Зміни масштабу виробництва
В короткостроковому періоді збільшення обсягу виробництва відбувається лише за рахунок змінних факторів виробництва (праця, матеріали). У довгостроковому періоді змінюються всі фактори: праця, капітал, сировина й матеріали.
Ефект масштабу виробництва виражає реакцію обсягу виробництва продукції на пропорційну зміну всіх факторів виробництва. Існує три варіанти ефекту масштабу:
Зростаюча віддача
Позитивний ефект масштабу виробництва (зростаюча віддача від масштабу виробництва) — пропорційне збільшення всіх факторів виробництва призводить до більшого збільшення обсягу випуску продукту. Припустимо, що всі фактори виробництва збільшилися удвічі, а обсяг випуску продукту збільшився утричі. Зростаюча віддача від масштабу зумовлена двома основними причинами. По-перше, підвищенням продуктивності факторів внаслідок спеціалізації і поділу праці при зростанні масштабу виробництва. По-друге, збільшення масштабу виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всього виробництва. Наприклад, подвоєння виробництва циліндричного устаткування (такого, як труби) зажадає збільшення металу менш як вдвічі.
Постійна віддача
Постійний ефект масштабу виробництва (постійна віддача від масштабу виробництва) — це ситуація, при якій зміна кількості всіх факторів виробництва, викликає пропорційну зміну обсягу випуску продукту. Так, вдвічі більша кількість факторів рівно вдвічі збільшує обсяг випуску продукту.
Спадна віддача
Негативний ефект масштабу виробництва (спадна віддача від масштабу виробництва) – це ситуація, за якої збалансоване зростання обсягу всіх чинників виробництва призводить до все меншого зростання обсягу випуску продукту. Інакше кажучи, обсяг випуску продукції збільшується меншою мірою, ніж витрати факторів виробництва. Наприклад, усі фактори виробництва збільшилися тричі, а обсяг виробництва продукції – лише вдвічі. Таким чином у виробничому процесі має місце зростаюча, постійна і спадна віддача від масштабу виробництва, коли пропорційне збільшення кількості всіх чинників призводить до зростаючого, постійного чи спадного приросту обсягу випуску продукту. Західні економісти вважають, що нині в більшості видів виробничої діяльності досягається постійна віддача від масштабу. У галузях економіки зростаюча віддача від масштабу потенційно значна, але з певного моменту вона може змінитися спадною віддачею, якщо не здолати негативний наслідок процесу збільшення масштабів фірм, що затрудняє управління й контроль, не дивлячись на те, що технологія виробництва стимулює цю тенденцію.
Тема 5. Поведінка фірми в умовах досконалої та недосконалої конкуренції
1. Фірма – досконалий конкурент і фірма – недосконалий конкурент.
2. Загальний, середній і граничний доходи фірми.
3. Види витрат фірми. Нормальний, економічний та бухгалтерський прибуток.
4. Рівновага фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції в короткому періоді. Гранична, догранична і загранична фірми.
5. Рівновага фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції в тривалому періоді. Ефективність ринку досконалої конкуренції.
6. Рівновага фірми і галузі в умовах недосконалої конкуренції.
Питання.
Фірма – це організація, що об’єднує економічні ресурси для виробництва товару чи послуги з метою отримання прибутку.
В сучасних підручниках “Економікс” теорія фірми, що враховує суттєві відмінності в економічній поведінці фірм в залежності від того, в умовах досконалої чи недосконалої конкуренції вона діє, базується, головним чином, на працях англійських і американських економістів: 1) Альфреда Маршалла (англієць, 1842–1924 рр.) — основну увагу приділив досконалій конкуренції, головна праця “Принципи економікс”; 2) Джоан Робінсон (англійка, Кембридж, 1903–1983 рр.) — праця “Економіка недосконалої конкуренції”; 3) Едвард Чемберлін (американець, Гарвардський університет, 1899–1967 рр.) — праця “Теорія монополістичної конкуренції”.
Робінсон і Чемберлін змогли пояснити нові економічні явища, що проявились в період великої депресії 1929–1933 років, і які було неможливо пояснити на основі механізму досконалої конкуренції — при економічній кризі дуже слабо знижувались ціні, що було зв’язано з монополістичним ціноутворенням.
На відміну від дрібної фірми — досконалого конкуренту, що приймає ринкову ціну продукту, велика фірма — монополіст сама здатна визначати ціну. Попит при різних видах конкуренції відображено на графіках:
Попит на продукцію фірми Попит на продукцію фірми
при досконалій конкуренції при недосконалій конкуренції
Досконалий конкурент — фірма, котра продає будь-яку кількість своєї продукції по існуючій ринковій ціні (price-taker) і не здатна вплинути на ціну. Крива попиту такої фірми DD цілком еластична і має вигляд горизонтальної лінії.
Недосконалий конкурент — фірма, котра має риси монополії, може впливати на ринкову ціну (price-holder), і крива попиту такої фірми є спадною кривою, бо для продажу більшої кількості продукції їй доводиться знизити ціну. Якщо фірма не є чистою монополією, тобто єдиним в галузі виробником продукту, який не має повноцінних замінників, то зниження ціни її конкурентом викличе зміщення кривої попиту DD ліворуч — в положення D1D1, попит на продукцію цієї фірми зменшиться.
Питання.