Правовий режим ліцензування господарської діяльності.

Ліцензія- це документ державного зразка, який засвід­чує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на про­вадження зазначеного в ньому виду господарської діяль­ності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються За­коном України від 1 червня 2000 р. «Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності»1. Цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуван­ню, порядок їх ліцензування, встановлює державний кон­троль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів гос­подарювання та органів ліцензування за порушення зако­нодавства у сфері ліцензування.

Дія закону поширюється на всіх суб'єктів господарю­вання, проте ліцензування банківської діяльності, діяль­ності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономіч­ної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачен­ня і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенерге­тики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і пло­довим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 9 Закону ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності:

пошук (розвідка) корисних копалин;

виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськово­го призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, окре­мих видів пневматичної зброї, а також торгівля зазначе­ними товарами;

виробництво вибухових матеріалів промислового при­значення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничо­го нагляду);

виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин;

видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного камін­ня, дорогоцінного каміння органогенного утворення, на-півдорогоцінного каміння;

виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного ка­міння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного ут­ворення, напівдорогоцшиого каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорого­цінного каміння органогенного утворення, напівдорого-дінного каміння;

виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна тор­гівля лікарськими засобами;

виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оп­това, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і пре­паратами (всього стаття налічує понад 60 найменувань видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню).

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити пев­ний вид господарської діяльності, що ліцензується, особи­сто або через уповноважений ним орган чи особу звертаєть­ся до відповідного органу ліцензування із заявою встанов­леного зразка про видачу ліцензії.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяль ності або копія довідки про внесення до Єдиного державної го реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову у її вида приймається органом ліцензування у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спе ціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду госпо­дарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

Ліцензія може бути анульована. Анулювання ліцензії -це позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності че­рез десять днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Наши рекомендации