Схема маркетингових досліджень асортименту лікарських засобів
У результаті маркетингових досліджень аналізуються різні напрями діяльності організації, серед яких першорядним за важливістю вивчення асортименту реалізованих медичних і фармацевтичних товарів з його оптимізації. Необхідною умовою проведення маркетингових досліджень є глибоке знання лікарських засобів як товар, його основних фармакотерапевтичних властивостей, показників до застосування, форм випуску та інших товарознавчих характеристик. Важливе значення має тут аналіз оцінок споживчих властивостей і показників використання в кожному найменуванням лікарських засобів у асортименті фармацевтичної організації. Асортиментна політика передбачає оптимальну насиченість товарної такий і виду товару, наявних у фармацевтичної організації. До подвидам ЛЗ ставляться лікарські форми: таблетки, драже, капсули, розчини для ін'єкцій, мазі т.д.
Глибина асортименту – характеризується наявністю різновидів кожного виду товару. Під різновидом ЛЗ розуміють конкретні лікарських препаратів певної лікарської форми, дозування, фасування тощо.
Ступінь використання асортименту ЛЗ – є показник використання наявного у фармацевтичній організації асортименту ЛЗ чи ФТГ за певний період.
якщо одні ліки взаємозамінні, то інші - ні. Якщо фармгруппе висока взаємозамінність препаратів, вона то, можливо представлена щодо меншою кількістю найменувань. Якщо немає, то аптека повинний мати хоча б однієї упаковкою кожного найменування препарату. Такий асортимент міг бути ідеальним, але вигідним з погляду доходу аптеки.
Напрями фармацевтичного маркетингу.
Розглянемо основних напрямів фармацевтичного маркетингу з прикладу багаторічного успішного дослідження діяльності фармацевтичних фірм країни з розвиненою ринковою економікою.
Фармацевтичні компанії справляють і мають справу ринку з продукцією двох типів:
препарати, виписані за бабусиним рецептом лікаря, які можна отримані споживачами тільки тоді, як вони виписані лікарем, у яких цього право (ліцензію);
препарати, які відпускаються без рецепта лікаря. Останніми роками характеризуються розширенням ринку безрецептурних препаратів, але основний бізнес фармацевтичних компаній досі пов'язані з виробництвом і які продажем рецептурних коштів.
Маркетингова напрям діяльність у цій області промисловості унікальна тим, що орієнтована не тільки на кінцевого споживача, але і лікарів.Хоча, зрештою, пацієнти є покупцями і споживачами ліків (виписаних), але саме лікар визначає, які ліки застосовувати, і у якій лікарської формі, скільки і як. Отже, основними об'єктами маркетингових зусиль у цій галузі є лікарі.
Інший об'єкт фармацевтичного маркетингу – фармацевт (провізор) (область рецептурних лікарських засобів). Значення цієї групи останнім часом посилюється у зв'язку з зростанням ролі фармацевтів у вирішенні з сировини який фірми готуватиметься ліки. Отже, увагу звертають на проміжного, а чи не на кінцевого споживача.
Продаж рецептурних коштів населенню також включає деякі нетипові компоненти. Для того хто керує установою, має запас готових засобів і котрий продає їх, потрібно професійна ліцензія (дозвіл). Далі, продавці та виробники продуктів також має мати дозвіл. Продаж рецептурних коштів, в такий спосіб, обмежена невеликим колом фармацевтів в оптовому і роздрібному ланці.
Ці факти разом із іншими унікальними рисами маркетингу рецептурних коштів виключно важливі під час збирання даних про стан над ринком. Об’єктами досліджень є лікарі, фармацевти, і навіть аптеки чи лікарні. Передусім, завдяки вимозі ліцензування, інформацію про них зберігають у типових списках. Для характеристики потенційного суб'єкта досліджень на фармацевтичному ринку дослідника потрібно відносно небагато. Йому доступна інформацію про спеціалізації лікарів, їх стажі, місці навчання дітей і роботи. Можна знайти відомості про аптеки: їх типи, розміри, розташування. Лікарні можуть ідентифікуватися профілем, числом ліжок, приналежність до навчальних закладів,за виписаною рецептурою і встановленим і доступним устаткуванням.
Інший елемент, який спрощує проведення досліджень на фармацевтичному ринку, – це однорідність (і в середині досліджуваних груп, і з-поміж них). Наприклад, дані лікарі й фармацевти отримують таку ж початкову освіта, як інші лікарі й фармацевти. З погляду економіки немає різниці між двома лікарями; це стосується і до споживачів. Подібність в мисленні й поведінці членів певної групи населення зазвичай полегшує дослідження.
Дослідження ринку рецептурних засобів також виявляється простішим, ніж дослідження ринку безрецептурних коштів, оскільки вирішення про їхню купівлю полягає в знаннях, а не емоціях чи примхах.
Моделювання роздрібного продажу в аптеках має враховувати те що, що аптеки принципово різняться за складом продажів. Деякі починають працювати з малою кількістю рецептурних коштів, але вони мають великий обсяг продажу. Інші – продають переважно рецептурні. Деякі починають працювати з рецептами від малої кількості лікарів, інші – з рецептами і від кількох сотень лікарів. Статистична модель продажу ліків, що продаються без рецепта лікаря, необов'язково має відповідати аналогічної моделі для рецептурних коштів.