Тема 12. інструменти управління якістю

План

1. Порядок збору вихідних даних.

2. Інструменти контролю якості.

1. Порядок збору вихідних даних

Для правильної оцінки якості деталі або характеру протікання процесу необхідний збір об’єктивної та представницької інформації про параметри деталі або аналізованого технологічного процесу.

Цілями збору інформації про продукцію є: контроль і регулювання виробничого процесу; аналіз відхилень від установлених вимог; а також контроль продукції.

У ході збору інформації використовують контрольні листки – паперові бланки, на яких заздалегідь надруковані контрольовані параметри.

Використання контрольних листів дозволяє полегшити процес збору даних, а також автоматично упорядкувати дані для їх подальшої обробки.

В залежності від призначення збору інформації контрольний листок може бути таким:

1) контрольний листок для реєстрації видів дефектів. Кожного разу, коли контролер виявляє дефект, він робить у листку позначку (штрих). Коли набирається чотири штриха, п’ятий їх перекреслює. У кінці робочого дня контролер може швидко порахувати число і різновиди дефектів;

2) контрольний листок локалізації дефектів. Він дозволяє оцінити якість виливки (наявність раковин) як уздовж осі заготовки, так і по довжині її зовнішньої і внутрішньої поверхонь. Такого типу контрольні листки необхідні для діагнозу процесу, оскільки причини дефектів часто можна знайти лише досліджуючи місця їх виникнення;

3) контрольний листок для реєстрації розподілу вимірюваного пара-метра. Він дозволяє виявити зміни в розмірах деталі після проведення механічної обробки. Як правило, такі листки заповнюються для аналізу технологічного процесу шляхом побудови гістограм.

2. Інструменти контролю якості

Інструментами контролю якості є: діаграми причин і результатів; гістограми розсіювання, генеральні сукупності та вибірки; гістограми розсіювання.

Діаграми причин і результатів,щодозволяють виявити ланцюг причин і результатів у простій, доступній формі.

Етапи побудови такої діаграми:

1) вибрати показник якості, причини зниження якого треба визначити;

2) провести в середині чистого аркуша паперу горизонтальну лінію «хребет» діаграми і в кінці її записати аналізований показник якості;

3) провести під кутом, близьким до прямого, похилі лінії до «хребта» у вигляді стрілок – «великих кісток хребта», на кінцях яких написати головні причини, які можуть впливати на показник якості;

4) провести до «великих кісток хребта» горизонтальні лінії – «середні кістки», на яких написати вторинні причини, що впливають на головні;

5) за наявності причин третинного порядку, що впливають на вторинні причини, проводять похилі стрілки – «дрібні кістки» до «середніх кісток» і підписують причини;

6) проранжирувати причини за значимістю та виділити особливо важливі, які найбільш впливові на показник якості. Обвести назви цих причин подвійними лініями.

Після побудови діаграми та виділення передбачуваних причин проводять вимірювання показника якості і виділяють групи даних по кожній розглянутій причині.

Для оцінки сукупності виробів за випадковою вибіркою застосовуютьсягістограми розсіювання, генеральні сукупності та вибірки. Підготовка даних проводиться за наступними етапами:

1) обчислити розмах вибірки (R). Розмах вибірки дорівнює різниці найбільшого і найменшого значення вимірів діаметрів: R = 0,045 мм;

2) визначити кількість і розміри одного інтервалу розмаху вибірки. Для наочності гістограми рекомендується вибирати при її побудові від 5 до 20 інтервалів рівної широти. В даному випадку можна прийняти кількість інтервалів рівним 9 при широті одного інтервалу 0,005 мм;

3) підготувати бланк таблиці з такими графами: номер інтервалу, межі інтервалу, середнє значення інтервалу, кількість вимірювань в кожному інтервалі;

4) визначити межі інтервалів. Нижня межа першого інтервалу дорівнює мінімальному значенню вимірювання у вибірці, а верхня межа дорівнює сумі значень нижньої межі і величині інтервалу. Нижня межа другого інтервалу дорівнює верхній межі першого. І так далі до дев’ятого інтервалу, у якого верхня межа дорівнює максимальному значенню вимірюваного діаметру;

5) обчислити значення середини кожного інтервалу. Очевидно, що середня точка кожного інтервалу має середнє значення меж інтервалу;

6) заповнити таблицю.

