Ресурси і капітал фірми. Інтелектуальний капітал фірми

Ресурси фірми – фактори виробництва, що використовуються на цій фірмі: підприємницькі здібності керівництва, праця співробітників, капітал (у вузькому значенні), інформація та земля.

Відповідно до можливостей застосування розрізняють:

1) загальні ресурси, цінність яких не залежить від їх знаходження на тій чи іншій фірмі;

2) специфічні ресурси, цінність яких усередині фірми вища, ніж поза фірмою;

3) інтерспецифічні ресурси, унікальні ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в певній фірмі та за допомогою фірми.

Капітал фірми у вузькому значенні – будівлі, споруди, устаткування, інструменти, грошові фонди, що застосовуються для забезпечення виробничого процесу.

Капітал фірми у широкому значенні – це сукупність всіх ресурсів фірми у вартісному вимірі, що забезпечують створення нової вартості.

Далі мова йде про капітал фірми у широкому значенні.

За функціональним критерієм розрізняють:

1) Основний капітал – функціонує у виробничому процесі тривалий час, переносячи свою вартість на вартість новоствореного продукту частинами, в міру зношування (будівлі, споруди, машини та устаткування, транспортні засоби та ін.).

2) Оборотний капітал сфери виробництва – повністю переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту протягом одного циклу виробництва (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати).

3) Оборотний капітал сфери обігу – готова продукція, гроші та ін.

Залежно від джерел виділяють:

1) Власний капітал фірми (кошти власників, нерозподілений прибуток).

2) Запозичений капітал фірми (банківські кредити, заборгованість перед іншими фірмами, працівниками, бюджетом, зобов’язання за борговими цінними паперами).

Кругооборот капіталу — це послідовний рух капіталу, протягом якого він проходить три стадії (обігу, виробництва та обігу) і набуває трьох форм (грошового, виробничого та товарного капіталу):

Г → Т... В... Т′ → Г′.

Рис. Структура інтелектуального капіталу фірми

Здібності, знання, працездатність, установки та соціальні зв’язки особи формують основу її людського потенціалу. Він перетворюється на людський капітал індивіда лише в тій частині, в якій може бути реалізований в суспільстві для створення вартості та генерування доходів. Якщо людський потенціал знаходить реалізацію в межах певної фірми, то він одночасно перетворюється не лише на людський капітал індивіда, але й на елемент людського капіталу цієї фірми.

Фірмово специфічний людський капітал – це сукупність знань, умінь, навичок, здібностей (зокрема творчих), працездатності, особистих якостей, моральних цінностей, пріоритетів та соціальних зв’язків працівників фірми, а також цінностей компанії, культури праці, соціально-психологічного клімату, ділової атмосфери, які використовуються для отримання доходу фірмою.

До фірмово специфічного людського капіталу відносяться також невід’ємні від працівника ноу-хау (що зазвичай вимагають не лише знання, як робити, але й уміння виконати відповідні операції) і «мовчазні», «невідокремлені» знання (які важко передати іншій особі у знаковій чи вербальній формі).

Структурний капітал– сукупність нематеріальних активів, що належать фірмі та використовуються для отримання доходу і забезпечення існування фірми в довгостроковій перспективі.

Якщо фірмово специфічний людський капітал втілений в працівниках компанії, то структурний капітал, навпаки, від них відокремлений. Структурний капітал створюється в процесі функціонування людського капіталу і безпосередньо виникає тоді, коли набуває незалежного від свого творця існування, втілюючись в певних об’єктах, процесах чи явищах. Наприклад, поки керівник підрозділу тримає в голові певний технологічний процес, це знання відноситься до фірмово специфічного людського капіталу. Якщо ж зазначений технологічний процес знаходить відображення на якомусь носії інформації, що використовується фірмою, то він потрапляє до складу структурного капіталу.

Капітал клієнтів – система зв’язків і відносин, що забезпечує ефективну взаємодію фірми зі споживачами, сприяє просуванню продукції на ринок і збільшує обсяги та/або ціну продажів. До нього відносяться контракти, угоди, база споживачів, ділова репутація, публічний імідж, бренд, товарні знаки, канали розподілу продукції, характер відносин з клієнтами, «свої» люди в організаціях-партнерах чи організаціях-клієнтах тощо.

Капітал інновацій (інноваційний капітал) – об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи і цінності фірми, що дозволяють їй використовувати інновації для отримання конкурентних переваг, збільшення доходів і прибутків та підтримки ефективного функціонування в довгостроковій перспективі. Важливими складовими інноваційного капіталу є патенти, ліцензії, промислові зразки, програмне забезпечення, а також ноу-хау.

Інновація – результат творчої інтелектуальної діяльності, який дозволяє підвищити економічну чи соціальну ефективність використання факторів виробництва за рахунок їх більш раціонального комбінування чи спрямування, підвищення якості чи зниження вартості. Безпосереднім результатом інновацій може бути новий чи удосконалений існуючий продукт, зниження собівартості виробництва і збуту продукції, або підвищення ефективності просування товарів.

Капітал процесів – система технологій, правил, процедур, зв’язків і відносин всередині фірми, система управління, що забезпечують ефективну організацію виробництва, збуту продукції та післяпродажного обслуговування.

Якщо капітал клієнтів визначається ефективністю відносин зі споживачами, то капітал процесів – ефективністю відносин між співробітниками фірми, яка базується на технологіях виробництва, системі менеджменту та соціально-психологічних факторах.

В постіндустріальному суспільстві інтелектуальний капітал стає головним ресурсом інноваційного розвитку. Здатність до генерування інновацій – унікальна прерогатива людини. Тому всі інновації є продуктом функціонування людського капіталу. Водночас, впровадження інновацій неможливе без структурного капіталу фірми.

В сучасному світі дедалі частіше навіть рядові співробітники займаються продукуванням знань, фірми перетворюються на організації, що навчаються, а інновації стають головним джерелом доходів та прибутків. Здатність національних економік створювати інтелектуальний капітал, відкритість до його імпорту, а також готовність господарства ефективно використовувати інтелектуальний потенціал визначають темпи інноваційного розвитку країни.