Страхування та страховий ринок 5 страница

Таблиця 14.3. Курс валют Національногобанку Українина 1листопада 2004 р.

Код	Назва	Курс	+/-	+/-%
GBP	Англійський фунт стерлінгів	9,7159	0,0205	0,2117
EUR	Євро	6,7589	0,0138
RUB	Російський рубль	0,1845	0,0001
USD	Долар США	5,3065		—
XDR	СДР (спеціальні права запозичення)	7,9533	0,0268
JPI	Японська єна	0,05	0,0001
CAD	Канадський долар	4,3477	0,0256
CHF	Швейцарські франки	4,4179	0,0139

Приклад

Курс шведської крони до гривні у банку дорівнює:

— купівля — 4,42 грн;

— продаж — 4,48 грн.

У цьому випадку А — шведська крона, В — гривня. При обміні клієнтом 500 шведських крон розраховуємо за формУ лою (14.1) суму, яку він отримав:

Міжнародні фінанси

При обміні клієнтом 10 000грн розраховуємо за формулою (14.2) і отримуємо:

Інший вид котирування — непряме котирування, за якого курс котируваної валюти А до валюти котирування В вира­жається як вартість одиниці валюти В в одиницях валюти А. Під час визначення співвідношення іноземної і національної валют за непрямого котирування іноземної валюти вартість одиниці національної валюти виражається в одиницях інозем­ної валюти.

Приклад

Співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів прийнято встановлювати як певну кількість доларів за 1 фунт стерлінгів. Отже, для курсу долара СІЛА до фунта стерлінгів в Лондоні це означає непряме котирування іноземної валюти. Непряме котирування долара використовується також у краї­нах Європи, що використовують єдину валюту евро, і в деяких країнах — колишніх колоніях Великобританії (Австралії, Но­вій Зеландії, Ірландії). Американські банки для полегшення валютної торгівлі розглядають свою національну валюту — долар США як котирувану валюту, тобто іноземні валюти в США (за винятком фунта стерлінгів, євро і деяких інших) мають непряме котирування.

За непрямого котирування валюти А до валюти В сума Р_А у валюті А буде еквівалентна сумі у валюті В:

(14.3)

а сума Р_в до валюти В буде еквівалентна сумі у валюті А:

(14.4)

Під час непрямого котирування іноземної валюти курс її купівлі більший за курс продажу.

Тема 14

Приклад

Курс долара США до фунта стерлінгів у Лондонському бан­ку становить: купівля — 1,45; продаж — 1,43. Під час обміну клієнтом 1000дол. США відповідно до формули (14.3) він становить:

Під час обміну клієнтом 1000 ф. ст. відповідно до формули (14.4) він становить:

Для дотримання єдиного принципу "курс купівлі менший за курс продажу" курс А/В за непрямого котирування валюти А звичайно розглядається як курс В/А за прямого котируван­ня валюти В, тобто співвідношення між доларом США і фун­том стерлінгів можна розглядати як курс фунта стерлінгів до долара.

Приклад

Курс долара США до фунта стерлінгів в Лондонському бан­ку (непряме котирування) становить: купівля — 1,45; продаж — 1,43. Оскільки купівля (продаж) доларів США означає про­даж (купівлю) фунтів стерлінгів, курс фунта стерлінгів до долара США (пряме котирування) становить: купівля — 1,43; продаж — 1,45.

На сьогодні у світі є система плаваючих обмінних курсів валют (визначаються попитом і пропозицією) з певними об­меженнями. Деякі уряди прив'язують свої валюти до інших валют (наприклад до долара США). У 12 країнах Європи вве­дено єдину валюту євро.

Зазвичай у кожній країні на валютних біржах або на поза-біржовому міжбанківському ринку безпосередньо котирують­ся на основі попиту і пропозиції лише деякі основні іноземні валюти.

