Оцінювання стану та руху основного капіталу
Однією із складових частин національного багатства є національне майно. До національного майна відносять:
· виробничі фонди — основні та оборотні;
· фонди обігу, тобто запаси готової продукції, що перебувають у сфері обігу та призначені для реалізації;
· матеріальні резерви й страхові запаси, тобто ресурси різного призначення та терміну зберігання;
· майно споживчого призначення.
Найважливішим елементом процесу відтворення продукції є основні виробничі фонди (або — згідно з прийнятою СНР класифікацією — основний капітал).
Структура основних фондів впливатиме на всі показники, які розраховуються щодо основних фондів у цілому. Це стосується й основного показника характеристики основних фондів — їх вартості. Якщо розглядати окремі одиниці основних фондів, то їх вартість змінюється з плином часу і залежить від двох часових періодів: віку основних фондів та періоду їх функціонування. Величини цих двох періодів можуть не збігатися в тому разі, коли основні фонди були задіяні у виробничих процесах не відразу після їх створення, а пізніше.
Зменшення вартості фондів у зв'язку з їх зношуванням у процесі функціонування зумовило існування двох показників вартості основних фондів (основного капіталу):
· повна вартість основних фондів, за якою вони оцінені в момент придбання за закупівельними (первинними) цінами;
· залишкова вартість основних фондів, яка менша від повної вартості за рахунок фізичного зношування на суму амортизаційних відрахувань за період з моменту введення основних фондів в експлуатацію до дати, на яку провадиться їх оцінювання.
Кожен об'єкт, що належить до основних фондів, має кілька вартісних оцінок:
1. Повна початкова вартість — це вартість основних фондів у їх новому вигляді за цінами придбання, включаючи витрати на доставку і монтаж. На балансах підприємств облік основних фондів здійснюється саме в цій оцінці. Тому її часто називають балансовою.
2. Початкова вартість без зносу (залишкова початкова вартість) характеризує ту частину вартості основних фондів, яка ще не перенесена на виготовлений продукт, тобто залишилась у засобах праці на даний момент. її розмір можна визначити, якщо від повної початкової вартості (зазначається в активі балансу) відняти суму зносу, яка є у пасиві балансу. По всіх виробничих основних фондах ця вартість, як і повна початкова, наводиться в статистичному звіті.
3. Повна відновна вартість, тобто вартість основних фондів у цінах, що діють на даний момент, визначається на основі проведення генеральної інвентаризації і переоцінки основних фондів.
4. Відновна вартість без зносу (залишкова відновлювана вартість) - це вартість засобів праці, за якою вони можуть бути оцінені в сучасних умовах відтворення, враховуючи її фактичну зношеність, її розмір можна визначити, якщо від повної відновної вартості основних фондів відняти суму фактичного їх зносу, яка є на даний момент.
Основні фонди, які використовують у народному господарстві тривалий час, поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт.
Розрізняють два види зносу — фізичний і моральний. У свою чергу кожний із них має ще дві форми.
Фізичний знос — це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей внаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також від бездіяльності, під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання та ін.) і надзвичайних обставин (друга форма). Чим інтенсивніше основні фонди використовуються, тим швидше вони фізично зношуються.
Моральний знос виражається в знеціненні об'єктів основних фондів під впливом технічного прогресу.
У практиці згідно з існуючою методикою сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.
Амортизаційні відрахування — частина вартості основних фондів, яка перенесена на виготовлену продукцію.
На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації.
Суму амортизації визначають за формулою:
А = 0,01 · Nа-ОФ, (6.1)
де
Nа— норма амортизації;
ОФ — середня (місячна, річна) повна початкова вартість основних фондів.
Для планування відтворення основних фондів необхідні дані про їх стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці. Коефіцієнт зносу характеризує ту частину вартості основних фондів, яка перенесена при їх використанні, а коефіцієнт придатності — частку не перенесеної вартості на створюваний продукт.
Коефіцієнт зносу розраховують як відношення суми зносу, накопичуваної на балансі підприємства, до повної балансової вартості основних фондів. Сума зносу основних фондів може бути визначена на підставі даних статистичної звітності як різниця їх повної і залишкової вартості на кінець року. Коефіцієнт придатності визначаю! як відношення залишкової вартості основних фондів до їх повної, або як різницю між 100% і коефіцієнтом зносу. Коефіцієнти зносу і придатності — показники моментні.
Коефіцієнт морального зносу розраховується відношенням суми морального зносу до повної первісної вартості об'єкта основних фондів. Коефіцієнт придатності внаслідок морального зносу визначають як різницю між 100 % і коефіцієнтом морального зносу.
Для характеристики руху основних фондів використовують показники надходження, оновлення і вибуття, які виступають узагальнюючою характеристикою інтенсивності цього процесу.
Загальний коефіцієнт надходження розраховують як відношення повної вартості основних фондів, що надійшли в звітному періоді на підприємство, до повної вартості засобів праці на кінець періоду.
Загальний коефіцієнт надходження основних фондів може бути поділений на часткові залежно від джерел надходження (коефіцієнт надходження нових основних фондів і коефіцієнт інших надходжень). Особливе значення надається надходженню нових основних фондів.
Коефіцієнт, який у цьому випадку розраховують, називають коефіцієнтом оновлення. Він характеризує частку нових основних фондів (введених у дію або повністю реконструйованих) у загальному обсязі основних фондів на кінець року.
Загальний коефіцієнт вибуття основних фондів визначається як відношення повної вартості засобів, які вибули протягом року, до повної вартості основних засобів на початок року.
Він може бути поділений на часткові коефіцієнти залежно від причин вибуття. Найбільше значення надається коефіцієнту вибуття основних фондів від ветхості і зносу, тобто зношених, оскільки характеризує інтенсивність вибуття основних фондів із сфери виробництва.