Токсичні властивості деяких НХР. Надання першої медичної допомоги при отруєнні

Хлор (Cl₂) – зеленувато-жовтий газ із різким запахом. Отруйний, у 2,5 рази важчий за повітря (тому хмара хлору буде переміщатися по напрямку вітру близько до землі), добре розчиняється у воді. Суміш із воднем вибухонебезпечна. При тиску 570 кПа (5,7 атм) скраплюється в темно-зелену рідину. Температура кипіння: -34,6 ° С. Отже, навіть взимку, хлор на відкритій місцевості знаходиться в газоподібному стані. При випаровуванні на повітрі рідкий хлор утворює з водяними парами білий туман, стелиться по землі й збирається в низинах, долинах, ярах, підвалах. 1 кг рідкого хлору утворює 316 л газу. Високі концентрації хлору 0,1-0,2 мг/л призводять до смерті через 1 годину (табл. 3.2.6).

Гранично допустима концентрація хлору в повітрі – 1 мг/м³. Концентрація хлору 6 мг/м³ призводить до подразнення, концентрація 100 мг/м³ небезпечна для життя. Поріг сприйняття – 0,003 мг/л. ГДК в робочій зоні – 0,001 мг/л. Балон рідкого хлору (місткістю 25 л) може утворити в повітрі смертельну концентрацію на площі 2 гектари.

Хлор дуже отруйний для людей і сільськогосподарських тварин. Може проникати з організм через неушкоджену шкіру, через органи дихання і травлення. При легкому ступені отруєння настають почервоніння і свербіння шкіри, подразнення слизових оболонок очей, сльозотеча, ураження верхніх дихальних шляхів: чхання, першіння та печіння в горлі, сухий кашель, різкий біль за грудиною.

Середній ступінь отруєння характеризується розладами дихання і кровообігу, серцебиттям, збудженням і задишкою.

При важких отруєннях спостерігається: різке подразнення слизових оболонок; сильні приступи кашлю; печіння і біль у носоглотці; різь в очах; посилення задишки; сльозотеча; посиніння шкіри і слизових оболонок; некоординовані рухи; ниткоподібний пульс; поверхневе дихання; втрата свідомості; судоми; набряк легень; зупинка дихання.

При високих концентраціях смерть настає миттєво (від 1-2 вдихів).

Отже, якщо відчувається різкий запах, це означає, що вже працювати без засобів захисту небезпечно.

Захист: промислові фільтруючі протигази марки «В» і «М», цивільні протигази ГП-5, ГП-7 з коробкою марки «В» і «М». При дуже високих концентраціях (понад 8,5 мг / л) – ізолюючі протигази.

Перша допомога: надіти протигаз і вивести (винести) уражених з небезпечної зони, на свіже повітря. Повний спокій, як можна раніше – інгаляції киснем (або з 2 % -м розчином питної соди). При подразненні дихальних шляхів – вдихання нашатирного спирту. Промивання очей, носа і рота 2 %-м розчином питної соди. Змити уражену поверхню шкіри чистою водою з милом У пошкоджені очі закапати 1 %-й розчин новокаїну. Постраждалому дають випити тепле молоко з содою, каву. Терміново госпіталізувати.

Дегазацію виконують гашеним вапном, нейтралізацію – водою.

У разі витікання хлору з балона місце витікання необхідно помити водою або покрити мокрими ганчірками. Утворюється обледеніння і припиняється витікання газу. Якщо витікання не припиняється, можна поставити хомут з прокладкою із гуми, надіти аварійний футляр або занурити у ванну з 10 %-м розчином гіпосульфіту чи вапна. Приміщення звільнити від газу можна, створивши водяну завісу, або пустивши в приміщення сірчистий газ, або розпилити з допомогою гідропульту 10 %-й розчин гіпосульфіту. Роботи слід проводити в ізолюючих протигазах. Це стосується і робіт з аміаком.