Співвідношення (обмінні курси) між валютами, торги щодо яких не проводяться, визначаються розрахунковим шляхом на основі їхніх курсів щодо третьої валюти. Розрахункові кур' си валют, одержувані таким чином, називають крос-курсами-

Міжнародні фінанси

Приклад

Курс долара США до шведської крони на валютній біржі у Стокгольмі визначається в результаті торгів. Банк у Стокгольмі може на основі цього курсу визначити своє котирування курсу купівлі та продажу долара СІЛА для клієнтів.

Відомості про крос-курси основних світових валют звичай­но публікують у такому вигляді (табл. 14.4).

Таблиця 14.4. Крос-курси основних світових валют на ЗО січня 2003 р.

Країна (валюта)	GBR	EUR	CAD	NOK	USD	CHF	SEK	JPY
Великобри­танія (GBR)		0,637	0,446	0,862	0,685	0,435	0,699	0,551
Євро (EUR)	1,569		0,699	1,352	1,074	0,682	1,094	0,863
Канада (CAD)	2,239	1,428		1,930	1,534	0,973	1,563	1,233
Норвегія (NOK)	11,59	7,392	5,175		7,943	5,038	8,096	6,387
СІЛА (USD)	1,459	0,931	0,652	1,258		0,634	1,019	0,819
Швейцарія (CHF)	2,300	1,467	1,027	1,983	1,576		1,605	1,267
Швеція (SEK)	14,31	9,127	6,390	12,34	9,808	6,221		7,885
Японія (JPY)	181,3	115,8	80,98	156,4	124,3	78,88	126,7

У вертикальних стовпцях табл. 14.4 дається пряме котиру­вання відповідної валюти. У діагональних елементах вказуєть­ся, скільки одиниць певної валюти котирується (10норвезьких крон, 10 шведських крон, 100 японських єн, 1 одиниця решти валют). Для долара СІЛА як основної світової валюти наведено курси купівлі та продажу. Так, співвідношення між доларом США і фунтом стерлінгів 0,685 означає, що курс купівлі дола-

Тема 14

pa дорівнює 0,685. Цифра 1,930 у стовпці для норвезької крони (NOK) на перетині з рядком, що відповідає канадському дола­ру, означає, що 10 норвезьких крон дорівнюють 1,930 канад­ського долара, а цифра 0,819 у стовпці для японських єн (JPY) на перетині з рядком, що відповідає долару СІЛА, означає, щ₀ 100 японських єн дорівнюють 0,819 долара СІЛА.

Розраховують крос-курси таким чином. Якщо відомі курси валюти А і валюти В до однієї і тієї самої валюти С, їх співвідно­шення між собою (курс валюти А до валюти С) розраховується як крос-курс за формулою

(14.5)

де N_A — кількість котируваних одиниць валюти А; N_g — кількість котируваних одиниць валюти В.

Приклад

Курси валют, за даними Національного банку України на ЗО травня 2004 p., становили:

1 дол. США = 5,33 грн;

100 японських єн = 5,21 грн.

У цьому випадку А — долар СІЛА, В — японська єна, С — гривня. Крос-курс долара СІЛА до японської єни відповідно до формули (14.5) буде дорівнювати:

14.4. Валютне регулювання

Сучасний валютний ринок становить розгалужену систе­му механізмів, функціонування яких має забезпечити купів­лю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют із метою їх використання для обслуговування міжна­родних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютно­го ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власни­ка валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначаєть-

І

Міжнародні фінанси

_ся не тільки масштабами валютних операцій, а й його спро­можністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагнен­ням отримати для себе у процесі здійснення валютних опе­рацій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному до­ході.

Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого рин­ку. По-перше, він завжди є конкурентним ринком. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання найбіль­шого прибутку. По-друге, будь-які обмінні операції на валют­ному ринку містять елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язко­вою присутністю суб'єктивного моменту в поведінці контр­агентів, який не завжди можна прогнозувати.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є наявність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валют­ний ринок — це інституційно регульований ринок. Уся систе­ма міжнародних валютних організацій, союзів і угод, що діють на міждержавній і транснаціональній основі, а також система страхування від валютного ризику є відповідними атрибутами валютно-ринкової діяльності. Але функція регулювання ва­лютного ринку може реалізуватися тільки у певних межах. І за формою, і за змістом вони не можуть і не повинні підміню­вати ринкових саморегуляторів. Вони лише доповнюють і відповідно коригують дії останніх.

