Загальна сума коштів, яку потрібно сплачувати за користування певним обсягом фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається вартістю капіталу.

В ідеалі передбачається, що поточні активи фінансуються за рахунок довгострокових джерел коштів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат по залученню коштів.

Слід розрізняти два поняття – вартість капіталу даного банку і вартість банку в цілому як суб’єкта на ринку капіталів. Перше поняття кількісно виражається в сумі відносних річних витратах банку з обслуговування своєї заборгованості перед власниками і інвесторами. Друге може характеризуватися різними показниками, а саме величиною власного капіталу. Обидва ці поняття кількісно взаємопов’язані. Так, якщо банк бере участь в інвестиційному проекті, доходність якого менша, ніж вартість капіталу, вартість банку по закінченні цього проекту зменшується. Таким чином, вартість капіталу є ключовим елементом теорії і практики рішень інвестиційного характеру.

Таким чином, фінансовий стан банку характеризується розміром і структурою капіталу і зобов’язань та їх розміщення у його активах. В умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану взагалі і пасивів банку, зокрема, є об’єктивною необхідністю ефективного управління формуванням та використанням його фінансових ресурсів. 2. ВАРТІСТЬ ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ КАПІТАЛУ (ВВК)

Аналіз структури пасиву балансу, що характеризує джерела коштів, показує, що основними їх видами є: внутрішні джерела (кошти власників чи вкладників у вигляді статутного капіталу, нерозподіленого прибутку і фондів власних коштів), позичкові кошти (кредити і позики банків та ін. інвесторів), тимчасово залучені кошти (кредитори). Мета і причини їх формування, а також величина і частка в загальній сумі джерел коштів можуть бути різними.

Акціонери в обмін на надання своїх коштів банку отримують дивіденди. Оскільки по привілейованих акціях виплачується фіксований процент, вартість джерела коштів “привілейовані акції” (В_пр.а.) розраховується за формулою:

ВВК _ПР.А. = Д / Цр,( або НВ (номінальна вартість))

Д – розмір фіксованого дивіденду (в гр.од.)

Цр – поточна (ринкова) вартість привілейованих акцій.

Розмір дивідендів по звичайних акціях заздалегідь не відомий і залежить від ефективності роботи банку. Тому вартість джерела коштів “звичайні акції” (В _ЗВ.А.) можна розрахувати з меншою точністю. Існують різні методи оцінки, з яких найбільш розповсюджені:

1. Модель прогнозованого росту дивідендів:

ВВК _ЗВ.А = Дп / Цр + ∆пД

Дп – прогнозне значення дивіденду на найближчий період;

Цр – поточна (ринкова) ціна звичайної акції;

∆Д – прогнозований темп приросту дивідендів.

2. Модель вартості капіталу від нових випусків звичайних акцій:

ВВК _ЗВ.А.=

Вв.р. – витрати на випуск та розповсюдження акцій в %.

3. Вартість капіталу від випуску привілейованих акцій:

ВВК _ПР.А.= , де

Дф – фіксований дивіденд.

4. Модель прибутку на акцію: ВВК _{приб.1ак.}= , де

Пр – прибуток на 1 акцію;

Цр – ринкова ціна 1 акції.

5. Модель оцінки капітальних активів (модель Мока):

ВВК _КАП.АК.= і+(П_СЕР.- і) х К риз. ,де

і – ставка прибутковості для безризикового капіталу (без ризикова ставка);

Псер – середня прибутковість капіталу;

К риз - коефіцієнт (фактор) ризику непогашення ЦП (недиверсифікований ризик).

За певного рівня ризику можна визначити необхідну величину прибутковості певних акцій. Для цього треба визначити безризикову ставку, взяти середню ринкову ставку і скоригувати її з урахуванням ризикованості окремих акцій.

Приклад. Нехай безризикова ставка = 5 %, а середня прибутковість ринку цінних паперів – 10 %, тоді як к-єнт ризику для акцій = 1,2. Маючи такі дані, можна визначити необхідну величину прибутковості, яку відповідно до вимог ринку повинні мати окремі акції.

Тоді: ВВК _КАП.АК = 0,05 + (0,1 – 0,05)·1,2 = 0,11, або 11 %

3. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ЗАПОЗИЧЕНИХ ДЖЕРЕЛ КАПІТАЛУ (ВЗК)

Основними елементами позичкового капіталу є:

1). Кредити, запозичені банком;

2). Боргові цінні папери (облігації), випущені банком

1). Вартість капіталу, отриманого за рахунок кредитів потрібно визначати з урахуванням податку на прибуток. Оскільки проценти за користування банківською позичкою виключаються з бази оподаткування прибутком, бо вони включаються до складу витрат, реальна вартість одиниці такого джерела коштів (ВЗК) буде меншою, ніж ставка банківського проценту, на величину податкової економії. Для цього можна скористатися формулою:

ВЗК = Ставка % К (1 – Спнп)

де ВЗК – вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту;

Ставка % К – ставка банківського процента за кредит;

Спнп – ставка податку на прибуток.

