Веб-сайти та інтернет-ресурси

Зміст

Передмова.......................................................................................................................................4

Частина I: Вступ

Есе 1: Огляд....................................................................................................................................7

Есе 2: Науковий світогляд..........................................................................................................14

Есе 3: Пошук рішення.................................................................................................................20

Есе 4: Логіка проти психології...................................................................................................24

Есе 5: Стан об’єднання людства................................................................................................29

Есе 6: Останній аргумент – природа людини...........................................................................34

Частина II: Соціальна патологія

Есе 7: Визначення охорони здоров’я…….................................................................................39

Есе 8: Історія економіки..............................................................................................................52

Есе 9: Ринкова ефективність проти технічної ефективності...................................................76

Есе 10: Розлад системи цінностей..............................................................................................92

Есе 11: Структурний класизм. Держава та війна....................................................................109

Частина III: Новий хід думок

Есе 12: Вступ до стійкого мислення.……………...................................................................127

Есе 13: Постдефіцитні тенденції. Продуктивність та ефективність.....................................132

Есе 14: Справжні економічні фактори………….....................................................................184

Есе 15: Індустріальне управління.............................................................................................200

Есе 16: Стиль життя, свобода та людський фактор................................................................223

Частина IV: Рух «Zeitgeist»

Есе 17: Соціальна дестабілізація та перехід............................................................................232

Есе 18: Становлення руху «Zeitgeist»......................................................................................253

Рух «Дух часу»

-ПЕРЕДМОВА-

«Результатом будь-якого серйозного дослідження може бути лише рішення поставити

два запитання там, де раніше було тільки одне»[1].

– Торстейн Бунде Веблен

Походження назви

Рух «Zeitgeist» («Дух часу») є ідентифікатором для соціального руху, описаного в подальших есе. Ця назва не має нічого спільного з історичними посиланнями на щось культурно специфічне, її не слід плутати або асоціювати з чимось іще, що раніше мало таку ж назву. Назва базується на семантичному значенні самого чітко визначеного терміна.

Терміном «zeitgeist» («дух часу») ми визначаємо загальний інтелектуальний, моральний та культурний клімат певної епохи. Термін «рух» має значення «рушія» або зміни. Відтак, рух «Дух часу» є організацією, яка ініціює зміни в домінуючому інтелектуальному, моральному та культурному кліматі певного часу.

Структура документа

Подальший текст викладений настільки стисло і зрозуміло, наскільки це можливо. Виклад у формі серій есе, упорядкованих за об’єктом дослідження, сприяє розкриттю контексту. У той час як кожне есе розроблялося таким чином, щоб його можна було оцінити окремо, їх справжній контекст передбачає, що кожне з цих питань працює для підтримки ширшого формату мислення стосовно більш ефективної організації людського суспільства.

Той, хто читатиме ці есе за порядком, помітить, що вони містять чимало збігів щодо певних ідей чи суб’єктів. Це зроблено свідомо, оскільки такі повторення й наголоси можуть бути корисними, враховуючи те, наскільки чужими деякі з цих понять можуть здаватися для тих, хто раніше не був знайомий з подібним матеріалом.

Оскільки лише велика кількість деталей може забезпечити відповідний рівень розуміння матеріалу, а також враховуючи важливість кожної теми і те, як вони між собою взаємодіють, було докладено багато зусиль для позначення джерел та укладання приміток. Це дасть змогу зацікавленому читачеві провести власне додаткове дослідження і продовжити вивчення теми.

Організм знань

Як і з будь-якою формою представлених досліджень ми маємо справу з серійно генерованими сумішами інформації. Їх огляд, оцінювання, документування та інтеграція з іншими, вже існуючими чи очікуваними знаннями є методом еволюціонування різних ідей.

Цей континуум важливий для розуміння того, чому і як ми думаємо про речі, в які віримо, оскільки інформація завжди існує окремо від особи або інституту, який її передає чи презентує.

