У чому суть теорії соціального ринкового господарства та реформ канцлера Німеччини Л.Ерхарда?

Пояснить. чим відрізняється «Економікс» ХІХ століття від «економіки» Аристотеля? Обґрунтуйте відповідь.

«Економіка» Аристотеля: розкриває джерела "істинного багатства", що складається зі спожив­чих вартостей; джерело багатства — виробниц­тво необхідних для життя продуктів, споживчих вартостей; основна мета — споживання, задоволення нагальних життєвих потреб людей; має межі, зумовлені розумними, "природними" потребами людини; гроші виступають у своїй при­родній ролі міри вартості та засобу обігу; включає обмін лише у межах, необхідних для задоволення особис­тих потреб (мінова торгівля Т—Т, товарний обіг Т—Г—Т); забезпечує зміцнення натураль­ного господарства, підтримує помірні обсяги багатства.

Неокласс. напрямок отримав своє завершення в працях засновника Кембріджської школи А.Маршалла. З виходом в світ його основної роботи «Принципи економ науки» або «Принципи економікс» (1899) бере свій початок нова наука – «Економікс». Він дає визначення предмету «Економікс», яке, з одного боку, розглядається як наука про багатство, а з іншого – та частина суспільної науки про дії людини в суспільстві, яка відносится до зусиль, що робляться їм, для задоволення своїх потреб в тих межах, в яких ці зусилля і потреби піддаються виміру в одиницях багатства або його загального представника, тобто грошей. Велику увагу приділив вмісту існування економікс, головне завдання якого він вбачав у дослідженні діяльності людей, їх спонукальних мотивів, які підлягають визначенню через вимір їх рушійної сили в грошах. Таким чином, економічна наука ставить своїм завданням, по-перше, набувати знань для самих себе і, по-друге, проливати світло на практичні питання. Велике значення в професії економіста, учений надавав 3 інтелектуальним якостям: сприйняттю, уявленню, розсудливості. Пошук нового предмету дослідження виводить науку про багатство на практичний рівень. А.Маршалл реалізував в економ науці два її аспекти: теоретичний і практичний.

2.Сформулюйте головні особливості Середньовіччя та визначальні риси економічної думки цієї епохи.

Економіка цього періоду була переважно аграрною, володарювало натуральне господарство. У середніх століттях умовно можна виділити наступні етапи розвитку: раннє середньовіччя, класичне середньовіччя і, нарешті, пізнє середньовіччя, яке закінчується періодом буржуазних революцій. Останній етап - бурхливим процесом руйнування натур. госп. і посиленням ринкових зв'язків. Мислення средневек. людини мало теологічний хар-р. ЕД ще не відокремилася в самостійну сферу знань. Середньовічні трактати містять багато чисельні конкретні госп. поради, практ. рекомендації, але досить мало теорет. узагальнень і спроб осмислення економ процесів і явлень. Великий вплив релігії, і в першу чергу, християнства і ісламу. Як і при рабовласництві, думка не виділяється в окремий об'єкт дослідження. Стосунки між людьми тісно зв'язані з природою, віддзеркаленням чого є станових лад феодалізму, пронизливих всю економічну думку того часу. Специфічним розділом ЕД стають ідеї бюргерів (городян). Таким чином, думка набуває дві визначальні хар-ки: релігійний і становий хар-р.

У чому суть теорії соціального ринкового господарства та реформ канцлера Німеччини Л.Ерхарда?

Гупа німецьких економістів, представлена А. Мюллером-Армаком, Л. Ерхардом та їхніми учнями, розробила концепцію соціального ринкового господарства, у тяжкий післявоєнний період. У генезисі німецького неолібералізму виразно проявилася тенденція до створення систематизованої теорії трансформації тоталітарного ладу з центрально-керованою економікою в демократичний лад на основі вільного ринкового господарства з подальшою його орієнтацією на вирішення соціальних завдань. Було розроблено прагматичну й ідеологічно привабливу концепцію соціального ринкового господарства, позбавлену хиб класичної ліберальної моделі, з надійними соціальними й антимонопольними стабілізаторами. У післявоєнний період теорія неолібералізму знайшла прихильників й отримала успішну практичну реалізацію у Західній Німеччині. Філософія орієнтована на політичну культуру й етичні ідеали, характерні для середніх верств, а саме: повагу до власності, принципи змагальності у суспільному й економічному житті, готовність до ризику, дотримання громадянами моральних і правових норм, чесність, відданість професії, ощадливість, передбачливість, повагу до законів і державної влади - тобто усього набору загальнолюдських цінностей.