Сутність стратегії, її формування
Термін «стратегія» походить з грецької (stratos– військо іago – веду), де він означає складову частину військового мистецтва, яка займається питаннями планування і ведення війни. Згодом словом «стратегія» стали визначати майстерність керівництва суспільними, політичними процесами.
Усе більше термін «стратегія» застосовують у сфері економічної теорії, економічної політики і бізнесу. Найчастіше використовують таке визначення: «Стратегія – це плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації». Зарубіжні фахівці зі стратегічного менеджменту Г. Мінцберг, Б. Альстренд і Дж. Лемпел пропонують п’ять атрибутів економічної стратегії: 1) стратегія – це план, орієнтир, напрям розвитку; 2) стратегія – це принцип поведінки; 3) стратегія – це позиція, тобто утворення найвигіднішого поєднання елементів економічної політики або бізнесу; 4) стратегія – це перспектива, тобто основний спосіб дії організації або теорії бізнесу; 5) стратегія – це засіб, маневр, за допомогою якого можна перемогти конкурентів.
Економічна стратегія має декілька рівнів залежно від об’єкта, для якого вона призначена: стратегія світу в цілому, регіону, країни, адміністративного центру, підприємства. У цьому посібнику йдеться переважно про найвищий рівень економічної стратегії – стратегію економічного розвитку країн, регіонів, світу.
Стратегія економічного розвитку (економічна стратегія) країн або регіонів являє собою економічну політику їхнього вищого керівництва, розраховану на тривалий термін і спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку. Економічна стратегія – це довгострокові, найпринциповіші, найважливіші установки, плани, наміри урядів стосовно виробництва, надходжень і витрат бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту.
Розроблення економічної стратегії починається з визначення головної мети розвитку. Це – найскладніший і найвідповідальніший елемент стратегії. Стратегічна мета визначається як подолання несприятливого сьогоднішнього стану економіки країни, регіону, світу й досягнення вищих параметрів розвитку. Найчастіще стратегії розробляються тоді, коли економіка знаходиться у кризовому стані.
Звичайно розробка стратегій, визначення головної мети і підпорядкованість цілей здійснюється в декілька етапів: 1) обґрунтовується необхідність зміни пріоритетів розвитку; визначається напрям стратегічних змін; 2) формується основна мета, яку необхідно досягнути в процесі трансформаційних змін; визначаються цільові орієнтири, принципи та завдання розвитку; 3) визначається послідовність дій намічених планів розвитку. Після визначення головної мети наступним етапом розробки стратегії є визначення методів її досягнення. Сукупність заходів, що застосовують уряди для досягнення стратегічної мети, є стратегічною політикою. Стратегічна політика починається з визначення необхідних фінансових, виробничих і людських ресурсів, які необхідні для реалізації поставленної мети. Далі розробляється механізм реалізації стратегічної мети, тобто визначаються заходи урядів із регулювання економіки в основних її сферах, створюються необхідні інститути, фонди, залучаються (в разі необхідності) іноземні і міжнародні інвестиції для вирішення тих чи інших стратегічних завдань. У процесі реалізації стратегії уряди вирішують певні завдання. Серед основних із них на макрорівні є забезпечення економічного зростання, рівноваги платіжного балансу, стабільності цін, забезпечення повної зайнятості; на мікрорівні – ефективне використання ресурсів. Оскільки одночасне вирішення цих та інших завдань рідко буває можливим, виділяються пріоритетні цілі на кожному етапі здійснення стратегії.
За терміном дії економічні стратегії поділяються на середньострокові (до 10 років) і довгострокові (понад 10 років).
У процесі розроблення довгострокової стратегії її автори спираються на ідею соціально-економічного розвитку, яка панує в суспільстві на даному етапі або нав’язується згори могутніми політичними силами. Ідея відповідає на питання «Яку країну / світ ми хочемо мати ?» Відповідь звичайно стисла й дуже загальна: «Країна з ринковою економікою», «Супердержава», «Постіндустріальна економіка» тощо. У довгострокових стратегіях визначаються тільки найголовніші макроекономічні параметри, без мікроекономічної деталізації, й формулюється основний напрям досягнення мети. Найчастіше довгострокові стратегії розвитку приймаються в країнах зі стабільною економікою.
Крім того, при розробленні стратегії в умовах глобалізаціїнеобхідно враховувати не тільки інтереси окремих країн, але й вплив міжнародного середовищана економічний розвиток держав і регіонів. У міжнародних відносинах панують «правила поведінки», які неможливо обминути і які найвигідніші економічно розвинутим країнам. Вони розроблялися за ініціативою і підтримкою найпотужніших держав, насамперед США.