Інформація може оцінюватися правильно лише через систематичний процес порівняння різних фізичних доказів, які можна перевірити їх наявністю чи відсутністю. Цей континуум також означає, що не може бути ніякого емпіричного «походження» ідей. З епістеміологічної точки зору, знання досягається, обробляється та поширюється переважно за допомогою комунікації між нашим видом. Індивід з його, по суті, відмінним життєвим досвідом та схильностями служить тим фільтром узвичаєної обробки інформації, завдяки якому може синтезуватися ідея.

Колективно ми, як індивідууми, містимо в собі те, що ми називаємо груповим розумом. Це соціальний процесор вищого порядку, завдяки якому зусилля індивідуумів ідеально зливаються.

Наприклад, традиційний метод передачі інформації від покоління до покоління через літературу та обмін книгами був яскравим взірцем взаємодії групового розуму[2].

Ісаак Ньютон найкраще з усіх підтвердив реальність цього твердження: «Я бачив далі за інших лише тому, що стояв на плечах велетнів»[3]. Ця фраза покликана сфокусувати увагу читача на критичному сприйнятті самої інформації, а не на її припустимому джерелі, оскільки в емпіричному розумінні такої речі, як «джерело інформації», взагалі не існує. «Джерела» існують лише в тимчасових, традиційних моделях культури, як, наприклад, літературні заголовки в навчальних посібниках, які використовуються для майбутніх дослідницьких посилань, що є однією з технічних вимог.

Немає твердження більш помилкового, ніж заява «це моя ідея». Такі поняття є побічним продуктом матеріальної культури, який посилюється пошуком фізичної винагороди (зазвичай, у грошовій формі) в обмін на ілюзію приватності їхніх творінь. Дуже часто прояв «его» сягає найвищої точки саме там, де індивід вимагає престижу щодо «посилання» на його ідею чи винахід.

Однак це не виключає вдячності й поваги до тих людей або інститутів, які показали відданість та наполегливість у поширенні самого знання, та не применшує важливості тих, хто досяг кваліфікованого, спеціалізованого статусу «експерта» у певній сфері. Внесок таких видатних мислителів та інженерів, як Річард Бакмінстер Фуллер, Жак Фреско, Джеремі Ріфкін, Реймонд Курцвейл, Роберт Сапольски, Торстейн Бунде Веблен, Річард Вілкінсон, Джеймс Джиліґан, Карл Саган, Нікола Тесла, Стівен Гокінг та багатьох-багатьох інших дослідників минулого та нашого часу, яких ми цитуємо і на яких посилаємося в цьому тексті, є частиною більш масштабної композиції інформації, яку Ви зараз читаєте. Велику вдячність ми висловлюємо також усім умам, які присвятили себе роботі задля поліпшення світу.

З цього випливає, що рух «Дух часу» не визнає поняття походження будь-яких ідей, які він просуває, та найкраще класифікується як активістський освітній інститут, який працює над поглибленням ситуації, коли давні й нові наукові відкриття зможуть знайти узгоджене соціальне схвалення.

Веб-сайти та інтернет-ресурси

10 офіційних веб-сайтів для глобальної діяльності руху «Дух часу»:

· Головний глобальний центр:

http://www.thezeitgeistmovement.com/

Це головний веб-сайт та центр руху «Дух часу», пов’язаний з активізмом, подіями на новинами.

· Глобальний центр міжнародних груп:

http://www.tzmchapters.net/

Це головний глобальний центр, присвячений інформації та матеріалам, пов’язаним з міжнародними групами. Він містить карти, інструментарій та інше.

· Глобальний блог:

http://blog.thezeitgeistmovement.com/

Це офіційний блог, який дозволяє виклад та обмін редакторськими есе.

· Глобальний форум:

http://www.thezeitgeistmovementforum.org/

Це офіційний форум, на якому члени руху у всьому світі обговорюють різні проекти та обмінюються ідеями.

· Медіапроект «Zeitgeist»:

http://zeitgeistmediaproject.com/

Веб-сайт медіапроекту містить аудіо, візуальні та літературні матеріали, створені членами руху. Користувачі часто дарують свої роботи для їх вільного розміщення на порталі та для використання в якості ресурсу чи інструментарію для створення листівок, відеопрезентацій, логотипів та інших подібних матеріалів.