Валютний ринок, побудований лише на інституційно регу­льованих структурах, перестає бути ринком по суті. У такому разі він втрачає основне — свою стимулюючу функцію, кон­курентно-конструктивну місію. Тому, розглядаючи механізм ринкових регуляторів, необхідно виходити з їх обслуговую­чої, коригувальної ролі в загальному процесі саморегулюван­ня валютного ринку. Таким чином, взаємний інтерес контр­агентів, валютний прибуток, конструктивна конкуренція, ко­мерційний ризик, система інституційних регуляторів — та­кий далеко не повний перелік основних органічно пов'язаних між собою ланок, на яких будується сучасна структура валют­ного ринку.

У валютних операціях, здійснюваних на валютному ринку, беруть участь різні групи економічних суб'єктів, кожна з яких Нрагне задовольнити власний комерційний інтерес. Це тради-

Тема 14

ційна тріада — продавці валюти, її покупці та посередники. Іншими словами, суб'єктами валютного ринку є:

— по-перше, фірми, організації й індивідуальні особи, зай­няті в різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

— по-друге, комерційні банківські установи, що забезпечу­ють валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

— по-третє, у функціонуванні валютного ринку особливо важливу роль відіграють брокерські фірми, контори й окремі брокери, що займаються посередницькою діяльністю, одержу­ючи за неї відповідну компенсаційну винагороду. На окремих валютних ринках ці структури проводять більше половини валютних операцій;

— по-четверте, державні установи, основне місце серед яких займають валютні банки і державні казначейства окремих країн.

Основним споживачем валютного ринку, який, по суті, ви­значає попит на його основний товар — валютні ресурси, є сві­тові транснаціональні банки. На них припадає близько 90 % усього валютного обігу. Внаслідок цього валютні курси форму­ються звичайно у процесі здійснення міжбанківських операцій.

Статистичних даних про щорічні обсяги операцій на валют­ному ринку немає. За деякими оцінками, сучасний сукупний оборот валютних ринків досягає 100 трлн дол. за рік. Така астрономічна цифра пояснюється багаторазовістю валютних переказів як готівкою, так і на безготівковій основі.

Сучасне технічне оснащення валютного ринку — його ши­рока комп'ютеризація, насичення новітніми засобами елект­ронного зв'язку, з одного боку, істотно прискорює оборот ва­лютних ресурсів і міжнародних платіжних документів, мігра­цію капіталу, а з іншого — забезпечує органічне поєднання територіальних структур і функціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему.

Найбільші валютні центри розташовані в країнах, де ва­лютні обмеження зведено до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франк­фурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі та інших містах. На цих ринках обсяги валютних операцій мо­жуть становити 100 млрд дол. і більше в день.

Проте активи валютного ринку не зводяться тільки до гро" шових одиниць іноземних держав. Під валютою розуміють:

1) у вузькому значенні цього поняття — грошові знаки іно­земних держав;

Міжнародні фінанси

2) у широкому розумінні — цінні папери, тобто платіжні до­кументи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати та ін.), фон­дові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній валюті, а також інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння та ін.).

У практиці функціонування валютного ринку використо­вують дві групи валютних операцій.

По-перше, це операції, здійснювані на умовах "спот" (spot). Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостро­ковій основі — поставка валюти здійснюється протягом 48 год. Відповідно до цього визначається і валютний курс "спот" — курс на момент укладення угоди.

По-друге, операції форвардного (forward) типу. Це термі­нові операції, розрахунки за якими провадяться не більш як за два дні (48 год) після укладення угоди.

Однією з функціональних форм термінових угод є опціонні операції (option), відповідно до яких суб'єкти ринку дістають право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди.

Форвардні валютні курси відрізняються від курсів "спот" на величину "знижки", або "премії", пов'язаної з відстрочкою платежів.

