Господарське законодавство.
Господарське законодавство є сукупністю нормативних актів, які регулюють господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів:
1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996р., закріплює положення щодо: забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України (ч. 4 ст. 13 Конституції); права кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ст. 14); забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині та суспільству (ст. 14); право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41); · визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності (статті 14, 41); · економічна багатоманітність, право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42) тощо.
2. Міжнародні договори України (універсальні, міжнародних організацій, двосторонні), ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою.
3. Господарські закони, які можна класифікувати як:
загальні (Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.);
закони про види і правовий статус суб'єктів господарювання (Закони «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про акціонерні товариства» тощо);
закони про окремі види господарської діяльності (Закони «Про зв'язок», «Про поштовий зв'язок», «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт», Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України тощо);
4. Законодавчі акти:
а) постанови Верховної Ради України з господарських питань, які були прийняті як акти поточного законодавства ("Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації");
б) Декрети Кабінету Міністрів, що видавалися протягом 6 місяців - з грудня 1992 р. по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою Уряду повноважень щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам (від 19.02.1993 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів"; від 17.03.1993 р. "Про довірчі товариства" та ін.);.
5. Підзаконні нормативні акти:
а) укази Президента України з господарських питань (наприклад, «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19 лютого 1994 р., «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 25 вересня 2002 р., «Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 14 лютого 1997 р.);
б) розпорядження Президента України з окремих господарських питань, які видаються як оперативні господарські акти (наприклад, «Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 24 травня 1994 р., «Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств» від 14 травня 1997 р.);
в) постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань, які приймаються відповідно до статті 117 Конституції України ("Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" тощо);
г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади (Положення про порядок відчуження основних фондів, що є у державній власності, затверджено наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № М77); накази Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87і від 29.1 1.1999 р. № 290 "Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку"). Ці акти приймаються у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів. д) 6. Регіональні нормативні акти, що приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень і встановленого порядку (регіональні правила забудови населених пунктів і територій області,; регіональні будівельні норми та правила) та місцевими органами державної влади.
7. Локальні нормативні акти, що приймаються (укладаються) безпосередньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (установчі та внутрішні правові документи суб'єктів господарських відносин).