Укриття в захисних спорудах
Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру.
Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).
Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення за місцем проживання.
Укриттю в захисних спорудженнях підлягає все населення відповідно до його приналежності до певних груп (працююча зміна, населення, що проживає в небезпечних зонах, і ін.)
Створення фонду захисних споруджень досягається шляхом:
- комплексного освоєння підземного простору міст для розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого й господарського призначення з урахуванням пристосування їх для вкриття населення при НС;
- обстеження й обліку всіх споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірських виробок і природних порожнеч;
- дообладнання підвальних й інших заглиблених приміщень;
- будівництва окремо розташованих заглиблених споруд, об’єктів господарювання, пристосованих для захисту;
- масового будівництва в період погрози найпростіших укриттів і сховищ;
- своєчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.
Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, встановленому органами МНС України.
Класифікація захисних споруд
За призначенням:
для укриття населення;
для розміщення органів керування;
для лікарняних закладів.
За захисними властивостями:
сховища;
протирадіаційні укриття (ПРУ);
найпростіші укриття.
За розташуванням:
вбудовані;
побудовані окремо;
метрополітени, гірські вироблення й ін.
За строками будівництва:
побудовані завчасно;
швидко споруджені.
Сховища
Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, бактеріальних засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.
Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розташування, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.
За захисними властивостями (від дії вибухової хвилі) сховища поділяються на п’ять класів.
Таблиця 5.1 – Класифікація сховищ на класи за ступенем дії ударної хвилі від ядерного вибуху
| Клас сховища | І | ІІ | ІІІ | IV | V |
| Надлишковий тиск ударної хвилі на поверхні землі біля сховища, кПа | |||||
| Коефіцієнт ослаблення іонізуючого випромінювання, не менше |
За місткістю сховища поділяються на: малі – до 150 осіб, середні – від 150 до 450, великі – понад 450 осіб.
За місцем розташування – на вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях будівель, та окремо побудовані поза будівлями.
За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням – промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних матеріалів.
За часом побудови: на побудовані завчасно і швидкоспоруджувані.
Зводяться на об’єктах, що продовжують роботу у воєнний час, у категорованих містах, на небезпечних об’єктах. Розраховані на вкриття найбільшої за чисельністю зміни на строк не менш ніж дві доби.
Окремо розташовані сховища будуються на відстані не більше 500 метрів і не менш чим напіввисота найближчої будівлі +3 метри.
Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових вод не менш як на 20 см.
5.5.3 Об’ємно-планувальне рішення сховища
Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах передбачаються захисні входи і виходи. Нижче наведено схематичний план (без урахування масштабу і взаємного розташування приміщень) сховища.
 |
1 – вхід-вихід; 2 – тамбур або тамбур-шлюз; 3 – приміщення для укривання людей; 4 – галерея аварійного виходу, поєднана з повітропроводом;
5 – оголовок для забору повітря; 6 – фільтровентиляційне приміщення;
7 – приміщення для дизель-генератора; 8 – комора для продуктів;
9 – кімната санпоста; 10 – туалети
Рисунок 5.1 – Схематичний план сховища
Приклад об’ємно-планувального рішення вбудованого і окремо розташованого сховища наведені на рисунку 5.2.
1 – захисні герметичні двері; 2 – шлюзові камери; 3 – санітарно-побутові відсіки; 4 – основні приміщення для розміщення людей; 5 – галерея
аварійного виходу і оголовок; 6 – фільтровентиляційна камера;
7 – медична кімната; 8 – комора для продуктів
Рисунок 5.2 – План сховища (приклад)
Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень – входів, для фільтровентиляційного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис. 5.1 та 5.2).
Площу приміщення, призначеного для укриття людей, розраховують на одну особу 0,5 м2 при двоярусному і 0,4 м2 при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління – 2 м2 на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання – 0,55 х 1,8 м. При цьому об’єм приміщення повинен складати не менше, ніж 1,5 м3 на кожну людину.
Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і заражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним, а система вентиляції повинна забезпечувати невеликий надлишковий тиск (підпір).
Входи до сховищ обладнують двома шлюзовими камерами (тамбурами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні герметичні двері, які можуть витримати ударні хвилі ядерного вибуху.
Аварійний вихід – це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту й оголовок. Аварійний вихід закривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту від ударної хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м – це і є територія, яка не завалюється.