Основні теоретичні поняття теми
Державне господарство відрізняється від приватного наступними рисами:
1) примусовий характер отримання доходу;
2) неконкурентний характер організації господарства;
3) не переважає принцип доходності;
4) ключову роль грає не визначення величини доходу, а визначення величини витрат.
Доходи держави в залежності від взаємозв’язку між платником і державним інститутом можна розділити на:
1) добровільні доходи – дари, пожертви;
2) приватно – правові доходи – домени, регалії;
3) примусові (обов’язкові) доходи – податки.
На більш ранніх етапах існування держав переважали перші два типи доходів.
У свою чергу різні державні інститути у процесі своєї діяльності можуть керуватись різними принципами:
1) приватно – правовий (домени, регалії);
2) митний принцип – держава стягує за користування цими інститутами певну плату, яка в деякій мірі покриває витати на їх утримання (пошта, суд, міліція);
3) безоплатний принцип (користування вулицями, бібліотеками і т.д.);
4) податковий принцип;
5) страховий принцип (пенсійне, медичне забезпечення).
Домени– надходження короля як власника прибуткових маєтностей. Під доменами розуміють державне майно. Правителі жили переважно на доходи від власного майна. Державне і приватне господарство правителів не розділялось. В рідких випадках звертались до податків як до форми покриття державних витрат. Таким чином, податки були не постійною, а тимчасовою формою державних доходів. Такі риси були притаманні доменному фінансовому господарству.
Отже, домени - основне найдавніше джерело державних доходів. На перших порах на державних угіддях призначався правитель, який отримував фіксовану платню. Здебільшого він не був зацікавлений у збільшенні доходності домен. Тому згодом почали вимагати забезпечення обов’язкового мінімального доходу від господарства, у протилежному випадку правитель звільнявся. Пізніше ці відносини переростають в оренду, яка бувала двох видів: термінова та довічно-спадкоємна (оренда землі в Україні).
Регалії– права приватно – правового характеру, які вилучаються з приватної сфери і переходять у державну, переслідуючи фіскальні задачі. Фактично регалії – це доходи від монопольних виробництв держави. Регалії – це лише історична, а не конкретна форма державних доходів. Вони існували як проміжна стадія при переході від доменного до податкового устрою.
Кругова порука- відповідальність один за одного групи осіб по виконанню покладеного на них зобов’язання. Невиконання одним з них зобов’язання тягне за собою обов’язок інших виконати це за нього. Кругова порука як форма стягнення податків характеризує низьку степінь розвитку податкової техніки, коли держава не здатна встановити зв’язок з платником.
Періодизація розвитку податків та оподаткування*
| №п/п | Період | Характеристика етапу |
| З часу виникнення людської цивілізації до XV століття | Тимчасовість, непостійність, періодичність, цільове призначення, відсутність фіскальних служб, другорядність податків у складі доходів держави | |
| XV – ХІХ століття | Закріплення податків на постійній основі, стягнення на загальні цілі, створення фіскальних служб, другорядність податків у складі доходів держави | |
| ХІХ століття і до нині | Перетворення податків на основний доход державного бюджету, набуття ним регулюючих властивостей, розвиток структурованої системи фіскальних служб |
* Мельник В.М. Оподаткування: наукове обґрунтування та організація процесу. – Київ, 2006, Комп’ютерпрес. – С.28
В історичній ретроспективі податки існують з найдавніших часів. Сильна державна влада завжди могла примусити платити податки. Визнання суспільством легітимного права збирати податки визрівало поступово, впродовж багатьох віків по мірі того як держава стала служити населенню та підпорядкувала державні фінанси контролю з боку представників суспільства.