки.
Міжнародний фінансовий ринок – це глобальна система мобілізації вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на умовах ринкової конкуренції. Сьогодні цей ринок набув великих масштабів і перетворився у привабливе джерело залучення фінансових ресурсів для розвитку національних економік, став визначальним фактором розвитку світового господарства.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку – забезпечення доступу до фінансових ресурсів і міжнародних проектів.
В таблиці 1.1. наведена характеристика функції міжнародного фінансового ринку.
Таблиця 1.1
Функції міжнародних фінансових ринків
| Функції | Зміст |
| 1.Фінансового забезпечення процесів інвестування | Створення фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) фінансових ресурсів, необхідних для розвитку економіки і виявляє найбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позиції забезпечення високого рівня дохідності капіталу. Виконуючи функцію спрямування коштів від кредиторів до позичальників, фінансові ринки сприяють вищій продуктивності та ефективності світової економіки. |
| 2.Забезпечення міжнародної ліквідності | Можливість окремих країн мобільно залучати достатню кількість фінансових ресурсів у різних формах на вигідних умовах. Таке залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку значно розширює фінансові можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного їх розвитку та створенню умов для підвищення суспільного добробуту. |
| 3.Імітація високоліквідних фінансових інструментів | Використання цих інструментів, як засобу міжнародних платежів, продаж чи обмін на інші фінансові інструменти. |
| 4.Формування ринкових цін | Формування ринкових цін на окремі види фінансових активів, враховуючи кон’єктуру ринку. |
З вищенаведених даних, головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.
Характерною ознакою міжнародного фінансового ринку є те, що операції на ньому, як правило, не підпадають під регулювання будь-якої однієї країни. Учасниками міжнародного фінансового ринку виступають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, фізичні особи окремих держав, а також міжнародні організації, міжнародні фінансові інститути, наднаціональні корпорації.
Особливості міжнародного фінансового ринку на сучасному етапі:
· доступ на світові ринки довгострокового кредитування для більшості позичальників значно спрощений;
· потрібні менші витрати на проведення операції;
· ставляться менш жорсткі вимоги до розкриття інформації;
· рівень участі, особливо інституційних інвесторів, на ринках боргових цінних паперів більший, ніж на ринках акцій, бо останні є більш ризиковими (з інституційного погляду) порівняно з ринками боргових інструментів;
· міжнародні ринки боргових цінних паперів перевищують за своїми обсягами міжнародні ринки акціонерного капіталу тощо.
Отже міжнародний фінансовий ринок із притаманною йому системою фінансово - кредитних інститутів та відповідною для них інфраструктурою - це те середовище, в якому концентруються і розподіляються фінансові ресурси між окремими країнами. У світі склався цілодобово діючий міжнародний ринковий механізм, який є ефективним інструментом управління міжнародними фінансовими потоками.
2.СТРУКТУРА МІЖНАРОДНИХ ФІНАСОВИХ РИНКІВ
У міжнародній фінансовій практиці єдиного методу структуризації фінансового ринку не існує. Проте, у більшості розвинених країн оптимальна структура національних фінансових ринків визначається за такими ознаками:
- за терміном реалізації майнових прав (боргових зобов’язань).
- за групою фінансових активів (видом фінансових інструментів).
За першою ознакою розрізняють два основних сегменти міжнародного фінансового ринку: ринок грошей і ринок капіталів.
На рис.2.1. відображено структуру фінансових ринків
Рис.2.1 Структура фінансових ринків
Ринок грошей (money market) – сегмент фінансового ринку, на якому торгують тільки короткостроковими борговими інструментами, термін погашення яких менший ніж один рік.
У сегменті ринку грошей, який ще називають монетарним ринком, продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій.
До основних інструментів ринку грошей відносяться: міжбанківські вклади та депозити, депозитні сертифікати, банківські акцепти, векселі, євродолари та інші. Фінансові інструменти, якими торгують на ринку грошей, є надійними та високоліквідними, оскільки зазнають незначного коливання цін. Ризик непогашення боргу також мінімальний, оскільки переважна більшість інструментів ринку грошей – це короткострокові боргові зобов’язання першокласних позичальників (уряду, центробанку, комерційних банків, фірм та корпорацій) з високим рейтингом кредитоспроможності.
На ринку грошей продаються короткострокові фінансові інструменти (ресурси) за цінами, які залежать від джерела надходження коштів і кредитоспроможності позичальника. Процентна ставка за інструментами грошового ринку важлива за таких обставин:
а) вона показує рівень доходу, на який погоджуються кредитори;
б) коливання процентної ставки може вплинути на приплив коштів у ліквідні активи;
в) вона визначає вартість (ціну) кредиту для позичальника.