Механізм функціонального валютного регулювання має два рівні: міждержавний (у тому числі регіональний) і націо­нальний. Сучасний механізм валютного регулювання склався після впровадження на основі Ямайської угоди плаваючих валютних курсів і принципу поліцентризму в структурі побу­дови усієї валютної системи.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовою спільнотою на Міжнародний валютний фонд (МВФ), що керується у своїй діяльності статутом Фонду і спільно прийнятими країнами-учасницями постановами і домовленостями. Механізм регулювання на національному рівні, його інституційні структури, принципи і нормативні параметри визначаються законодавчими актами кожної краї­ни. До членів МВФ у 1992 р. було прийнято країни колишньо­го СРСР, у тому числі Україну. У результаті фактично завер­шено процес глобалізації економічного простору валютного ре­гулювання, здійсненого цією важливою міжнародною органі­зацією. Зараз її членами є практично всі (за невеликим винят­ком) країни світу.

Важливою ланкою в системі валютних відносин є Світо­вий банк — міжнародний інвестиційний інститут, заснований

Тема 14

одночасно з МВФ у Бреттон-Вудсі (США, штат Нью-Гемпшир) у 1944 p. (попередня назва Світового банку — Міжнародний банк реконструкції і розвитку). Вступ країни до МВФ автома­тично забезпечує їй членство у Світовому банку. Одночасно вся кредитна діяльність банку, що має звичайно довгостроко­вий характер і пов'язана з фінансуванням об'єктів виробничо­го призначення, прямо і безпосередньо синхронізується з відпо­відними експертними оцінками МВФ. Йдеться про те, що на­дання кредитів Фондом одночасно забезпечує відкриття кре­дитів і Світового банку. Більше того, як свідчить світова прак­тика, у такому разі у відповідний спосіб діють і найбільші приватні банки.

Вступивши до МВФ, Україна одночасно увійшла до структу­ри Світового банку, їй виділена квота в 10 678 акцій на загаль­ну суму в 1,3 млрд дол. Валютну готівку за членство України в банку в сумі 7,9 млн дол. внесли Нідерланди, що є країною — опікуном України в названій банківській структурі.

Вступ України до МВФ і Світового банку дає їй можливість одержувати достатньо вагомі кредити для структурної перебу­дови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.

Валютне регулювання на національному рівні здійснюєть­ся на основі принципів і методів, визначених МВФ і регіональ­ними союзами, до яких входять окремі країни. У своєму прак­тичному втіленні воно охоплює широкі аспекти зовнішньо­економічної діяльності суб'єктів валютного ринку.

Зміст валютного регулювання конституюється чинним за­конодавством і правовими нормами окремих держав. У тако­му законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій у внутрішньогосподарському обороті та міждержавних розрахунках, функції державних органів у валютному регулюванні й управлінні валютними ресурсами, права й обов'язки громадян і юридичних осіб у питаннях во­лодіння, користування і розпорядження валютними цінностя­ми, напрями валютного контролю і відповідальності за пору шення валютного законодавства та ін.

Механізм валютного регулювання на національному рівні становить систему контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни.

З цією метою уряд приймає постанови щодо валютного ре­гулювання з різноманітними обмеженнями. Як правило, уряд приймає постанови, що:

Міжнародні фінанси

1) вимагають від окремих осіб або фірм, які одержують іно­земну валюту, передати або продати її уряду;

2) нормують запаси іноземної валюти. Підприємець, кот­рий бажає здійснити платежі за кордон в іноземній валюті, може потрапити під обмеження обсягу валюти, що не дасть йому змоги купити за кордоном стільки товарів, скільки він хотів би. Тому українська фірма, що бажає експортувати свої товари за кордон, повинна знати про всі чинні постанови з ва­лютного регулювання в Україні та в інших країнах, оскільки вони можуть відбитися на її спроможності постачати товари або одержувати платежі з цих країн.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Предмет, мета та завдання курсу "Міжнародні фінанси". Міжнародні фінанси як підсистема міжнародних економічних відносин, пов'язаних з міжнародним рухом грошових коштів. Сфери міжнародних фінансових відносин.

