Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми. В процесі вивчення даної теми необхідно розглянути теоретичні засади формування, функціонування та розвитку національних інноваційних систем

В процесі вивчення даної теми необхідно розглянути теоретичні засади формування, функціонування та розвитку національних інноваційних систем. Національна інноваційна система – це сукупність організацій, які приймають безпосередню участь в інноваційному процесі.

Під час вивчення теми студенти повинні ознайомитись з еволюцією поняття національної інноваційної системи, визначити склад, структурні елементи та їх роль в загальнодержавному інноваційному процесі. Вперше поняття НІС було використано в 1987 році Крісом Фриманом (Science Policy Research Unit, Sussex) у його дослідженні технологічної політики в Японії (Freeman, 1987). Фріман описав найважливіші елементи японської НІС, які забезпечили економічний успіх цієї країни в післявоєнний період. Однак першим серйозним матеріалом, присвяченим НІС, вважається книга "Національна система інновацій" під ред. Б.-А. Лундвалла, що вийшла в 1992 році. Поняття НІС втілює в собі найбільш сучасне розуміння інноваційного процесу; це поняття відображає важливі зміни в умовах і змісті інноваційної діяльності, що відбуваються в останнє десятиліття; дослідження, засновані на понятті НІС, створюють плідну основу для розробки технологічної та промислової політики.

Національ інноваційна система – це сукупність законодавчих, структурних і функціональних компонентів (інституцій), які задіяні у процесі створення та застосування наукових знань та технологій і визначають правові, економічні, організаційні й соціальні умови для забезпечення інноваційного процесу.

Відповідно, структура НІС складається з підсистем:

1) державного регулювання, що складається із законодавчих, структурних і функціональних інституцій, які встановлюють та забезпечують дотримання норм, правил, вимог в інноваційній сфері та взаємодію всіх підсистем національної інноваційної системи;

2) освіти, що складається з вищих навчальних закладів, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою, а також навчальних закладів, які проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

3) генерації знань, що складається з наукових установ та організацій незалежно від форми власності, які проводять наукові дослідження і розробки та створюють нові наукові знання і технології, державні наукові центри, академічні та галузеві інститути, наукові підрозділи вищих навчальних закладів, наукові та конструкторські підрозділи підприємств;

4) інноваційної інфраструктури, що складається з виробничо- технологічної, фінансової, інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової складової, а також із технополісів, технологічних та наукових парків, інноваційних центрів та центрів трансферу технологій, бізнес-інкубаторів та інноваційних структур інших типів; інформаційних мереж науково-технічної інформації, експертно-консалтингових та інжинірингових фірм, інституційних державних та приватних інвесторів;

5) виробництва, що складається з організацій та підприємств, які виробляють інноваційну продукцію і надають послуги та (або) є споживачами технологічних інновацій.

Важливим при вивченні теми є визначення типів національних інноваційних систем та важливості інформаційного трансферу в межах НІС. В результаті вивчення теми студенти повинні оволодіти аналітичними підходами аналізу НІС та визначати тип, переваги та недоліки НІС України. При проведенні більш великомасштабних досліджень НІС використовуються три основних аналітичних підходи: інноваційні обстеження, кластерний аналіз та аналіз міжнародних потоків знань (OECD, 1997).

1. В рамках інноваційних обстежень представникам фірм задається питання про джерела знань, які вони використовують в інноваційній діяльності. Крім того, збираються дані про внутрішньофірмових витратах на НДДКР та інших ресурсах інноваційної діяльності, а також про вимірювані результати цієї діяльності. Такі обстеження є найбільш істотним джерелом інформації про форми і тенденції технологічного співробітництва між фірмами. Отримувані дані представляють собою багате джерело інформації про взаємодію між різними учасниками НІС.

2. Багато країн все більш активно використовують "кластерний підхід" до вивчення потоків знань в НІС. У рамках кластерного аналізу центральна увага приділяється комплексу взаємозв'язків між учасниками процесу створення доданої вартості при виробництві товарів і послуг та інноваційної діяльності. При кластерному аналізі досліджуються не тільки горизонтальні мережі, в яких здійснюється співробітництво фірм, що діють на ринку одного і того ж продукту або належать до однієї промисловій групі: кластери, як правило, є мережами, що охоплюють кілька галузей і включають різноманітні фірми, що спеціалізуються навколо конкретного ланки в ланцюжку створення доданої вартості.

У рамках досліджень з НІС використовуються різні підходи до ідентифікації промислових кластерів. У більшості випадків галузі групують виходячи зі ступеня міжгалузевої циркуляції знань, включаючи А. потоки технологій, засновані на придбанні продуктів і проміжних товарів в інших галузях, і взаємодія між виробниками та користувачами; Б. технічну взаємодію, виражене в патентування, цитуванні патентів і наукових публікацій в інших галузях, спільні дослідницькі проекти; В. мобільність персоналу між галузями.

3. Хоча національний рівень залишається найбільш важливим при аналізі НІС (з причин, названим вище), роль міжнародних потоків знань також відіграє велику роль в умовах глобалізації промислового виробництва, наукових досліджень та інших видів діяльності, що мають відношення до інновацій.

Питання для самоконтролю

1. Розкрите поняття інноваційної системи макрорівня.

2. Національна інноваційна система та стилі інноваційної діяльності.

3. Структура національної інноваційної системи.

4. Конкурентоздатність національної інноваційної системи.

5. Поняття технологічної ниші.

6. Поняття точок зростання національних економічних систем.

7. Інституційна структура національної інноваційної системи.

8. Фінансова інфраструктура національної інноваційної системи.

9. Моделі національної інноваційної системи.

10. Моделі управління національної інноваційної системи.

11. Розкрийте напрями зміни механізмів державного впливу на реструктуризацію інвестиційного процесу в умовах формування постіндустріального суспільства.

12. Чому інвестиційна політика є важливим елементом економічної політики держави?

13. У чому полягає вплив глобалізації на державну інвестиційну політику?

14. Якою є роль держави у стимулюванні національної інноваційної системи?

15. У чому полягає інноваційний вектор державної політики?

Завдання до самостійної роботи

Завдання 1

Дайте загальну характеристику процесу інвестування у сучасній економіці.Проаналізуйте особливості інвестиційного процесу як об'єкта управління у трансформаційній економіці. Якими є основні етапи розвитку системи управління інвестиційною діяльністю у трансформаційній економіці?

Завдання 2

Надати детальну характеристику інноваційної системи України

1. Інвестиційна стратегія економічної діяльності держави та засоби її реалізації.

2. Вплив інвестиційної діяльності держави на економічні процеси.

3. Інноваційний процес та інвестиційна діяльність держави.

4. Сутність і основні методи національної інноваційної політики.

5. Формування національної інноваційної системи України: періоди та їх особливості.

Наши рекомендации