Побудова гіксограми передбачає такі етапи:

1) взяти аркуш паперу в клітинку і нанести на ньому горизонтальну лінію, на якій треба відкладати значення вимірювань діаметрів осей. Масштаб по вісі вибирається зі співвідношення розміру аркуша й середнього значення розмаху вибірки. Наприклад, кожні 10 мм аркуша відповідають широті одного інтервалу 0,005 мм. Нанести на горизонтальній осі увесь розмах з розміткою кожного інтервалу. Залишити при цьому ліворуч і праворуч вільні місця, рівні широті одного інтервалу. Окреслити точками середини кожного інтервалу;

2) нанести на папір вертикальну вісь. Місце перетину з горизонтальною віссю – крайня ліва точка додаткового (нульового) інтервалу. Масштаб по вісі вибирається зі співвідношення розміру аркуша і максимальної кількості вимірювань в одному інтервалі. Наприклад, на кожні 25 мм аркуша – 5 вимірів;

3) побудувати в кожному інтервалі прямокутники, висота яких відповідає кількості вимірювань в інтервалі. Ця стовпчаста діаграма і є гістограма розподілу. Нанести на цю гістограму лінію з відрізків, які об’єднують точки середини інтервалів на верхніх полицях прямокутника. Безперервна лінія, що з’єднує інтервали називається полігоном розподілу. При збільшенні кількості інтервалів і зменшенні їх широти полігон розподілу перетворюється в практичну криву розподілу. Відстань між крайніми точками першого і останнього інтервалу називається розмахом або полем розсіювання.

Гістограми розсіюваннявикористовується для визначення залежностей між двома змінними на практиці. Етапи їх побудови такі:

1) зібрати парні дані (х, у), між якими необхідно дослідити залежність. Рекомендується не менше 30 пар даних;

2) знайти максимальне та мінімальне значення для х і у. вибрати шкалу на горизонтальній і вертикальній вісі так, щоб обидві довжини робочих частин шкали були приблизно однакові. Якщо одна змінна – фактор, а інша – характеристика якості то вибрати для фактора горизонтальну вісь, а для характеристики – вертикальну;

3) накреслити на аркуші паперу графік і нанести на ньому дані вимірювань. Якщо зустрічаються однакові значення пар, то нанести другу точку поруч з першою;

4) нанести на графіку позначення координат (х, у) або назви змінних, а також чисельні значення величини.

ТЕМА 13. КЛЮЧОВІ ЕЛЕМЕНТИ ФУНКЦІЙ РОЗГОРТАННЯ ЯКОСТІ (QFD)

План

1. Ключові елементи та інструменти Розгортання Функцій Якості.

2. Принципи побудови функцій QFD.

1. Ключові елементи та інструменти Розгортання Функцій Якості

Розгортання функцій якості (Quality Function Deployment – QFD) – це методологія систематичного і структурованого перетворення побажань споживачів у вимоги до якості продукції, послуги і/чи процесу.

Профіль якості продукції (послуги) включає такі складові:

Базова (основна) якість,що відображає характеристики продукції (послуги), які, на думку споживачів, є очевидними і, як правило, про них не інформують виробника. Наприклад, безпека, надійність, екологічність продукції (послуги). Ігнорування базової якості виробником може вик-ликати серйозні проблеми, аж до втрати клієнтури.

Необхідна якість охоплює технічні і функціональні характеристики продукції (послуги), які є в першу чергу значимими для споживачів і впливають на сприйману цінність продукції (послуги). Необхідні характеристики в першу чергу використовуються виробником в рекламі. За потрібними характеристиками якості і їх сприйняттю споживачами можна судити, наскільки нова продукція або послуга відповідає очікуванням споживачів.

Бажана якість представлена характеристиками продукції/послуги, про які споживачі раніше не знали, а іноді й не мріяли, але після появи нового продукту високо їх оцінили (наприклад, послуги високошвидкісного Інтернету через телефон). Характеристики бажаної якості високо цінуються споживачами і створюють великі конкурентні переваги для виробника на тривалий період. У той же час ці характеристики з’являються, як правило, в результаті проведення дорогих науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, великих інвестицій в створенні і освоєнні випуску принципово нової продукції/ послуги.

Будинок якості містить шість елементів:

1) Вимоги клієнта. Структурований перелік вимог, що вдержується із заяв клієнта;

2) Технічні вимоги. Структурована сукупність релевантних і вимірюваних параметрів продукції або послуги;

3) Матриця планування. Ілюструє сприйняття клієнта, спостережене в ході дослідження ринку. Включає відносну важливість вимог клієнта, ефективність компанії і конкурентів у задоволенні цих вимог;

4) Матриця взаємин. Ілюструє сприйняття групи QFD відносно взаємин між технічними і споживчими вимогами. Застосовується відносна шкала, яка приводиться з використанням символів або цифр. Здійснюється це за допомогою обговорень і досягнення консенсусу усередині групи. Концентрація на ключових відносинах і мінімізація числа вимог є корисними методами для скорочення запитів до ресурсів;

5) Матриця технічної кореляції. Використовується для визначення того, де технічні вимоги підтримують або перешкоджають зміни продукту/послуги. Дає можливість для інновацій.

