Рішення іноземних судів, їх визнання та виконання

Як уже зазначалося, розрізняють декілька видів імунітету, серед яких - імунітет від примусового виконання рішення суду держави. Тобто, для виконання рішення іноземного суду держава, по-перше, має визнати таке рішення, а потім надати згоду на його виконання. Визнання та виконання рішень іноземних судів входить у перелік процесуальних дій, які вчиняються лише при одержанні зазначеної згоди, що має вичерпний характер і розширеному тлумаченню не підлягає.

Така згода може бути заявлена у міжнародному договорі, наприклад, про надання правової допомоги, який буде діяти для країн-учасниць. Перелік договорів, учасницею яких є Україна, подано вище.

Тема 20. Судочинство по справам про банкрутство.

План:

1. Поняття та ознаки банкрутства. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство.

2. Суб’єкти банкрутства.

3. Сторони і інші учасники процедури банкрутства.

4. Підстави та порядок порушення провадження по справам про банкрутство.

5. Заходи по забезпеченню вимог кредиторів.

6. Судові процедури банкрутства, що застосовуються до боржника:

1) розпорядженням майном боржника;

2) санація (поновлення платоспроможності) боржника;

3) ліквідаційна процедура;

4) мирова угода;

7. Підстави та порядок зупинення провадження по справам про банкрутство.

8. Особливості процедури банкрутства окремих суб’єктів підприємництва.

9. Повноваження державного органу з питань банкрутства.

Поняття та ознаки банкрутства. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14 травня 1992 року, Розділ I – Загальні положення, ст.1- Визначення термінів, передбачає, що:

- неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

- боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

- банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Сучасне законодавство про неплатоспроможність містить 5 ознак банкротства боржника, а саме:

1) характер грошових зобов’язань;

2) базовий розмір грошових вимог;

3) спірність вимог;

4) строк несплати;

5) наявність виконавчого провадження.

Щодо підсудності та підвідомчості справ про банкротство, то Розділ II Провадження у справах про банкрутство, ст. 6. Підвідомчість, підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство, передбачає, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Суб’єкти банкрутства.

Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14 травня 1992 року, Розділ I – Загальні положення, ст.1- Визначення термінів, передбачає, що суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

Банкрут - це боржник, нездатність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єкт підприємницької діяльності стає боржником після порушення справи про банкрутство і до визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Боржником (банкрутом) можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні чи фізичні особи, зареєстровані в якості таких. Виключення складають - казенні підприємства, конкретні підприємства комунальної власності, на які поширюється заборона про банкрутство відповідно до рішення ради органа місцевого самоврядування. У той же час до боржників прирівняні інші некомерційні організації: споживче суспільство, благодійний чи інший фонд (п.4 ст.5 Закону). Що стосується суспільних і релігійних організацій, установ, то вони не підпадають під чинність Закону.