Характеристика системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності

У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД є об’єктивною необхідністю. Це пов'язано, головним чином, з метою захисту національних інтересів при здійснені ЗЕД, більш повного використання ЗЕД як фактору економічного росту.

Державне регулювання ЗЕД підприємства в сучасних умовах має полягати в створені умов і сприянні розвитку його зв'язків із закордонними партнерами.

Слід відзначити, що термін “регулювання” економіки, в т, ч. ЗЕД, в основному використовується в країнах СНД. В західних країнах і документах ГАТТ/СОТ по відношенню до зовнішньої торгівлі використовується термін “регламентування”. Надалі ми будемо використовувати обидва названі терміни.

Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в інтересах національної економіки.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється через розробку і реалізацію державної зовнішньоекономічної політики.

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, який є основним нормативно-правовим документом уцій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

· забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

· створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Цей самий Закон визначає суб'єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

· Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;

· недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

· самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовуються певні інструменти,а саме:

· закони України;

· передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

· економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

· рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

· угоди, які укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

Система державного регулювання ЗЕД включає чотири напрямки:

1. Реєстрація учасників ЗЕД. Реєстрація суб’єктів господарської діяльності як учасників ЗЕД полягає в присвоєнні реєстраційного номера (на підставі заяви и установчих документів) і в занесенні в державний реєстр.

2. Декларування зовнішньоторговельних вантажів. Полягає в обов'язковому наданні органам митного контролю вантажної митної декларації. В обов'язки декларанта входить надання декларації і товару, що декларується, для огляду, а також в оплаті мита і зборів.

3. Квотування і ліцензування. Ліцензування здійснюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Режими ліцензування і квотування вводяться по відношенню до окремих товарів.

4. Оперативне регулювання ЗЕД. Полягає в стягненні штрафів, введенні режиму індивідуального ліцензування чи в призупиненні операцій учасників ЗЕД.

Застосовуються перераховані санкції у випадках:

· постачання недоброякісної продукції;

· невиконання обов'язкових експортних поставок при одночасному експорті аналогічних товарів в інших формах;

· експорту за необґрунтовано низькими цінами чи імпорту за завищеними цінами;

· заявлення помилкової інформації в рекламі, митній, валютно-фінансовій чи реєстраційній документації.

Припинення зовнішньоекономічних операцій застосовується як до вітчизняних суб’єктів ЗЕД, так і до закордонних, що допустили порушення законодавства.

У світовій практиці всі існуючі різноманітні методи регулювання ЗЕД поділяються на економічні (тарифні) і адміністративні (нетарифні).