Тема 10. Підприємництво в ринковій економіці

План

1. Підприємництво, його суть, функції, ознаки.

2. Теорії та моделі підприємництва.

3. Типи підприємців та підприємницької діяльності.

3. Принципи й умови підприємницької діяльності.

Методичні матеріали

Підприємництво є соціально-культурним явищем, яке чинить інституціональний вплив на розвиток усього людства протягом останніх тисячоліть. Підприємництво як самостійна господарська діяльність, здійснювана з метою отримати особисту вигоду, невіддільне від товарного виробництва і є основною умовою існування останнього. Воно виникає разом із суспільним поділом праці й забезпечує розвиток виробництва та появу й розвиток торгівлі. Пошук нових шляхів збагачення є одним із факторів розвитку матеріальної бази виробництва та суспільних відносин, появи нових класів і зміни їх ролі в суспільстві.

Метоюпідприємницької діяльності є максимізація доходув результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Об’єкт підприємництва- сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Перші теоретичні спроби дослідити підприємництво було зроблено досить пізно, у XVII ст. Крім того, існували досить великі розбіжності як у визначенні цього феномену, так і в оцінці його ролі в розвитку суспільства.
Ф. Кене, А. Сміт, Ж.-Б. Сей, К. Маркс зробили значний внесок у визначення підприємництва як одного з факторів розвитку капіталістичного суспільства. Підприємництво розглядали як характерну рису буржуазії – нового суспільного класу, який відіграв вирішальну роль у розкладі феодалізму і переході до панування товарно-грошових відносин. Вважають, що першим термін «підприємництво» як наукову категорію застосував Р. Кантільйон. Він звертав увагу на невизначеність і ризикованість підприємництва, але наголошував на необхідності існування такої діяльності, оскільки при цьому створюють більше благ, задовольняють потреби більшого кола осіб. Значну увагу перші дослідники підприємництва акцентували на необхідності невтручання держави в підприємницьку діяльність. За таких умов вільний розвиток дрібного приватного бізнесу забезпечує існування як самих підприємців, так і інших осіб – покупців, найманих працівників – і через збирання податків – апарату державної влади. Ці твердження існували в межах концепції «laissez-faire»
(з французької «дозвольте робити», «невтручання»), що виникла в період класичної політекономії як теоретична база саморозвитку та саморегулювання ринкової системи і певні твердження якої розвиваються й зараз. Більш пізні дослідники (Й. Шумпетер, Ф. Хайєк) основну увагу приділяють таким ознакам підприємців, як лідерство та новаторство. Підприємців визнають найбільш прогресивною частиною людства, джерелом нових технологій і методів господарювання, вважають їх господарські дії порівняно з діями інших членів суспільства найбільш прогресивними. Водночас теоретично підприємництво традиційно розглядають переважно як малий бізнес, заснований на приватній власності. З розвитком економіки з кінця XIX ст. панівним стає великий бізнес переважно змішаного типу власності, який із середини ХХ ст. часто поєднується з державною владою. Він перебирає на себе основну частину функцій підприємництва, тому можна відзначити певну невідповідність теоретичних поглядів і фактичного стану речей.

Серед функцій підприємництва найчастіше називають ресурсну (акумуляція й найбільш ефективне використання всіх видів ресурсів), організаційну (поєднання факторів виробництва з метою створити товар, у процесі чого суспільство забезпечують як благами, так і доходами) та інноваційну, або творчу (пошук нових методів господарювання, зокрема створення нових благ та винайдення нових технологій). Умовами підприємницької діяльності є повна самостійність у господарюванні та відповідальність за його наслідки, дотримання вимог законодавства, постійна невизначеність господарського середовища.

Слід звернути увагу на те, що традиційно декларують такі принципи підприємницької діяльності, як чесність, соціальна спрямованість, відповідальність за інші верстви суспільства. Оскільки такі принципи можуть суперечити основній меті підприємництва, яка полягає в отриманні прибутку, вони є нормативні і в реальності їх не завжди дотримуються.

Сфери підприємництва такі: виробнича (створення товарів); комерційна (торгівля та посередництво); сфера надання послуг (побутових, транспортних, консультаційних); фінансова (банківська й страхова діяльність). Інколи виділяють окремо інноваційне підприємництво (винайдення нових товарів та послуг). Для суспільства найбільш важливе виробниче підприємництво, але кількісно переважає комерційне, яке не створює нових благ, а тільки перерозподіляє національний дохід. Тому державна підтримка розвитку підприємництва має бути максимально зваженою.

IОсновні поняття

Підприємництво, функції підприємництва, сфери підприємницької діяльності, бізнес, підприємець, бізнесмен, умови підприємницької діяльності, принципи підприємницької діяльності, підприємницьке середовище.

Питання для самоконтролю

1. Яку діяльність називають підприємництвом? Яка його мета?

2. Як і коли з’являється підприємництво?

3. Перерахуйте сфери підприємницької діяльності.

4. Які функції, принципи й ознаки підприємництва ви знаєте?

5. Які вчені досліджували підприємництво як економічне явище? Які їх основні висновки?

6. Які обмеження накладає законодавство на підприємницьку діяльність?

7. Чим відрізняється менеджер від підприємця?

8. Наведіть приклади сутнісних характеристик підприємництва.

9. Що є джерелом доходу підприємця-новатора?

10. Що є передумовою стабільної та ефективної підприємницької діяльності?