2. Функції міжнародних фінансів: розподільча і конт­рольна.

3. Система міжнародних фінансових відносин.

4. Суб'єкти міжнародних фінансових відносин: фізичні, юридичні особи, держава; резиденти та нерезиденти.

Теми рефератів

1. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та міжна­родних фінансів.

2. Еволюція світової валютної системи.

3. Сучасні тенденції та проблеми розвитку світової валют­ної системи.

4. Європейська валютна система.

5. Національна валютна система України.

Тема 14

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягали особливості міжнародних фінансових відносин античної доби?

2. Як розвивалися міжнародні фінансові відносини на те­риторії сучасної України?

3. Назвіть основні різновиди сучасних фінансових опе­рацій.

4. За якими напрямами здійснюється рух грошових потоків у світовому господарстві?

5. Що є предметом вивчення курсу "Міжнародні фінанси"?

6. Розкрийте економічну сутність міжнародних фінансів.

7. У чому полягає соціально-економічна роль міжнародних фінансів?

8. Які грошові відносини утворюють систему міжнародних фінансів?

9. Дайте класифікацію та характеристику суб'єктів міжна­родних фінансових відносин.

10. Які функції виконують міжнародні фінанси? Дайте їх характеристику.

11. Які напрями міжнародної фінансової політики ви знаєте?

12. Які методи та інструменти включають довгострокова та поточна міжнародна фінансова політика?

13. Охарактеризуйте методи валютної політики.

14. На що спрямована податкова та кредитна політика дер­жави?

15. Розкрийте механізм дисконтної політики. На що вона впливає?

16. Що таке валютна інтервенція? Для чого вона застосо­вується?

17. Що передбачає політика валютних обмежень?

18. Що таке девальвація та ревальвація валюти?

19. З якою метою здійснюється диверсифікація валютних резервів? Як її досягають?

20. Що таке політика режиму оборотності валют?

Тести

1. Короткостроковий ринок, на якому фінансові посеред' ники (банки) зводять між собою кредиторів і позичальників, " це ринок:

Міжнародні фінанси

1) міжнародний;

2) фінансовий;

3) міжнародний грошовий;

4) грошовий.

2. Дії, спрямовані на вирішення певного завдання з органі­
зації та управління грошовими відносинами, що виникають
під час формування та використання відповідних коштів, —
це операції:

1) фінансові;

2) економічні;

3) грошові;

4) кредитні.

3. Різноманітні фінансові активи, до яких належать націо­
нальні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні ме­
тали, нерухомість охоплюють:

1) суб'єкти економічних операцій;

2) суб'єкти фінансових операцій;

3) об'єкти фінансових операцій;

4) об'єкти господарських операцій.

4. Вирізняють такі види фінансових операцій:

1) операції з переказу грошей;

2) інвестиційні операції;

3) спекулятивні операції та операції з капіталом;

4) операції з переказу грошей, інвестиційні операції, спе­кулятивні операції та операції з капіталом.

5. Яка функція міжнародних фінансів базується на тому,
що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продук­
ту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі (це
дає можливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому
етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в
грошовій формі):

1) інформаційна;

2) організаційна;

3) контрольна;

4) аналітична?

6. Міжнародна фінансова політика держави має базуватися:
1) на аналітичних даних фахівців у цій галузі;

Тема и

2) вимогах поточного і стратегічного соціально-економічно­го розвитку країни;

3) наукових концепціях у галузі міжнародних фінансів;

4) наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимогах поточного і стратегічного соціально-еко­номічного розвитку як окремої країни, так і всього світу.

7. Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі між­
народних фінансів — це:

1) фінансова функція держави;

2) державна політика;

3) міжнародна фінансова політика;

4) функція держави.

8. Що таке знецінення курсу національної валюти у формі
зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжна­
родних розрахункових грошових одиниць (раніше — золота):

1) ревальвація;

2) валютна інтервенція;

3) девальвація;

4) політика валютних обмежень?

