Загальна схема процесу обчислення рейтингу

Можна виокремити такі п'ять основних етапів:

Етап 1 Підготовка первинних даних.

Етап 2 Опрацювання даних.

Етап 3 Статистичний аналіз.

Етап 4 Трендовий аналіз.

Етап 5 Обчислення рейтингу.

Взаємодія цих етапів схематично подана на рис. 1.6.2.

Виокремлення власне цих етапів зумовлене тим, що кожен із них є завершеним процесом опрацювання даних. Справді, результат етапу 1 – вихідний набір показників. Результат етапу 2 – набір проміжних показників. Результат етапу 3 –набір агрегатів. Результат етапу 4 – прогноз стану ЕС. Результат етапу 5 – рейтинг досліджуваної ЕС.

Етап І Підготовка первинних даних.

Деталізація цього етапу схематично показана на рис. 16.3.

Рисунок 1.6.3 – Схема підготовки первинних даних

Підґрунтям для визначення рейтингу ЕС є первинна інформація щодо діяльності ЕС. Її можна поділити на стандартну й специфічну. Цим групам відповідають блоки 2 і 3.

Стандартна інформація є масивом даних, що міститься, на­приклад, у трьох звітах: балансовому; щодо прибутків і збитків; руху грошових коштів. Ці звіти генеруються будь-якою ЕС і містять основні дані стосовно до її фінансової діяльності.

Специфічна інформація є масивом даних, який міститься в решті звітів, що використовуються тією чи іншою групою EC. Такий набір звітів визначається специфікою діяльності, масштабом EC, формою власності тощо. Звіти можуть готуватись як усередині самої ЕС, так і зовні. Специфічна інформація є необхідною для визначення структури базових показників, проведення факторного аналізу їх з огляду на конкретну групу споживачів інформації щодо рейтингу EC. Окрім числових даних вона включає в себе результати експертного аналізу. Останні також дають можливість дослідити стан ЕС на якісному (вербальному) рівні. Хоч експертні методи відносно важко формалізувати, необхідність використання їх зумовлена тим, що вони дають можливість оцінити якість менеджменту, позиції на ринку та відповідність реального стану справ значенням показників, які декларуються, зокрема, у звітах, рекламі тощо.

Формування масиву специфічної інформації істотно залежить не лише від типу аналізованої EC, а й від типу споживачів рейтингу. Справді, всі основні категорії споживачів інформації стосовно стану EC зацікавлені в її комплексній оцінці. Однак складові цієї оцінки мають для них суттєво різну значущість.

Універсальним набором показників (блок 5) називають множину всіх показників, необхідних для визначення рейтингу. Універсальний набір показників формується через поєднання всіх актуальних даних, що містяться у масивах стандартної та специфічної інформації, а також зведення їх до єдиного формату.

У кожному конкретному випадку визначення рейтингу EC (тобто залежно від мети аналізу – блок 6) зуніверсального набору показників формується вихідний набір показників (блок 8). Він являє собою масив даних, що якнайповніше характеризують стан EC з погляду її наступного аналізу.

Етап 2 Опрацювання первинних даних.

Мета аналізу – вибір вихідного набору показників. Вихід алгоритму – набір проміжних показників. Останні являють собою середні значення, коефіцієнти, а також зведені показники. Для оцінювання набору проміжних показників здійснюють порівняльний аналіз з аналогічним, за структурою, набором проміжних показників еталонної EC (або з нормативами).

Можна виокремити два типи еталонних EC. Це, по-перше, показники діяльності таких EC, що збігаються із суспільно визнаними нормативами, які вважаються оптимальними (для тієї чи іншої групи EC). По-друге, EC, які мають аналогічні об'єкту дослідження спеціалізацію та масштаби. Вони використовуються в основному як база для порівняння ненормованих показників діяльності досліджуваної EC. Використання еталонних EC другого типу є особливо доцільним в умовах перехідного періоду, коли загальноекономічна ситуація в країні перебуває в стані слабопрогнозованих змін.

Порівняльний аналіз проміжних показників характеризується способом і нормами (специфікацією процесу) порівняння. Для кожного з проміжних показників задаються параметри зміни, межі перехідних станів, а також параметри неоптимальних зна­чень. Результати порівняльного аналізу — основа для групування проміжних показників у агрегати, а також для моделювання стану ЕС у майбутньому.

Етап 3 Статистичний аналіз.

Під час використання статистичного аналізу виникає пробле­ма щодо порівнянності показників. Існують різні підходи залеж­но від змісту (семантики) інформації. Так, у фінансах використо­вують методологію й методи дисконтування та нарощування тощо. Даний етап припускає наявність бібліотек «стандартних» алгоритмів і програм.

Етап 4 Трендовий аналіз.

У підґрунті трендового аналізу лежить моделювання (згідно з певним алгоритмом) прогнозного стану EC.

Мета трендового аналізу — оцінка виникнення (можливого) критичного стану EC як сукупності критичних станів проміжних показників відповідно до певного (обраного) алгоритму.

Вихідний матеріал для трендового аналізу — ряди динаміки. Поведінка рівнів ряду динаміки характеризує абсолютні прирости й темпи (зростання й приросту).

Для побудови трендів зазвичай використовують методи згладжування, що ґрунтуються на обчисленні середніх (ковзних, зважених, адаптивних, експоненційних тощо).

На основі використання кореляційного й регресійного аналізів відповідно до обраної моделі будується аналітична форма. Якщо це викликає негаразди, то використовують також авторегресійні моделі.

До одного з найчастіше використовуваних на практиці методів трендового аналізу належить «метод ножиць». Він полягає в такому. Для аналізованого показника виконують оптимістичний і песимістичний прогнози. У точці прогнозування обчислюють розмах (варіацію) «ножиць». Якщо цей розмах є недопустимо великим, то аналізований показник потребує більш ретельного дослідження.

Етап 5 Обчислення рейтингу.

Деталізація етапу зображена на рис. 1.6.4. Згідно з обраним алго­ритмом обчислюють комплексну оцінку ЕС (блок 3). Вона є якіс­ною характеристикою, отриманою експертним шляхом. Визначають відповідність стану EC щодо поставлених цілей, після чого здійснюють обчислення рейтингу (блок 6). Будь-яка обрана методика (блок 4) є обчислювальною процедурою (алгоритмом) і містить систему оцінних показників, що характеризують діяльність EC.

Як уже зазначалося, можна виокремити два типи методик обчислення рейтингу. До першого типу відносять вибір функції корисності й обчислення її значення на підставі даної комплексної оцінки. До другого типу відносять обчислення рейтингу ЕС на підставі експертних процедур. Основним недоліком першого типу є відносно жорстка регламентація процесу обчислення рейтингу типу функції корисності. Основним недоліком методик другого типу є складність і великі витрати ресурсів у процесі обчислень. Але існують також змішані методики.