Трудові ресурси та їх розміщення

Зміст

Вступ

1. Населення як природна основа формування трудових ресурсів

2. Трудові ресурси та їх розміщення

3. Проблема безробіття і створення нових робочих місць

4. Міграція населення світу

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

З відомих на даний момент факторів виробництва, одним із головних, а найчастіше основним і вимагає найбільших витрат є праця. Вирішальним фактором у розвитку виробництва завжди і скрізь виступає праця людини. Праця, як загальне, умова обміну речовин між людиною і природою, являє собою вічне і природно є умовою людського життя. Обов'язковою умовою процесу праці є з'єднання працівника, який володіє сукупністю фізичних і духовних здібностей до праці, тобто робочою силою, із засобами виробництва. Отже, головною продуктивною силою суспільства є трудові ресурси. Складність і багатогранність проблем підвищення ефективності використання трудових ресурсів обумовлена ​​обмеженим взаємозв'язком їх з усіма фазами суспільного відтворення.

НАСЕЛЕННЯ, ЯК ПРИРОДНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Природною основою трудових ресурсів є населення, яке виступає як конкретно-історична сукупність людей, що проживають в межах певної території. Якщо розглядати проблему формування трудових ресурсів промислових підприємств з точки зору конкретної територіальної одиниці, то ця проблема має, безумовно, самостійне значення. Це видно з того, що об'єктами управління виступають такі сторони виробничо-господарської діяльності, як: визначення раціональної структури виробничого персоналу, розстановка працівників у процесі виробництва, підвищення ефективності використання живої праці, вдосконалення якісного складу сукупної робочої сили на підприємствах.

Вплив демографічних процесів на формування трудових ресурсів здійснюється, насамперед, через зростання населення і змін в статево - віковій структурі. При цьому вікова структура населення впливає на економічне навантаження працездатної частини населення, мобільність населення, а також на рівень продуктивності праці і т.д. В цілому зміни у складі населення та формування потенціалу трудових ресурсів взаємопов'язані і взаємозумовлені. Можна констатувати, що демографічні процеси перебувають під впливом ряду факторів:

• соціально-економічних;

• політичних;

• національних;

• природних і ін..

Демографічна політика охоплює велике коло проблем відтворення населення, формування складу і структури трудових ресурсів, їх ефективного використання. Згідно з прогнозами процес демографічного старіння України отримає подальший розвиток. Передбачається, що чисельність осіб молодших працездатного віку скоротиться до 2011 р.

У вузькому значенні під демографічною політикою слід розуміти вплив на відтворення населення за допомогою створення цілого комплексу соціально-економічних заходів, які впливають на демографічні процеси в суспільстві. У широкому сенсі до демографічної політики можна віднести наступні цілі:

1. Скорочення ручної праці і заміна інформаційно-технічними системами.

2. Вирішення соціальних питань (поліпшення житлових проблем, формування ефективних систем кредитування для молодих сімей та ін.)

3. Вирішення питань працевлаштування та гідного заробітку.

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ЇХ РОЗМІЩЕННЯ

Трудові ресурси (праця) - це сукупність фізичних і розумових здібностей людей, застосовуваних ними в процесі створення економічних благ. Всі ці соціально-економічні категорії знаходять своє відображення в концепції управління трудовими ресурсами.

Розрізняють потенціальні і ті, які фактично використовуються трудові ресурси. Останні характеризують реальне функціонування трудового потенціалу працездатного населення. Трудові ресурси певним чином формують специфічне соціально-економічне середовище свого існування, в якій вони діють як єдиний механізм, спрямований на вироблення конкретних дій. Люди, що мають відомі цінності і завдання, орієнтують себе на досягнення конкретних результатів праці, так само як і соціально-економічної ефективності. Ресурси - в їх первинному сенсі означають запаси, доходи, додатковий потенціал, багатство і їх відповідні джерела. Всі ресурси можна розділити на види:

• матеріальні (засоби і предмети праці);

• фінансові (грошові доходи, нагромадження і надходження);

• природні;

• трудові (людські ресурси або персонал);

• інформаційні і т.д.

Розробка, використання та розвиток наукомістких технологій, розповсюдження комп'ютерної та інформаційної техніки припускають наявність трудових ресурсів нового типу. Одним з ключових аспектів ринкових перетворень стає політика інтелектуалізації суспільної праці. Для української економіки особливо важливим є те, що сучасний ринок праці формується під впливом широкого попиту на робочу силу новаторського типу і одночасно відповідного масового виходу на ринок праці кадрів, добре підготовлених до праці в умовах інтенсивних науково-технічних змін, здатних до активної перетворюючої діяльності. В області вдосконалення трудових ресурсів особливого значення набуває виховання особистості, спрямоване на розвиток її творчого мислення та ініціативи. Ключовим стає індивідуальний підхід. Виникає типова ситуація, коли кожна людина на всіх стадіях навчання отримує знання виходячи з рівня свого інтелекту. Час навчання також індивідуальний.

Здатність людини до праці знаходить відображення в понятті робочої сили. Її визначають як сукупність фізичних і духовних здібностей організму і особистості людини, використовуваних у виробництві товарів і послуг. Більш розгорнуте уявлення про можливості і здібності робочої сили дає поняття трудового потенціалу, як узагальнюючої характеристики особистого фактора виробництва. Разом з тим поняття трудових ресурсів, робочої сили та трудового потенціалу, по суті, не націлені на вивчення індивідуальних якостей людини як працівника і особистості. Тому більш природним є поняття, що людина – це індивідуалізований елемент трудових ресурсів, власник робочої сили, володар трудового потенціалу.

Трудові ресурси мають кількісну і якісну характеристики.

Вихідною базою для визначення кількісних характеристик трудових ресурсів країни, регіону чи населеного пункту є показники чисельності населення: фактична, прогнозована і середня. Останній показник використовується при оцінці та аналізі демографічних процесів: обчисленні загальних і спеціальних коефіцієнтів народжуваності, смертності, а також коефіцієнтів абсолютних темпів зростання і приросту населення, середнього коефіцієнта приросту населення і середнього темпу приросту населення.

Якісний склад трудових ресурсів характеризується з точки зору працездатності. При цьому розрізняють загальну і професійну працездатність.

З точки зору професійних здібностей якісний склад трудових ресурсів характеризується освітнім рівнем і рівнем професійної підготовки, при аналізі та оцінці яких враховується цілий комплекс показників: професійно-кваліфікаційна структура, питома вага працівників за всіма видами діяльності, рівень кваліфікації за окремими статево - віковими групами та ін..

Придбання здібностей до праці через систему загальної і спеціальної освіти, професійної підготовки, відновлення і розвиток здібностей до праці, разом з природним відтворенням населення складають першу фазу відтворення трудових ресурсів - їх формування.