РСАДПЗ та проблеми регіональної безпеки

Проблеми регіональної безпеки для РСАДПЗ, безумовно, належать до найбільш важливих. Вони мають декілька основних аспектів і стосуються, насамперед, внутрішньої безпеки кожної з країн-членів РСАДПЗ, стосунків між окремими країнами-членами РСАДПЗ і проблем зовнішньої безпеки. Слід відзначити демографічний чинник, який має вплив на зовнішню і внутрішню безпеку країн РСАДПЗ.

За сумарною кількістю населення (25,52 млн осіб) країни РСАДПЗ значно поступаються Ірану з 65,6 млн осіб. Ірак з населенням 20 млн осіб також може конкурувати з усіма країнами РСАДПЗ загалом. Слід також враховувати і Республіку Ємен, населення якої, за останніми даними, становить 16,64 млн осіб. Важливим чинником, який негативно впливає на загальний стан внутрішньої безпеки країн РСАДПЗ, є низький рівень забезпечення корінного населення. Ця ситуація є особливо складною в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де частка іноземців становить від 60 % до 76 %. Адже для забезпечення подальшого економічного розвитку і розвитку збройних сил ці країни мають значною мірою покладатись саме на експатріантів, які можуть розглядатись як потенційний фактор нестабільності. Тому у більшості країн РСАДПЗ уряди реалізують програми, спрямовані на обмеження припливу іноземної робочої сили та залучення до виробничої діяльності місцевого населення. Однак через об'єктивні причини ці спроби поки що не були дуже успішними. Слід враховувати, що висока матеріальна забезпеченість значної частини корінного населення в нафтодобувних державах РСАДПЗ загалом не стимулює потяг молодого покоління до самореалізації та повсякденної праці на користь суспільства, про що відкрито говориться в ЗМІ.

Другим потенційним чинником внутрішньої нестабільності є існування в деяких країнах РСАДПЗ, які загалом населені мусульманами-суннітами, певної, іноді значної, частини шиїтського населення (в Саудівській Аравії — 6 %, у Бахрейні — 60 %). Шиїти в цих країнах перебувають під впливом шиїтського Ірану, фактично виконуючи роль п'ятої колони. Саме шиїти, як наголошують ЗМІ Бахрейну, були рушійною силою заворушень у Бахрейні у 1994, 1995, 1996 роках. Вибух потужної бомби біля американської військової бази в Хобарі у Саудівській Аравії трапився саме в провінції, населеній шиїтами, і, хоча поки що роль Ірану в організації вибуху остаточно невідома, ймовірність його причетності виключити не можна. Інший чинник внутрішньої нестабільності характерний для ОАЕ як федеративної держави. Внутрішньою загрозою існуванню федерації є постійна конкуренція між найбільшими еміратами, насамперед, Абу-Дабі та Дубаєм. З економічного погляду фактором нестабільності у "нафтових монархіях" РСАДПЗ є залежність економік цих країн від світової нафтової кон'юнктури. Розуміючи це, керівники країн РСАДПЗ більш або менш успішно проводять курс на зменшення цієї залежності та на диверсифікацію економіки, хоча загалом цей процес просувається досить повільно. Іншим аспектом регіональної безпеки є стосунки між самими країнами РСАДПЗ. Незважаючи на періодичні декларації лідерів цих країн про відсутність між ними будь-яких значних протиріч, вони все ж таки існують і час від часу виявляються. Невипадково в структурі управління РСАДПЗ навіть передбачена можливість створення у випадку необхідності Комісії з урегулювання суперечок. РСАДПЗ неодноразово розглядала на своїх засіданнях проблеми, пов'язані з прикордонними і територіальними суперечками. Так, зараз відповідними органами РСАДПЗ розглядається проблема врегулювання прикордонних непорозумінь між Катаром та Бахрейном.

Менші територіальні суперечки існують між Саудівською Аравією та Катаром, ОАЕ та Оманом тощо. Однак, безумовно, найважливішими для РСАДПЗ є зовнішні аспекти регіональної безпеки. Необхідно відзначити, що в регіоні Перської затоки розподіл сил може характеризуватись за формулою "З + 1". Тобто, в регіоні Перської затоки існують три регіональні військово-політичні домінанти, а саме Іран, Ірак, РСАДПЗ та четверта складова — Республіка Ємен, яка через внутрішні політичні та економічні проблеми може наразі розглядатись лише як потенційна домінанта.