9. Що відображає можливість обміну (конверсії) валюти
однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним
курсом:

1) конвертованість валют;

2) валютні обмеження;

3) оборотність валют;

4) правильні відповіді "1" і "З"?

10. Зворотне котирування — це:

1) вартість одиниці національної валюти, що виражається в іноземній валюті;

2) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валю­ту за національну;

3) обмінний курс продажу чи купівлі, що використовуєть­ся у валютних операціях.

11. Повне котирування — це:

1) курс продавця та покупця, згідно з яким банк купує або продає іноземну валюту за національну;

Міжнародні фінанси

2) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валю­ту за національну;

3) курс, згідно з яким банк продає валюту.

12. Курс "спот" — це:

1) обмінний курс продажу чи купівлі, який використовуєть­ся для валютних операцій без будь-якої угоди про здійснення майбутньої купівлі чи продажу;

2) курс, згідно з яким банк-резидент купує іноземну валю­ту за національну;

3) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс до третьої валюти.

13. Крос-курс — це:

1) співвідношення між двома валютами, визначене через їхній курс до третьої валюти;

2) різниця між курсами продавця та покупця;

3) курс, згідно з яким банк продає валюту.

14. Різниця залишків коштів в іноземних валютах, які
формують кількісно незбіжні зобов'язання (пасиви) і вимоги
(активи) для учасників валютного ринку, — це:

1) відкрита валютна позиція;

2) валютна позиція;

3) коротка відкрита валютна позиція;

4) довга валютна позиція.

15. Перевищення вимог (активів) в іноземній валюті над
зобов'язаннями (пасивами) — це:

1) довга валютна позиція;

2) відкрита валютна позиція;

3) коротка валютна позиція.

16. Фіксинг — це:

1) процедура котирування;

2) різниця між курсами продавця та покупця;

3) залишки коштів в іноземних валютах;

4) надлишок надходжень.

— це:

17. Різниця між курсами продавця та покупця

1) маржа;

2) фіксинг;

12 Фінанси

Тема 14

3) крос-курс;

4) курс "спот".

18. Пряме котирування — це:

1) вартість одиниці іноземної валюти, що виражається в національній валюті;

2) вартість одиниці національної валюти, що виражається в певній кількості іноземної валюти;

3) курс, згідно з яким банк продає валюту.

19. Яка політика держави може бути пов'язана з наданням
кредитів національним імпортерам та експортерам; з надан­
ням кредитів іноземним позичальникам; з одержанням кре­
дитів від інших держав, міжнародних організацій та зарубіж­
них комерційних банків; з наданням гарантій за отриманими
кредитами:

1) фінансова;

2) міжнародна;

3) кредитна;

4) валютна?

Задачі

Задача 14.1

Спот-курс USD/UAN — 1,930—1,950. Форвардна маржа для угоди на три місяці — 0,060—0,080. Відповідно, форвардний курс — 1,990—2,03. Якщо буде обернене котирування, тобто UAN/USD, то курс "спот" становитиме 0,5128—0,5181. Фор­вардний курс дорівнюватиме 0,4926—0,5025. Розрахуйте фор­вардну маржу для оберненого котирування. Визначте, чи буде при цій валютній операції отримано знижку?

Задача 14.2

У клієнтів банку виникла потреба укласти форвардну угоду на 50 днів. Процентних ставок за кредитами й депозитами для цього періоду ми не знаємо, але відомий розмір премії для одно-та двомісячного контрактів:

1 міс. — від 120 до 160;

2 міс. — від 210 до 280.

Курс "спот" дорівнює 3,2580—3,2860.

Розрахуйте: 1) одноденне значення різниці між форвардни-

Міжнародні фінанси

ми пунктами угоди; 2) показник форвардної маржі; 3) форвард­ний курс угоди.

Задача 14.3

Визначте середній крос-курс GBP/EUR, якщо GBP/USD = = 1,6800, a EUR/USD = 0,9250.

Задача 14.4

Визначте крос-курси купівлі та продажу CAD/UAH, якщо USD/CAD — 1,7425—1,7550, a USD/UAH — 5,5152—5,52.