· ZeitNews:

http://www.zeitnews.org/

ZeitNews є порталом новин, який містить статті, пов’язані з соціально значущими досягненнями у сфері науки та технологій.

· Глобальний центр Zeitgeist Day («ZDay»):

http://zdayglobal.org/

Цей сайт щороку стає активним для полегшення проведення глобального заходу «Zday», який проходить навесні кожного року.

· Zeitgeist Media Festival:

http://zeitgeistmediafestival.org/

Цей сайт щороку стає активним для полегшення проведення медіафестивалю «Zeitgeist», який проходить восени кожного року.

· Інститут глобального перепроектування (Global Redesign Institute):

http://www.globalredesigninstitute.org/

Глобальний інститут перепроектування є віртуальним графічним інтерфейсом проекту «мозкового центру», який використовує карту та інформаційні моделі для відображення прямих технічних змін відповідно до ходу думок руху «Дух часу» в різних регіонах.

Загальні соціальні мережі

Глобальний портал руху «Дух часу» в Twitter:

http://twitter.com/#!/tzmglobal

Глобальний портал руху «Дух часу» на Facebook:

http://www.facebook.com/tzmglobal

Глобальний канал руху «Дух часу» на Youtube:

http://www.youtube.com/user/TZMOfficialChannel

ЧАСТИНА I: ВСТУП

- ОГЛЯД -

«Ні великі політики чи фінансові владні структури світу, ні сліпі вузькоспеціалізовані професіонали, ні населення загалом не усвідомлюють, що… вже прямо зараз цілком можливо подбати про кожного жителя Землі й забезпечити йому настільки високий стандарт життя, про який досі ніхто і не думав. Більше не повинно бути тебе чи мене. Егоїзм – не необхідність, а відтак він стає нераціональним як умова для виживання. Війна є пережитком минулого»[4]

– Річард Бакмінстер Фуллер

Про рух

Заснований у 2008 році, рух «Дух часу» («The Zeitgeist Movement» або «TZM») є організацією, яка відстоює ідеї стабільного розвитку. Її діяльність реалізовується через активізм національних та регіональних груп, проектних команд, різноманітних заходів, доброчинних та медійних проектів. Активізм руху «Дух часу» базується виключно на ненасильницьких методах комунікації з акцентом на просвіті громадськості щодо справжніх першопричин більшості загальнопоширених персональних, соціальних та екологічних проблем сьогодення. Він поєднується з інформуванням про широкий потенціал вирішення таких проблем та удосконалення людства, які наука і технології надають нам сьогодні, залишаючись при цьому невикористаними через бар’єри, властиві теперішній сталій соціальній системі.

У той час як термін «активізм» є правильним за своїм точним значенням, просвітницьку роботу руху «Дух часу» не слід плутати з загальнокультурними, традиційними акціями «активістських протестів» на зразок тих, які ми історично спостерігали. Діяльність руху «Дух часу» здійснюється, скоріше, через цілеспрямовані, раціональні просвітницькі проекти, які працюють не для того, щоб справити враження, диктувати чи сліпо наслідувати, а для того, щоб запустити в дію хід думок, який буде логічно самореалізовуватися, коли такі поняття, як «стабільність»[5] та «соціальна медицина»[6] розглядатимуть з наукової точки зору.

Тим не менше діяльність руху «Дух часу» все-таки дуже схожа на традиційні правозахисні рухи минулого в тому, що його результати викривають для широкої більшості населення Землі насправді безглузді утиски, властиві сучасному соціальному облаштуванню, яке структурно і соціологічно обмежує людське благополуччя та потенціал, не кажучи вже про пригнічення загального масштабного розвитку через устояні методи сьогодення.