Приклад: Банк отримав міжбанківський кредит під 28 % річних. Визначити вартість залученого капіталу, якщо банк сплачує податок з прибутку в розмірі 17 %;

ВЗК = 28(1 -0,17) = 23,24%.

Такі ж розрахунки можна здійснювати, використовуючи і натуральні показники:

ВЗК_кред.= , де

Сума % кр – проценти за кредит (грн.);

СП – ставка податку на прибуток;

К – сума кредиту (грн.)

2). Вартість капіталу, залученого від випуску облігацій:

а) процентних ВЗК_ОБЛ.= , де

Добл. – Сума доходу за облігацією;

Цр.о. – ринкова ціна облігації.

Приклад: Державні короткострокові облігації номіналом 100 тис. гр. од. і терміном обертання 91 день продаються за курсом 87,5. Визначитисумуприбутку від покупки облігації і прибутковість фінансової операції для розрахункової кількості днів у році – 365.

Рішення: Дохід від покупки 1 облігації

1).I₁ = 100 000 (1 - 87,5/100) = 12 500 гр.од.

2).і = =12 500 : 87 500 = 0,14, 28 = 14, 28% – річних, але d = 91 день, тому

3). Реальна дохідність=

б) з фіксованою сумою виплат ВЗК_ОБЛ.= , де

Річна сума % обл. – сума щорічних % -них виплат за облігацією;

НВо – номінальна вартість облігації;

n – кількість періодів до погашення облігації.

Таким чином, економічна інтерпретація показника “вартість капіталу” очевидна – він показує скільки коштує одиниця капіталу, залученого з певного виду джерела. Він визначається в процентах і, як правило, у річному вимірі.

Середньозважена вартість капіталу (СЗВК)

Вартість кожного з приведених джерел коштів різна, тому вартість капіталу банку знаходять за формулою середньоарифметичної зваженої. Основна складність полягає в обчисленні вартості одиниці капіталу, отриманого з конкретного джерела коштів. Для деяких джерел її можна обчислити досить легко (напр., вартість міжбанківського кредиту), по інших джерелах це зробити досить важко, при чому точне обчислення в принципі неможливе. Все ж таки, навіть приблизне значення вартості капіталу банку досить корисне як для порівняльного аналізу ефективності авансування коштів в його діяльність, так і для здійснення його власної інвестиційної політики.

На практиці будь-який банк фінансує свою діяльність, в тому числі і інвестиційну, з різних джерел. Кожне джерело коштів має свою вартість як суму витрат по його забезпеченню. Показник, який характеризує відносний рівень загальної суми цих витрат, як раз і складає вартість авансованого капіталу. Цей показник відображає мінімум повернення (віддачі) на вкладений в діяльність банку капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої:

СЗВК = ∑ В _і * Ч _і

В – вартість і-го джерела коштів в %;

Ч – питома вага (частка) і-го джерела коштів в загальній їх сумі.

Приклад:

Форми капіталу	Частка в структурі капіталу, %	Ціна залучення, %	Вартість капіталу, %, ((гр. 2) х (гр. 3)/100)
Статутний капітал			4,00
Нерозподілений прибуток			2,85
Отримані кредити			3,75
Кредиторська заборгованість за облігаціями власної емісії банку			10,00
СЗВК 20,6

СЗВК показує рівень витрат для підтримки економічного потенціалу банку при діючій структурі джерел коштів, вимог інвесторів і кредиторів, дивідендній політиці.

Економічна суть показника – банк може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника СЗВК. Саме з ним порівнюється показник рентабельності капіталу (ROE), розрахований для конкретного проекту, при цьому зв’язок між ними такий:

ROE > СЗВК, то проект слід прийняти;

ROE < СЗВК, проект слід відхилити;

ROE = СЗВК, проект ні прибутковий, ні збитковий.

Показник зваженої вартості капіталу може використовуватися для оцінки вартості банку в цілому. Один з можливих підходів для такої оцінки полягає в наступному. Згадаємо, що вартість будь-якого фінансового активу (Ва) при заданому рівні прийнятної дохідності (i) і прогнозованих по роках (n) доходах (Дk) знаходиться за формулою:

Ва = ∑ ( Дk / (1+i)ⁿ)

(По суті це формула приведення майбутніх грош. потоків до теперішньої .вартості ПГП= )

Якщо доходи за роками однакові (Д), то ця формула трансформується таким чином:

Ва = Д / i

Припустимо, що банк генерує по роках один і той же рівень доходів, що використовуються для покриття витрат по обслуговуванню джерел капіталу. Таких два – власний капітал і позичковий капітал. Обслуговування першого рівнозначне виплаті дивідендів; обслуговування другого джерела зводиться до виплат процентів. Якщо для простоти припустити, що весь чистий прибуток розподіляється між акціонерами, то узагальненою характеристикою рівня витрат є показник зваженої вартості капіталу (СЗВК). Узагальненою характеристикою доходу, що використовується для обслуговування джерел капіталу, в цьому випадку є прибуток, зменшений на величину податку на прибуток та ін. обов’язкових відрахувань з прибутку, тобто прибуток, призначений для розподілу (ПР).