Навіть формальне порівняння чисельності збройних сил та озброєнь між домінантами регіону вказує на те, що потенційну загрозу для РСАДПЗ може становити лише Іран. Проблема збереження і підтримання зовнішньої безпеки стала для країн РСАДПЗ першочерговою внаслідок іраксько-кувейтського конфлікту, в якому країни РСАДПЗ виявились об'єктом безпосередньої загрози з боку Багдаду, а деякі з них зазнали ракетного та артилерійського обстрілу з боку Іраку, або навіть стали об'єктами прямої агресії. Таким чином, стрижневими питанням безпеки в регіоні Перської затоки з позиції лідерів РСАДПЗ є відносини з Іраном та Іраком. Отже, Іран є основною військово-політичною домінантою регіону. Незважаючи на те, що можливості Ірану стосовно звичайних озброєнь, очевидно, залишатимуться обмеженими, закупівля ним підводних човнів, бойових літаків, розгортання іранських військ на декількох конфліктних островах поблизу Ормузької протоки свідчить про те, що Іран веде активні пошуки способів посилення власної ролі в регіоні. Ще більше занепокоєння країн Ради в довготерміновій перспективі викликають намагання Ірану, пов'язані з розробкою зброї масового знищення, — біологічної, хімічної та ядерної, — що може мати серйозні наслідки як для країн РСАДПЗ, так і для цього регіону земної кулі взагалі. Зокрема, останнім часом увагу як країн РСАДПЗ, так і США привернув російсько-іранський проект розвитку ядерної енергетики Ірану, що за наявності величезних покладів енергоносіїв в цій країни розглядається як спосіб забезпечення Ірану бойовими ядерними речовинами. Крім того, викликає занепокоєння і підтримка Іраном найбільш непримиренних щодо Близькосхідного мирного процесу угруповань Хамас та Хизбулла, а також підтримка виступів мусульманів-шиїтів у Бахрейні і звинувачення Ірану в причетності до вибухів бомб у розташуванні військового контингенту США в Саудівській Аравії, хоча прямих доказів участі Ірану поки що немає. Члени РСАДПЗ неодноразово висловлювали і продовжують висловлювати свою підтримку прагненню ОАЕ вирішити мирним шляхом територіальну суперечку щодо трьох окупованих Іраном островів (Абу Муса, Великий і Малий Танб) у Перській затоці. Намагання Ірану зміцнити своє становище на цих островах, його неконструктивний підхід до вирішення проблеми конфліктних островів регулярно засуджуються як на різних форумах РСАДПЗ, так і арабських країн. При кожній нагоді керівництво Ради намагається переконати Республіку Іран погодитися передати цю суперечку для вирішення у Міжнародний суд.

Помітне потепління у відносинах між країнами-членами Ради та Іраном спостерігалося у 2002 році. Так, 17—18 серпня 2002 року відбувався історичний візит короля Бахрейну в Іран. На цих зустрічах представники обох сторін підкреслили, що поглиблення і зміцнення стосунків між Іраном та країнами-членами РСАДПЗ буде запорукою безпеки та стабільності в регіоні.

Щодо Іраку, то країни РСАДПЗ загалом займали позицію, яка, з одного боку, визнавала необхідність забезпечення міжарабської єдності, повернення Іраку у лоно "арабської Батьківщини", полегшення складного економічного становища іракського народу через відміну санкцій ООН, а з іншого, — вимагала від керівників Іраку виконання вимог відомих резолюцій ООН, повернення до Кувейту осіб, що насильно утримувалися в іракських в'язницях, відмови від агресивних зазіхань на сусідні країни тощо. Країни Ради розглядали збереження режиму Саддама Хусейна в Іраку як загрозу власній безпеці і до її усунення виключали будь-яку можливість участі Іраку в формуванні структур безпеки в регіоні. Після закінчення війни проти Іраку у 2003 році країни Ради одноголосно вимагають, щоб США якомога швидше вивели свої війська з Іраку і віддали управління країною його народу.