Для позичальників ринок грошей забезпечує доступ до короткострокових кредитів, одночасно забезпечуючи ліквідність для кредиторів.
У свою чергу, структура ринку грошей складається з валютного ринку та ринку короткострокових кредитів.
При цьому, валютний ринок охоплює операції купівлі-продажу (обміну) іноземних валют і платіжних документів, які обслуговують широке коло зовнішньоекономічних операцій, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів і забезпечення валютної ліквідності тощо.
Ринок капіталів (capital market) – сегмент фінансового ринку, на якому купують і продають довгострокові боргові і майнові інструменти, терміни реалізації яких понад один рік. На ринку капіталів обертаються акції та облігації корпорацій, заставні, цінні папери урядових установ та інші. На ринку капіталів кредитори і позичальники домовляються про обмін грошових коштів на фінансові інструменти (акції, облігації), які можна перепродати за альтернативною вартістю, що вимірюється нормою позичкового процента. Ринки полегшують продаж фінансових інструментів для мобілізації коштів, забезпечуючи ліквідність фінансових активів.
Функціонування ринку капіталу дозволяє фірмам вирішувати проблеми як формування фінансових ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових капітальних вкладень).
Ринок позичкових капіталів (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже, об’єктом оперування є не самі гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.
Ринок цінних паперів – охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються стандартними документами (цінними паперами). На цьому ринку здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція.
Також, міжнародний фінансовий ринок залежно від місця проведення операцій поділяють на:
· централізований — представлений біржами (біржовий ринок);
· децентралізований (позабіржовий) світовий ринок — торгівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, по телефону.
Залежно від періоду закінчення операцій міжнародний фінансовий ринок поділяють на:
· ринок касових;
· ринок строкових угод.
3.УЧАСНИКИ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція ринків окремих країн розпочалася в середині 60-х років 20-го сторіччя і проявлялася в зміцненні зв’язків, розширенні контактів між національними фінансовими ринками.
Вкладниками на міжнародному ринку є підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, інституційні інвестори, приватні особи, державні фінансові установи. Всі вони при цьому ставлять різні цілі і мають різні можливості залежно від регулювання відповідних національних ринків.
Позичальниками па міжнародному ринку виступають великі багатонаціональні корпорації, державні та приватні підприємства, центральні й комерційні банки, уряди та державні фінансові установи.
Важливою тенденцією міжнародного фінансового ринку початку ХХІ ст. стало зростання (кількісне й якісне) інституційних інвесторів чи фінансових інституцій колективного інвестування. Процеси інституціоналізації фінансових ринків, які знайшли свій вираз у посиленні ролі страхових компаній, пенсійних і взаємних фондів, інвестиційних компаній, привели до орієнтації інвестицій у фондові цінності, оскільки останні мають довгостроковий характер, що, у свою чергу, веде до подальшої сек’юритизації світових фінансових потоків.
Таким чином, серед найбільш значних тенденцій розвитку світового фінансового ринку на сучасному етапі можна назвати такі:
· глобалізація ринків — посилення ролі міжнародних ринків з погляду операцій кредитування і позичання резидентами різних країн;
· інтернаціоналізація ринків — міжнародний характер операцій позичальників і кредиторів, широка диверсифікація їхніх активів і пасивів по країнах та регіонах, існування стійкої мережі структурних підрозділів за кордоном не дають змоги визначити їх національну належність;
· зростання міжнародної конкуренції між суб’єктами ринку, які є резидентами різних країн, зокрема між ТНК і глобальними фінансовими інституціями, між банківськими та небанківськими установами;
· інтеграція сегментів міжнародного фінансового ринку — інтеграційні процеси сприяли підвищенню мобілізації позичкового капіталу, зниженню трансакційних витрат, міжнародній торгівлі цінними паперами, отриманню оперативної інформації про стан міжнародних фінансових ринків;
· конвергенція сегментів міжнародного фінансового ринку — процес зняття законодавчих обмежень, перешкод (бар’єрів) регулювання і збільшення кількості міжнародних операцій як міжнародними позичальниками, так і кредиторами, поступове стирання меж між секторами та сегментами міжнародних ринків довгострокового фінансування;
· концентрація сегментів міжнародного фінансового ринку— відбувається шляхом укладання угод злиття та поглинання фінансових інституцій, у тому числі і серед корпорацій-позичальників. Унаслідок цього спостерігається концентрація значних фінансових ресурсів в обмеженого кола глобальних учасників світового фінансового ринку, які здатні вести активні операції на всіх його сегментах;
· проблеми комп’ютеризації й інформатизації ринків — прийняття рішень базується на складному комп’ютерному моделюванні, статистичному аналізі великих масивів даних і застосуванні методів математично-статистичних симуляцій і нейроних систем прогнозування.
Таблиця 3.1.