Показник ПР має наступну економічну інтерпретацію: він характеризує загальну суму коштів за рік, затрачених на обслуговування власного і залученого капіталу, яка кількісно дорівнює:

а) сумі процентів, сплачених за рік за використання залучених джерел коштів;

б) сумі реінвестованого прибутку.

Виходячи з цього вартість банку (Вб) може бути знайдена за формулою:

Вб = ПР / СЗВК

4. УПРАВЛІННЯ СТРУКТУРОЮ КАПІТАЛУ

В тих випадках, коли банк у своїй діяльності одночасно використовує і власні і запозичені кошти, то перед його менеджментом постає задача управління структурою капіталу. Якщо банк для забезпечення своєї діяльності використовує кредитні ресурси, то рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок використання позикових коштів визначають за допомогою фінансового левериджу (фінансового важеля).

Результат такого співвідношенняоцінюють за допомогою показника, який називається – ефект фінансового левериджу, який розраховується за формулою:

ЕФЛ=(1- Спнп.) (КРA - %К)

ЕФЛ – ефект фінансового левериджу (приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %);

С пнп – ставка податку на прибуток, що виражена десятковим дробом;

КрА – загальна рентабельність активів = Валовий прибуток /Активи;

% К – середній розмір процентів, сплачуваних банком за отриманий кредит, % ;

ЗК – середня сума позиченого капіталу, що використовується банком;

ВК– середня сума власного капіталу банку.

Таким чином ЕФЛ розраховується як добуток 3 величин:

1).Частки прибутку, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків (різниця між одиницею і ставкою податку на прибуток, вираженою десятковим дробом )

2) Диференціалу (різниця між загальною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотка за позиковими коштами).

3) Плеча важеля = відношенню запозичених коштів до власних коштів.

Ефект спрацьовує, якщо загальна рентабельність активів банку перевищує вартість запозиченого капіталу.

Сила його впливу визначається плечем фінансового важеля. При його нарощуванні банк може компенсувати збільшення свого ризику шляхом підвищення ціни свого кредиту. Чим більше співвідношення запозичених і власних коштів, тим значнішим є фінансовий ризик, оскільки непогашення кредиту клієнтами призводить до збиткової діяльності, що посилює ризик зниження дивідендів і падіння курсу акцій. До банків з високим рівнем фінансового важеля відносять, як правило ті, у яких довгострокові запозичення становлять понад 25% від їх загальної кількості.

Розрахунок ефекту фінансового важеля

Показники	Варіанти структури фінансового капіталу
Баз. рік	Звітний рік
Власний капітал, грн.
Позиковий капітал, грн.	-
Ставка відсотка за позиковим капіталом, %	-
Сума % за кредитом	–	1000 х 0,2 = 200
Загальна сума активів	2 400
Прибуток до оподаткування, грн.		800 – 200 = 600
Ставка податку на прибуток, %
Сума податку на прибуток,, грн.		600 х 0,17 = 102
Чистий прибуток
Чиста рентабельність капіталу	0,365 = 36,5 %	0,498 = 49,8%
Фін. леверидж		13,3 % (49,8% – 36,5%)

ЕФЛ=(1- Спнп.) (КРA - %К) = (1–0,17)( – 0,2) =

= 0,83 (0,36 – 0,2) 1,0 = 0,1328 = 13,28 %

Це означає, що банк на кожну гривню запозичених коштів і вкладених в його діяльність отримає 13,28 копійки додаткового чистого прибутку.

Висновки:

1. ЕФЛ відображаєприріст рентабельності власного капіталу, у вигляді прибутку, за рахунок використання позичкового капіталу.

2. Ефективність використання запозиченого капіталу залежить від співвідношення між рентабельністю активів і %-ю ставкою за кредит. Якщо ставка за кредит вища рентабельності активів – використання залучених коштів буде збитковим. Тобто, здійснюючи запозичення, банк може збільшувати дохід на кожну одиницю власного капіталу поки віддача від позичкових коштів більша ніж %, що виплачуються за використання цього капіталу.

3. За інших однакових умов більший фінансовий важіль дає більший ефект.

При нарощуванні позичкових коштів, фінансові видатки по обслуговуванню боргу, як правило збільшують СЗВК і це, при даному рівні КРА, призводить до скорочення диференціалу.

Якщо нове запозичення приносить банку збільшення рівня ЕФЛ, то таке запозичення – вигідне, але при цьому необхідно слідкувати за диференціалом. При збільшенні плеча фінансового левериджу банк схильний компенсувати збільшення свого ризику за рахунок підвищення ціни свого кредиту.