Наприклад, сучасна соціальна модель, увіковічуючи велетенський рівень корозійної економічної неефективності загалом (про що йтиметься в наших подальших есе), насправді вивищує одну економічну групу або «клас» людей над іншою, технічно утверджуючи непотрібний дисбаланс та відносно високий рівень втрат. Це можна назвати (за своїм ефектом) «економічним фанатизмом», що є не менш підступним, ніж дискримінація за статевими, етнічними, релігійними, догматичними або якимось іншими ознаками. Тим не менше, ця іманентна фанатичність є лише частиною ширшого явища, яке можна визначити як «структурне насильство»[7], що виникає за умов некритичного сприйняття непоінформованою більшістю широкого висвітлення страждань, жорстокості та утисків. Цей контекст насильства сягає дальше і глибше, ніж багато хто схильний вважати. Масштаб того, як наша соціально-економічна система без потреби послаблює наше соціальне здоров’я і перешкоджає нашому прогресові, може стати зрозумілим лише тоді, коли ми приймемо неупереджену технічну або наукову точку зору при розгляді соціальних проблем, минаючи наші традиційні фамільярності.

Відносна природа нашої свідомості часто стає жертвою припущень щодо сприйняття як норми того, що постійні злидні та бідність більш ніж 3 мільярдів людей[8] є чимось «природним», а також соціальної системи як такої, яку неможливо змінити. Це актуально для тих, хто, наприклад, не знає, яку кількість їжі насправді виробляють у світі, де все це відбувається, як цю їжу марнують, якою є технічна природа можливостей ефективного та достатнього виробництва продуктів харчування в наші дні тощо. Це невидиме насильство може перетворитися на культурний мем[9], оскільки соціальні традиції та їх психологія можуть, не маючи прямих зловісних намірів, призвести у результаті до руйнівних для людського виду наслідків. Наприклад, у світі існують релігійні культури, які відмовляються від будь-яких форм загальноприйнятої медичної допомоги[10].

Можна довго сперечатися про моральні й етичні аспекти того, що в такій культурі означає смерть дитини від звичайної хвороби, яку можна було б вилікувати, якби було дозволено застосування сучасних наукових досягнень, але ми можемо принаймні погодитися, що смерть такої дитини була насправді викликана не самою хворобою, а соціальними умовами, які не допустили застосування медичних засобів.

Набагато ширше розкривають цю проблему результати соціального дослідження, об’єктом якого була «соціальна нерівність» та її вплив на здоров’я суспільства. Існує велика кількість фізичних та ментальних проблем здоров’я, які, як виявилося, породжені цими умовами, включаючи схильності до фізичного насильства, серцеві захворювання, депресію, відсутність освіти та багато-багато іншої шкоди, яка має соціальні наслідки, що насправді впливають на всіх нас[11].

Суть полягає в тому, що, маючи чітке розуміння причинно-наслідкових зв’язків, негативні впливи на умови існування людства стають ясно вираженими, проте вони все ще залишаються без необхідних змін через раніше сформовані традиції, закріплені культурою, які неминуче вводять нас у контекст громадянських прав, а відтак – соціальної стабільності. Цей новий правозахисний рух займається розширенням людських знань та наших технічних можливостей, що не лише вирішує проблеми, а й сприяє впровадженню науково обґрунтованої соціальної системи, що насправді оптимізує наш потенціал та здоров’я. Будь-що інше лише викликатиме непотрібний дисбаланс та соціальну дестабілізацію, а також спричинить те, що можна розглядати як приховану форму пригнічування. Отже, повертаючись до суті, рух «Дух часу» працює не лише над розширенням поінформованості про такі проблеми та їх справжні причини (а відтак – і логіку їх вирішення), він також, на відміну прямого методу вирішення проблем, працює над оприявленням того неймовірного потенціалу, який ми маємо, задля поліпшення умов людського існування загалом, вирішуючи проблеми, які, фактично, ще не були навіть усвідомлені[12]. Усе починається зі схвалення самої природи наукового світосприйняття, де запровадження відповідного емпіричного ходу думок має перевагу над будь-чим іншим, що може мати значення. Хід думок, за яким соціальна організованість в цілому може знайти більш точне поняття стабільності та ефективності в масштабах, до цього ніколи не бачених, завдяки активному визнанню (та застосуванню) наукового методу.

