Наведіть класифікації резервів

Резерви підвищення продуктивності праці— це невикористані можливості економії затрат праці (зниження трудомісткості та збільшення виробітку).

Кожний вид резервів можна розглядати стосовно до визначеного фактора, а всю

сукупність резервів доцільно класифікувати відповідно до класифікації факторів.

Це дає можливість під час проведення аналізу виявити основні причини втрат і не

виробничих затрат праці за кожним фактором і визначити способи їх усунення.

Матеріально-технічні резерви утворюються в результаті недостатньо повно-

го використання можливостей матеріально-технічної бази виробництва.

Резерви економії затрат праці за групою недостатньо ефективного викорис-

тання обладнання, засобів механізації за технічними та технологічними парамет-

рами (потужність, швидкість, тиск тощо) виникають, коли фактичні параметри

роботи обладнання нижчі від нормативних, передбачених паспортними харак-

теристиками, або розрахованих виходячи з оптимальних режимів роботи.

Організаційні резерви підвищення продуктивності праці полягають у не-

достатньо повному використанні можливостей раціонального поєднання мате-

ріально-технічних і особистісних факторів виробництва.

Можна окреслити такі групи організаційних резервів:

􀀹недоліки в оперативному управлінні виробничим процесом: порушення

строків запуску у виробництво тих чи інших видів продукції; несвоєчасна пода-

ча на робочі місця комплектних виробів і матеріалів; зменшення розмірів партій

виробів, що запускаються у виробництво, тощо;

􀀹недостатньо раціональна організація виробництва: розстановка обладнання;

організація допоміжних служб і господарств; обслуговування робочих місць;

􀀹недоліки в організації праці: недовикористання можливостей організації

багатоверстатного обслуговування, суміщення професій та функцій; слабке по-

ширення передових заходів та методів праці тощо.

Неповне використання факторів, наявність організаційних недоліків відби-

ваються на використанні робочого часу і через цей показник — на продуктив-

ності праці. Усі втрати робочого часу, викликані недоліками в організації вироб-

ництва і праці, за інших рівних умов прямо пропорційно знижують продуктив-

ність праці.

Соціальні резерви підвищення продуктивності праці охоплюють такі

групи:

􀀹недовикористання в процесі праці потенційних властивостей і якостей

працівників (рівня кваліфікації, професійної підготовки, працездатності);

􀀹нереалізовані можливості повного використання індивідуальних здібнос-

тей і якостей працівників (недоліки в організації матеріального і морального

стимулювання, поліпшення соціально-психологічного клімату);

􀀹недовикористання творчих можливостей і здібностей працівників; недо-

статньо високі рівень дисциплінованості і міра задоволеності працею).

Наявність регіональних резервів свідчить про можливості більш раціонального

та оптимального використання продуктивних сил, характерних для даного регіону.

Міжгалузеві резерви визначаються необхідністю зміцнення міжгалузевих

зв’язків, транспортних потоків продукції, договірної дисципліни між підприєм-

ствами різних сфер економічної діяльності.

Галузеві резерви вказують на можливості підвищення продуктивності праці в

результаті розвитку ефективної спеціалізації та кооперації праці всередині пев-

ної сфери економіки.

Внутрішньовиробничі резерви характеризуються недоліками у використанні на

підприємстві сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу та робочої сили.

За строками використання резерви поділяються на поточні та перспективні.

Використання поточних резервів планується в короткостроковому періоді (на

місяць, квартал, рік) залежно від реальних можливостей підприємства. Перспек-

тивними є резерви, для реалізації яких на підприємстві немає достатніх ресур-

сів, і їх використання передбачається у перспективі — через рік чи кілька років