Типи економічних систем та критеріїв їх класифікації.

Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку. Їх можна класифікувати за відповідними критеріями. На сучасному етапі один із найпоширеніших критеріїв класифікації економічних систем є спосіб організації господарської діяльності. Згідно з цим критерієм економічні системи класифікують за такими ознаками:

за формою власності на фактори виробництва (матеріальні, капітальні);

за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, командну, ринкову, змішану (рис. 3.4).

Типи економічних систем та критеріїв їх класифікації. - student2.ru

Рис. 3.4. Типи економічних систем

Традиційна економічна система, є економіка, в якій практичне використання ресурсів визначається традиціями та звичаями, панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам (Афганістан, Нікарагуа, Іран, Заїр та ін.). Їй притаманні певні ознаки:

– вона включає різні економічні уклади, тобто способи господарювання, що базувалися на різних формах власності;

– основні рішення щодо виробництва, розподілу та обміну благ приймаються на основі звичаїв, традицій, культових обрядів;

– традиційна економіка базується на відсталій технічній базі та ручній праці. В ній переважає сільськогосподарське виробництво;

– значна роль відведена державі та силовим структурам. Велику роль відіграє іноземний капітал;

– традиційна економіка характеризується низьким рівнем економічного розвитку, неграмотністю населення, високим рівнем безробіття, низьким рівнем доходів. Зазвичай країни традиційної економіки є постачальниками сировини і матеріалів для розвинутих країн і виступають ринками збуту готової продукції останніх, тобто є аграрно-сировинним придатком колишніх своїх метрополій. Для них є характерною велика фінансова заборгованість, яку вони навряд чи зможуть погасити.

Другим типом економічної системи є планова, або командна економіка,в якій матеріальні ресурси є державною власністю, а регулювання економічної діяльності здійснюється шляхом централізованого управління та контролю. Вона базується на таких засадах:

1) її основою є державна власність на матеріальні економічні ресурси;

2) основним засобом регулювання цієї системи було централізоване директивне планування;

3) командна система характеризувалась централізованим управлінням. Усі підприємства управляються з єдиного центру;

4) для командної економіки характерне формальне використання товарно-грошових відносин і ринку. Ці відносини фактично ігноруються. Не дотримуються принципів еквівалентності обміну. Розподіл ресурсів та вироблених благ здійснюється централізовано у формі матеріально-технічного постачання. Товарно-грошові відносини, як ціна, заробітна плата, собівартість, прибуток та інші, мали формальний вигляд. Широко використовувались перерозподільчі відносини, що призвели до високої затратності виробництва, несприйнятливості до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливої товарів народного споживання), що негативно позначились на заінтересованості суб’єктів економічної діяльності. В результаті виробник перебував у панівній залежності порівняно із споживачем, який у свою чергу міг придбати лише те, що пропонував виробник. Важелів впливу споживача на виробника не було.

Ринкова економічна система(економіка капіталізму та вільної конкуренції), яка базувалась на повній самостійній відповідальності та економічній свободі дій індивідуум, на ринковому механізмі регулювання економічної діяльності. Характеризується: 1) товарно-грошовими відносинами, пануванням приватної власності, вільною конкуренцією виробників і споживачів; 2) передбачає функціонування великої кількості діючих виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного і покупців товарів; 3) самостійність учасників економічного процесу: виробники самостійно вирішують, які товари виробляти, в якій кількості, якими засобами, а споживачі – які купувати на свій страх і ризик. Поведінка кожного учасника економічної діяльності мотивується його особистими інтересами, спрямованими на максимізацію свого доходу за мінімум витрат; 4) свободу вибору підприємницької діяльності, суверенітет споживача, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації; 5) цінова координація економічної діяльності та управління, а саме: формування економічної пропозиції відбувається під впливом динаміки цін та конкуренції, а ціноутворення – під впливом попиту і пропозиції; 6) втручання держави мінімальне і виважене, держава обмежується захистом приватної власності та забезпечення належної правової структури, що сприяє свободі підприємництва, тобто її втручання мінімальне і виважене; 7) не існує обмеження інформації про попит, пропозицію, ціни, якість; 8) відбувається вільне ціноутворення, відсутні штучні бар’єри для товарного руху капіталу.

Змішана економіка, тобто економічної системи, що функціонує на основі ринкового механізму та державного регулювання економіки.

Характеризується такими рисами:

1) Високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства.

2) Різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних).

3) Поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного.

4) Орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки, що сприяє підвищенню добробуту людей, розширює можливості повнішої реалізації здібностей кожної людини. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення тощо. Завдяки цьому формується громадське суспільство, в якому домінує соціальна злагода.

5) У змішаній економіці провідну роль відіграють могутні господарські одиниці монопольного типу. Це велетенські корпорації з широкою мережею підприємств за межами країни – транснаціональні корпорації. Водночас істотно впливають на економіку профспілки, що є монополістами на ринку праці. Тому змішана економіка характеризується узгодженням економічних цілей розвитку між бізнесом, профспілками і урядом.

У сучасних умовах виділяють три моделі змішаної економіки ринкового типу. Першою є ліберальна ринкова економіка, в якій роль державного впливу на економічні процеси є мінімальною. Держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи здійснюють гос­подарську діяльність самостійно. Держава задовольняє потреби насе­лення в першочергових та соціально важливих послугах за рахунок свого бюджету. Найтиповішим прикладом країни, в якій застосо­вується така модель, є США.

Друга модель – соціальна ринкова економіка. В ній створюється державний підприємницький сектор, а держава здійснює суттєвий перерозподіл доходів від приватної підприємницької діяльності. Формується розвинута система соціального захисту населення. Ши­роко використовується індикативне планування. Ця модель набула поширення у країнах Західної Європи.

Третьою моделлю є державно-керована економіка. В ній дуже ве­лика роль відведена державі. Остання здійснює економічну політику, через яку впливає на господарську діяльність усіх суб'єктів економі­ки. Соціальний захист населення покладено на приватний бізнес. Така модель характерна для Японії і так званих “нових індустріаль­них країн’.

Наши рекомендации