Аміак (NH₃) – безколірний газ з запахом нашатирю, (поріг сприйняття 0,037 мг/л), легший за повітря (тому пари аміаку завжди будуть підніматися вгору), добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. В одному об'ємі води розчиняється близько 700 обсягів аміаку. При температурі –33…35 °С – безколірна рідина, яка при температурі –78 °С твердне. Суміш аміаку з киснем у співвідношенні 4:3 здатна вибухати. Горить в атмосфері кисню. Отруйний. Резервуари з аміаком повинні розміщуватися в піддоні або відгороджуватися обвалуванням.

Аміак небезпечний при вдиханні парів, потраплянні на шкіру та слизові оболонки. Подразнення органів дихання та слизових оболонок відчувається вже при 0,1 мг/л. Вражаюча концентрація – при 6 годинній експозиції – 0,2 мг/л, смертельна – при 30 хвилинній експозиції – 7 мг/л.

У людини аміак при легкому ступені отруєння подразнює слизові оболонки очей – сльозотеча, вражає верхні дихальні шляхи – першіння і печіння у горлі, біль у горлі при ковтанні, чхання.

Середній ступінь отруєння викликає задуху, головний біль, нудоту, блювоту.

При тяжкому ступені отруєння аміаком порушуються дихання, діяльність серцево-судинної системи.

У високих концентраціях аміак збуджує ЦНС і викликає судоми. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня.

Смерть може настати від серцевої недостатності та набряку легень.

Захист: фільтруючі промислові протигази марки «КД» і «М». При дуже високих концентраціях – ізолюючі протигази і захисний одяг.

Перша допомога: потерпілому необхідно надіти протигаз з коробкою марки «КД», «М» чи ізолюючий протигаз, винести його на свіже повітря, зігріти тіло. При задиханні – кисень, при спазмі голосової щілини – тепло в область шиї, теплі водяні інгаляції. При попаданні в очі – негайне промивання водою. Полоскання горла (слизових оболонок) 5%-и розчином лимонної або оцтової кислоти. Провести інгаляцію теплою водою з вмістом 1-2 %-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2 %-м розчином соди або теплою водою.

При потраплянні на шкіру та слизові оболонки – промити 2 %-м розчином борної кислоти, при болях очей закапати по 1…2 краплі 1 %-го розчину новокаїну. Опіки шкіри можна промити водою, потім опустити в теплу воду (35…40 °С), після чого накласти стерильну пов’язку або змазати пеніциліновою маззю чи Вишневського. Якщо утруднене дихання, закапати в ніс 2-3 %-й розчин ефедрину (4-5 крапель), поставити гірчичники на шию, дати папаверин 2 %. Дати пити лужну мінеральну воду типу "Поляна Квасова" або тепле молоко з содою. Потерпілого потрібно терміново госпіталізувати.

Соляна (хлористоводнева) кислота (НС1) – розчин хлористого водню у воді. Температура кипіння +108,6 °С, щільність 1,18 г/см³ (при концентрації НСІ 35 %). Концентрована кислота "димить" у повітрі, утворюючи з парами води крапельки туману. Гостре отруєння хлористим воднем (соляною кислотою) супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежиттю, кашлем. Концентрація 50–75 мг/м³ переноситься важко, 75–150 мг/м³ згубно діє на організм.

Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислот забезпечують фільтруючі й ізолюючі протигази, а також універсальні респіратори. Для захисту від цих кислот можуть бути застосовані промислові протигази з коробкою «В» з аерозольним фільтром (коробка пофарбована у жовтий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти з коробкою «БКФ» (захисний колір), промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азотної і соляної кислот захищають цивільні протигази ГП-5, ГП-7 і дитячі.

При концентраціях вище припустимих мають застосовуватися тільки ізолюючі протигази, а для захисту шкіри – костюми з кислото захисної тканини, захисні прогумовані костюми, гумові чоботи і рукавиці, спеціальні рукавиці для захисту від кислот.