Фокусування

В широкому розумінні активізм руху «Дух часу» може розглядатися як діагностика, просвіта та створення.

Діагностика:

Діагноз – це «визначення природи та причин чого-небудь». Відповідна діагностика причинних умов більшості соціальних та екологічних проблем, загальноприйнятих для сучасної культури, – це не лише скарги на них або критика дій людей чи якихось особливих інститутів, що сьогодні є частим явищем.

Справжня діагностика повинна вишукувати найнижчий із можливих причинний знаменник та працювати на відповідному рівні вирішення проблеми.

Головною проблемою сьогодні є те, що можна назвати «обрізаною системою координат», де має місце недалекоглядний хибний діагноз наслідків. Наприклад, традиційним, устояним рішенням щодо виправлення людської поведінки у випадках, які багато хто називає «кримінальними діями», є покарання у формі ув’язнення. Однак цей метод зовсім не поглиблює наше розуміння мотивації «злочинів» і не пояснює, чому психологія цих людей уможливила такі вчинки. На цьому рівні такі рішення стають більш складними й залежать від синергічного відношення їх фізичної та культурної кульмінації з плином часу[13]. Те саме відбувається, коли людина помирає від раку, оскільки в такому випадку не сам рак убиває людину в буквальному розумінні, адже рак є лише продуктом інших чинників.

Просвіта:

Діючи на підставі припущення, що знання є найбільш потужним інструментом, який ми маємо для створення довготривалих доречних соціальних змін у глобальному суспільстві, ми вважаємо, що немає нічого важливішого, ніж якість чиєїсь особистої освіти та можливість ефективно і творчо передавати подібні ідеї іншим.

Рух «Дух часу» не слідує чіткому тексту статичних ідей. Така обмежена, вузька прив’язка є типовою для релігійних та політичних культів. Невизнання принципу «походження ідеї» підкреслює «антиустояність»[14] природи руху «Дух часу» (далі РДЧ).

РДЧ нічого в цьому сенсі не нав’язує. Скоріше рух працює над створенням відкритого ходу думок для його усвідомлення індивідом з наміром посилити здатність індивіда збагнути доречність такого ходу в індивідуальних умовах та у притаманному індивідові темпі.

Більше того, освіта є обов’язковою не лише для людей, які незнайомі з таким ходом думок та набором інструментів для його застосування[15], а й для тих, хто його вже прийняв. Як у природі руху немає «утопії», так само немає й кінцевого стану його розуміння.

Створення:

Оскільки рух «Дух часу» неодмінно пов’язаний зі зміною людських цінностей шляхом освіти (потрібна для всезагального усвідомлення необхідності відповідних соціальних змін), він також працює над осмисленням того, як саме нова соціальна система, що базується на оптимальній економічній ефективності[16], буде впроваджуватися та як вона функціонуватиме в деталях, враховуючи наш нинішній рівень технологічних можливостей.

Одним із прикладів цієї роботи можуть бути такі програми, як «Інститут глобального перепроектування»[17] – аналітичний центр, який працює над вираженням того, як основна соціальна інфраструктура могла б розгорнутися, базуючись на нинішньому рівні технологій. Він працює над поєднанням технічних потужностей із науковим ходом думок для обрахунку найбільш ефективної технічної інфраструктури, яка може бути можливою для певного регіону світу. Варто зазначити, що РДЧ відстоює «управлінський» підхід, який має мало спільного з будь-якими відомими на сьогодні методами управління. Він випливає з багатофункціонального поєднання різних перевірених методів для максимальної оптимізації, уніфікованої через підхід збалансованих систем, який розроблений бути настільки гнучким до подальших нових удосконалень, наскільки це можливо[18].

Як побачимо пізніше, єдиним можливим еталоном, що може бути розглянутий як «найбільш повний» у будь-який час, є той, що приймає до уваги найширшу систему інтерактивних суттєво важливих спостережень. Така природа причинно-наслідкової синергії підкреслює технічну основу для по-справжньому стійкої економіки.