У травні 2003 року після закінчення війни проти Іраку шість країн-членів РСАДПЗ виступили на захист Сирії і спростували претензії США до неї з приводу укриття іракської влади й обвинувачення в розробці хімічної зброї. "Ми не вважаємо, що Сирія прагне війни чи загострення ситуації, — заявив міністр закордонних справ Катару Шейх Хамад після зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Ради, яка відбулася в столиці Саудівської Аравії. — Ми виступаємо проти будь-якого порушення безпеки Сирії".

Існування на півдні Аравійського півострова об'єднаного Ємену особливо непокоїть Саудівську Аравію, яка має з Єменом територіальні проблеми. Однак протягом 1995 року РСАДПЗ здійснила декілька практичних дій, спрямованих на налагодження територіальних розбіжностей між Єменом та Саудівською Аравією, Єменом та Оманом. Переговорний процес між Єменом і Саудівською Аравією з приводу демаркації кордонів був досить активним у 1995 році та забезпечив позитивні результати. У стосунках з країнами РСАДПЗ керівництво Республіки Ємен декларує дружні та миролюбні підходи.

Беручи до уваги важливу роль, яку відіграє Республіка Ємен на Аравійському півострові, а також її зацікавленість у встановленні безпеки і стабільності в регіоні, Вища Рада РСАДПЗ схвалила рішення про залучення Ємену до співпраці з країнами-членами Ради. Таке співробітництво реалізується через членство Ємену в таких органах організації, як:

• Рада міністрів охорони здоров'я.

• Арабський відділ освіти.

• Рада міністрів зайнятості та соціальної політики.

Наступною повинна стати участь Республіки Ємен в економічній та інших сферах співпраці.

Під час кувейтської кризи (початок 90-х років XX ст.) лідери РСАДПЗ активізували пошук оптимальних форм забезпечення стабільності в регіоні, які б захищали їхні країни від виникнення нових кризових ситуацій. Зараз країни РСАДПЗ фактично прийняли трирівневу схему створення системи зовнішньої безпеки. У першу чергу, як і раніше, керівництво цих країн приділяє велику увагу зміцненню своїх збройних сил, поліпшенню їх організаційної структури та управління, забезпеченню їх сучасними системами озброєнь. По-друге, в межах РСАДПЗ проводяться заходи щодо створення регіональних збройних сил "Щит півострова". І, по-третє, країни РСАДПЗ зміцнюють військово-політичні відносини з державами-членами коаліції, які забезпечили поразку Іраку в іраксько-кувейтському конфлікті, в першу чергу з США, а також з іншими впливовими країнами.

За різними оцінками, протягом 1995—2000 років ці країни витратили на озброєння не менше 60 млрд дол. Тобто на найближчий час країни РСАДПЗ і регіон Перської затоки в цілому буде залишатись одним з найбільших ринків озброєнь у світі. Після конфлікту 1990—1991 років особливо посилились позиції таких постачальників озброєнь державам РСАДПЗ, як США та Франції. Росія, яка тимчасово втратила величезний ринок для збуту озброєнь в Іраку, частково компенсує цю втрату постачанням озброєнь Ірану, Кувейту, ОАЕ та Ємену. Керівництво РСАДПЗ прагне до консолідації спільних зусиль щодо налагодження безпеки в регіоні. Протягом декількох останніх років обговорюється питання про створення спільного збройного угруповання "Щит півострова". Досягнута домовленість про чисельність цього угруповання, визначена у 25 тис. (Пропозиція Оману створити 100-ти-сячне угруповання була відкинута). Штаб-квартира цього угруповання знаходиться в Ер-Рійяді (Саудівська Аравія). Однак на шляху до створення дійсно життєздатних об'єднаних збройних сил РСАДПЗ є чимало перепон. Це, в першу чергу, перепони організаційного характеру, слабка координація, відсутність узгодженої позиції стосовно універсалізації озброєнь тощо. Незважаючи на проведення спільних маневрів окремих підрозділів збройних сил країн РСАДПЗ, деяких інших заходів, можна з великою ймовірністю стверджувати, що нині "Щит півострова" як бойова одиниця поки що неповністю боєздатний і навряд чи зможе у випадку необхідності ефективно виконати покладені на неї функції.

