Для чого взагалі потрібні всі ці показники?
Одне із основних завдань ЦБ –НБУ – забезпечення стабільності національної валюти (грошової одиниці).Це завдання можливо виконати тільки контролюючи та регулюючи грошовий обіг, а зокрема грошову масу в обігу.
Закон грошового обігу
Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону.
Сутність цього закону полягає в тому, що протягом даного періоду часу для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:
Мф = Мн, де
Мф – фактична маса грошей в обігу,
Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса.
Якщо Мф перевищує Мн – значить в обігу з’явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн – їх нестача.
Чим визначається кількість грошей, необхідних для обігу?
Між процесами реалізації національного продукту та грошового обігу існує зв’язок: чим більший номінальний обсяг реалізації валового національного продукту, тим більший потік грошового обігу і навпаки
ВНП = ГО (обсяг грошового обігу)
ВНП визначається двома факторами:
- обсягом товарів (Q);
- рівнем їх цін (Р)
ВНП = Q · Р
Q · Р – грошове вираження сукупної вартості всіх кінцевих товарів та послуг за визначений час.
ГО теж визначається двома факторами:
- масою грошей в обігу (М);
- швидкістю обігу грошової одиниці (V).
V показує скільки в середньому разів грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг
ГО = М · V
Виходячи з вищенаведеного виведемо рівняння обміну:
М · V = Q · P
Це рівняння ще називають формулою Фішера, американського економіста (1921 р.).
З цього рівняння можна визначити масу грошей в обігу (М) та рівень цін (Р)
М = 
Ця формула і відображає закон грошового обігу, який визначає прямо пропорційну залежність маси грошей в обігу від номінального обсягу ВНП та обернено пропорційну залежність від швидкості обігу грошей.
,
V — швидкість обігу грошей;
P — середній рівень цін на товари та послуги;
Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;
M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).
Приклад. Обсяг ВВП становить 450 млрд грн. На початок року в обороті перебувало (за агрегатом М3) 65 млрд грн і на кінець року — 73 млрд грн, середньорічний обсяг — 69 млрд грн. Середня швидкість обігу гривні (V) становить 6,4 .
Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник пов’язаний переважно з грошовим обігом. Тому величина V залежить передусім від частоти й обсягів товарних трансакцій кожним суб’єктом грошового обороту.
Швидкість обігу грошей, як і їх маса, впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду — прискоренням чи уповільненням.
Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу.
Тому спостереження й аналіз її показників є важливими для визначення напрямів і методів регулювання грошового обороту.