6) Технічні пріоритети, орієнтири, цільові показники. Вони використовуються для запису: а) пріоритетів, що приписуються технічним вимогам матриці; б) вимірювань технічних характеристик, що досягаються конкурентною продукцією/послугою; в) ступені труднощів в розвитку кожної вимоги.

2. Принципи побудови функцій QFD

Згідно до моделі QFD виділяють такі етапи розгортання функцій якості:

1) Планування продукту;

2) Проектування продукту;

3) Проектування процесів;

4) Проектування виробництва.

Найбільш відповідальним є етап планування продукту. На цьому етапі виявляють групи потенційних споживачів нового продукту/послуги, їх потреби і очікування. Досвід показує, що 80 % додаткових витрат, викликаних змінами в період розробки і реалізації проекту, розробки і освоєння випуску нової продукції(послуги), удосконалення старої продукції (послуги), зумовлені помилками у встановленні потреб потенційних споживачів.

На другому етапі моделі QFD на основі заданих характеристик здійснюється проектування продукту. Наприклад, у разі розробки нової моделі автомобіля в межах цього етапу буде підготовлений повний комплект конструкторської документації. Характеристики продукції можуть коректуватися і уточнюватися, якщо в цьому виникає потреба (зміна цін на матеріали і що комплектують вироби, зміну кон’юнктури ринку). Завершується другий етап розробкою повного деталювання і специфікацій. Специфікація містить вимоги, яким повинна відповідати кожна деталь, що комплектує виріб. При розробці сертифікацій важливо не завищити вимоги до деталей, оскільки це приводить до зростання собівартості новій продукції і створенню «зайвої якості».

На етапі проектування процесів на основі специфікацій проектуються процеси закупівлі матеріалів і комплектуючих виробів, проводиться вибір постачальників, проектуються технологічні процеси виготовлення окремих деталей, робиться комплект технологічної документації, визначаються основні параметри процесів.

На етапі проектування виробництва опрацьовуються питання організації виробництва нової продукції (послуги), обирається необхідне технологічне устаткування, а також устаткування для здійснення технічного контролю, розробляються необхідні процедури і робочі інструкції для процесів виготовлення, збірки, контролю і випробувань продукту (послуги), використання яких забезпечить високу якість його виготовлення (представлення).

Кваліфіковане використання моделі QFD дозволяє уникати серйозних прорахунків при розробці і освоєнні виробництва нової продукції (послуги) за рахунок ретельно підготовленого і проведеного проектування нового продукту. На це націлюють стандарти ISO серії 9000.

У основі QFD лежить використання серії матриць – так званих «будинків якості», що дозволяють інтегрувати вимоги споживачів до рівня якості з параметрами продукту або процесу. У матриці вимоги покупців представлені у рядках, а параметри продукту (процесу) – у стовбцях.

Основна мета використання матриці–встановлення відповідності між потребами клієнтів, тобто є відповіддю на питання: «ЩО?» і «ЯКИМ ЧИНОМ?» задовольняється.

Дах «будинку якості» матриці показує ступінь кореляції між параметрами продукту/процесу, а права частина дозволяє оцінити успішність задоволення вимог клієнтів щодо конкурентів або якнайкращих досягнень в даній області. Використовуючи банальну оцінку характеру залежності вимог споживачів від властивостей продукції одержують наочну картину оптимального варіанту проекту, переводячи вимоги споживачів у конкретні властивості продукції.

Остаточним результатом матриці є сукупність цільових показників для кожної технічної вимоги, які співвідносяться з клієнтськими запитами.

Впровадження в діяльність організації методики структурування функцій якості дозволяє:

− підвищити якість продуктів, які виробляються, послуг, що надаються;

− збільшити надійність продукту/послуги;

− зменшити кількість скарг;

− зменшити витрати на розробку нового продукту/послуги;

− зменшити виробничі витрати;

− скоротити тривалість процесів планування і ухвалення рішень;

− підвищити продуктивність праці;

− скоротити час реагування на виникнення ринкових можливостей.

З метою швидкого і ефективного досягнення результатів слід:

− створити умови для продуктивної командної роботи;