Керівництво РСАДПЗ однією з основних гарантій безпеки в регіоні вважає поглиблення військово-політичних відносин з іншими країнами. У березні 1991 року члени Ради разом з Єгиптом і Сирією підписали Дамаскську декларацію, яка передбачала, що єгипетський та сирійський військові контингенти, які перебували під час конфлікту в Саудівській Аравії і на території інших країн Перської затоки, стануть ядром міжарабських сил у підтриманні миру й безпеки в регіоні. Пізніше до декларації було включено нове положення про те, що кожна держава-член РСАДПЗ за власним бажанням може залучати допомогу єгипетських або сирійських збройних сил. Одночасно країни-члени РСАДПЗ уклали оборонні угоди або протоколи зі США, Великою Британією, іншими членами антиіракської коаліції, а деякі і з Росією. Однак присутність іноземних, зокрема американських військ у регіоні сприймається тут неоднозначно. Наприклад, вибухи у розташуванні американських військ у Саудівській Аравії трактуються в тому числі і як реакція на присутність іноземних військ, що в певних колах вважається чинником, який негативно впливає на традиційний уклад життя. Слід також висвітлити і позицію західних союзників стосовно безпеки в регіоні Перської затоки. У ширшому вигляді вона сформульована у доповіді "Стратегія США стосовно безпеки на Близькому Сході", оприлюдненій у травні 1995 року Управлінням з питань міжнародної безпеки Міноборони США. У доповіді регіон Перської затоки визначається як зона особливих інтересів США. Основними потенційно дестабілізуючими чинниками в регіоні визначалися Іран та Ірак. У цій доповіді декларувалося, що США готові підтримувати мир і безпеку в регіоні Перської затоки всіма наявними засобами, в тому числі економічними (підтримання санкцій проти Іраку, економічні односторонні санкції США проти Ірану) і військовими, для чого, на думку укладачів, тут протягом невизначеного часу була необхідна присутність обмеженого військового контингенту США. Погоджуючись з тим, що Іран та Ірак за останні роки зазнали слави потенційно агресивних держав, слід все ж таки враховувати, що цілеспрямоване культивування "образу ворога" стосовно цих держав сприяло нагнітанню подальшої напруженості в регіоні і змушувало багаті нафтові країни до все більших витрат на озброєння, яке буде з готовністю постачатись їх західними партнерами.

Останнім часом помітно активізувалася співпраця РСАДПЗ з Російською Федерацією (РФ). З 8 до 19 лютого 2002 року заступник міністра закордонних справ РФ А. В. Салтанов відвідав країни РСАДПЗ. Під час візиту він зустрівся з керівництвом цих держав і провів переговори з керівниками різних відомств країн-членів Ради. Під час зустрічей важливе місце було відведено обговоренню перспектив розвитку двосторонніх відносин. Представники обох сторін наголошували на високому рівні політичного діалогу, відзначаючи водночас необхідність значного розширення співпраці в торгово-економічній, інвестиційній та інших галузях. При обговоренні кризової ситуації на Близькому Сході сторонами було відзначено, що основним завданням на цьому етапі залишається швидке запровадження системи Тенета-Мітчелла, яка передбачає припинення насильства, нормалізацію ситуації та відновлення переговорів. Одне із важливих питань глобального характеру, яке розглядали на переговорах, пов'язане з виробленням широкомасштабної стратегії протидії міжнародному тероризму. Обидві сторони висловили однакову думку про те, що для успіху на цьому шляху потрібно збереження провідної ролі ООН, чітке дотримання норм та принципів міжнародного права.

4 листопада 2002 року міністр закордонних справ РФ І. С. Іванов прийняв Генерального секретаря Ради А. Атийю, який прибув до Москви з робочим візитом. Під час зустрічі І. С. Іванов позитивно оцінив розвиток багатосторонньої співпраці Росії з країнами Ради. Він наголосив на зацікавленості Росії у налагодженні прямих зв'язків і з самою Радою. У зв'язку з цим було підкреслено, що найважливішим завданням є визначення перспективних напрямків партнерства між РФ та РСАДПЗ у фінансово-інвестиційній, енергетичній, торгово-економічній, науково-культурній та інших сферах із урахуванням наявного в обох сторін потенціалу.

28 квітня 2008 року глави шести арабських країн Перської затоки прийняли пакт координації антитерористичної діяльності. Документ, який був затверджений на саміті РСАДПЗ в Кувейті, передбачає створення системи координації операцій, спрямованих на попередження терористичних актів. Реалізуючи зацікавлення у поглибленні співпраці в сфері оборони, саміт прийняв пакт для подальшої боротьби зі злом, яким є тероризм", — зазначається в заяві, прийнятій за результатами діяльності конференції.

Учасники саміту також засудили теракти, які відбулися в 2003 році в Саудівській Аравії, і виявили солідарність з цією країною. Перед відкриттям саміту міністр закордонних справ Кувейту шейх Мухамад Аль Сабах заявив, що "створення непроникної стіни проти тероризму як світового явища є питанням номер один на майбутній конференції РСАДПЗ на вищому рівні". На саміті 2003 року, однією з тем якого було так зване іракське досьє, вперше в якості спостерігачів були запрошені представники Іраку, Ірану, а також Генеральний секретар Ліги арабських держав.

Рада об'єднала країни із загальною на той момент чисельністю населення приблизно 16 млн осіб, сумарною територією 2653 тис. км2 і сукупним ВНП близько 210 млрд дол. США. Країни, багаті на природні та економічні ресурси, водночас гостро відчували дефіцит кваліфікованої робочої сили і переживали проблеми, багато в чому схожі з проблемами держав, за плечима в яких (у деяких випадках) налічувалось не більше десятиліття незалежності. Більшість населення РСАДПЗ походить з одного і того ж регіону — Неджду в центральній Аравії — звідки міграції племен розкидали у XVIII столітті багатьох з них уздовж узбережжя Перської затоки.

Ще й сьогодні з тих далеких часів у країн РСАДПЗ не вивітрився дух суперництва, який подеколи накладається на сучасні проблеми, об'єктивно пов'язані з процесами державотворення.

Але розуміння спільності витоків та сучасних інтересів зрештою природно реалізувалось у практичних зусиллях у кооперації.

За п'ятнадцять років існування РСАДПЗ перетворилась в одне з впливових регіональних об'єднань арабських держав — організацію, що охоплює сфери економіки, політики, оборони й безпеки, інформації і культури, охорони здоров'я та освіти. Зараз РСАДПЗ реально впливає на розташування сил у Лізі Арабських Держав (ЛАД), Організації "Ісламська Конференція" (ОІК) та Русі неприєднання (РН), суттєво впливає на стан світового ринку нафти.

Використані джерела:

1) International Monetary Fund, World Economic Outlook Database, Data for 2010.-Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2010/02/weodata/weorept.aspx

2) Top 10 largest economies in 2020. // Euromonitor International - Електронний ресурс. Режим доступу:

http://blog.euromonitor.com/2010/07/special-report-top-10-largest-economies-in-2020.html

3) Role of Asian Giants In World Economic Growth. - Economy Watch. - Електронний ресурс. Режим доступу:

http://www.economywatch.com/economy-articles/asian-giants-in-world-economic-growth.html

4) Новости международной торговли [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://trade.ecoaccord.org/news/trade/2009/1003.htm.

5) http://russian.people.com.cn/ 31520/7039725.html.

6) http://russian.people.com.cn/31518/707 9688.html.

7) Шакина А. Прямые иностранные инвестиции в странах Восточной Европы /А. Шакина // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2003. – № 2. – С. 48–51.

8) Шнырков А. Экономика ЕС-10. Два года после вступления в Союз / А. Шнырков // Зеркало недели. – 2006. – № 34.

9) Будкин В. Инновационная модель развития национальных экономик / В. Будкин // Экономика Украины. – 2010. – № 6. – С. 67–78.

10) Геец В. Формирование и развитие финансового кризиса 2008–2009 годов в Украине / В. Геец // Экономика Украины. – 2010. – № 4. – С. 5–15.

11) Богачев О. С. Дослідження взаємозв’язку продуктивності та оплати праці в Україні / О. С. Богачев // Вісн. екон. науки в Україні. – 2009. – № 1. – С. 33–36.

12) Http://www.newsru.com/fi nance/.

13) Оскольський В. Спілка економістів України і політика реформ: здобутки та погляд у майбутнє / В. Оскольський // Уряд. кур’єр. – 2010. – № 214.

14) Http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/publish/article?art_id=47920&cat_ id=460.

15) Семиноженко В. Гуманітарній сфері Україні потрібна політика створення можливостей / В. Семиноженко // Уряд. кур’єр. – 2010. – № 105.

16) Концепція Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?get=news&id=2707.