Статичні та динамічні ризики

Статичні ризики завжди несуть у собі втрати. Залежно від причини втрат статичні ризики поділяються на такі групи:

ймовірні втрати внаслідок негативного впливу на активи фірми стихійних лих;

ймовірні втрати внаслідок злочинних дій;

ймовірні втрати внаслідок прийняття несприятливого для підприємницької фірми законодавства;

ймовірні втрати внаслідок погрози власності третіх осіб, що приводить до змушеного припинення діяльності основного постачальника чи споживача;

втрати внаслідок смерті чи недієздатності ключових працівників фірми або основного власника підприємницької фірми.

Динамічний ризик несе в собі або втрати, або прибуток. Вони є складними для управління. До них відносять різні види політичних ризиків, економічних ризиків, галузевих ризиків.

Комерційний ризик

Комерційний ризик — це ризик, що виникає в процесі реалізації товарів і послуг, зроблених чи куплених підприємцем.

Основні причини комерційного ризику:

зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту (потреб) на товар, реалізований підприємством, витиснення його конкуруючими товарами, введення обмежень на продаж;

підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

непередбачене зниження обсягів закупівель порівняно з наміченими, що зменшує масштаб усієї операції й збільшує витрати на одиницю об’єму реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат);

втрати товару;

втрати якості товару в процесі обертання (транспортування, зберігання), що приводить до зниження його ціни;

підвищення витрат обертання порівняно з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбачених відрахувань, що призводить до зниження прибутку підприємства.

Комерційний ризик містить у собі такі різновиди:

ризики, пов’язані з реалізацією товару (послуг) на ринку;

ризики, пов’язані з транспортуванням товару (транспортний);

ризики, пов’язані з прийманням товару (послуг) покупцем;

ризики, пов’язані з платоспроможністю покупця;

ризики, пов’язані з форс-мажорними обставинами.

За структурною ознакою комерційні ризики поділяються

на майнові, виробничі і торгові.

Майнові ризики — це ризики, пов’язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсію, перенапруження технічної й технологічної систем і т. п.

Виробничі ризики — це ризики, пов’язані зі збитком від зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів і, насамперед, із втратою чи пошкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировини, транспорту і т.п. ), а також ризики, пов’язані із впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торгові ризики являють собою ризики, пов’язані зі збитком через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування товару, непостачання товару і т.п.

Окремо варто виділити транспортні ризики. Транспортні ризики класифікуються залежно від міри відповідальності в чотири групи: Е, F, С, D.

Група Е включає ситуацію, коли постачальник (продавець) тримає товар на власних складах (ЕхWorks). Ризик приймає на себе постачальник до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності і ризиків:

FCA означає, що ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця в момент передачі товару в домовленому місці;

FAS означає, що відповідальність ризику за товар переходить від постачальника до покупця у визначеному договором порту;

FOB означає, що продавець знімає із себе відповідальність після відвантаження товару.

Група С включає ситуації, коли експортер, продавець укладають з покупцем договір на транспортування, але не приймають на себе ніякого ризику. Це такі конкретні ситуації:

СFК — продавець оплачує вартість транспортування до місця перебування, але ризик і відповідальність за схоронність товару і додаткові витрати бере на себе покупець;

СІ — крім обов’язків, як у випадку СРК, продавець забезпечує й оплачує страховку ризиків під час транспортування;

СРТ — продавець і покупець поділяють між собою ризики й відповідальність. У визначений момент (якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком переходять від продавця до покупця;

СІР — ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але, крім того, продавець забезпечує й оплачує вартість страховки товару.

Група D означає, що всі, транспортні ризики лягають на продавця. До цієї групи відносяться такі конкретні ситуації:

DА — продавець приймає на себе ризики до певного державного кордону, а далі ризики приймає на себе покупець;

DЕ — передача ризиків продавцем покупцеві проходить на борті судна;

DЕ — передача ризиків відбувається в момент перебування товару в порту.

Виробничий ризик

Виробничий ризик — це імовірність збитків чи додаткових витрат, пов’язаних із перебоями чи зупинкою виробничих процесів, порушенням технології виконання операцій, низькою якістю сировини чи роботи персоналу і т.п.

До основних причин виробничого ризику відносяться:

зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, простою обладнання, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку виробленої продукції;

зниження цін, за якими планувалося реалізовувати продукцію (послугу) у зв’язку з її недостатньою якістю, несприятливими змінами ринкової кон’юнктури, підвищенням попиту;

збільшення матеріальних витрат через перевитрату матеріалів, сировини, палива, енергії, а також за рахунок збільшення транспортних витрат, торгових витрат, накладних та інших додаткових витрат;

зростання фонду оплати праці за рахунок перевищення наміченої чисельності або виплат більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим робітникам;

збільшення податкових платежів та інших відрахувань підприємства;

низька дисципліна постачань, перебої з паливом і електроенергією;

фізичний і моральний знос устаткування.

Фінансовий ризик

Фінансовий ризик — це ризик, що виникає при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або кошти.

До фінансових ризиків відносяться валютний ризик, кредитний ризик та інвестиційний ризик.

Валютний ризик — це імовірність фінансових втрат у результаті курсу валют у період між зміною курсу валют у період між змінами контракту з фізичними особами та виробництвом і розрахунків по ньому. Валютний курс, що установлюється з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий.

Серед основних факторів, що впливають на курс валют, потрібно виділити:

стан платіжного балансу;

рівень інфляції;

міжгалузеву міграцію короткострокових капіталів.

У цілому на рух валютних курсів впливає співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти. Крім економічних, на валютний курс впливають політичні фактори. У свою чергу від валютного курсу безпосередньо залежить зовнішньоекономічна діяльність країни. Рівень валютного курсу значною мірою визначає конкурентоспроможність країни на світових ринках. Занижений валютний курс дає можливість одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт. Протилежна економічна ситуація виникає при завищеному курсі валюти (зниженні ефективності експорту і зростанні ефективності імпорту). Значні непередбачені коливання, відрив валютного курсу від купівельної спроможності підсилюють напруженість у валютно-фінансовій сфері, порушують нормальний міжнародний обмін. Розрізняють три різновиди валютного ризику: економічний, переводу, угод.

Економічний валютний ризик для підприємства полягає в тому, що вартість його активів і пасивів може змінюватися у більшу чи меншу сторону (в національній валюті) через майбутні зміни валютного курсу. Це також відноситься до інвесторів, закордонні інвестиції яких — акції чи боргові зобов’язання — приносять доход в іноземній валюті.

Валютний ризик переводу має бухгалтерську природу і пов’язаний з різноманіттям в обліку активів і пасивів підприємства в іноземній валюті. У випадку, якщо відбувається падіння курсу іноземної валюти, у якій виражені активи підприємства, вартість цих активів зменшується.

Варто мати на увазі, що ризик переводу являє собою бухгалтерський ефект, але мало чи зовсім не відбиває економічний ризик угоди. Більш важливим з економічної точки зору є ризик угоди, який розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, а отже, на майбутню прибутковість підприємства в цілому.

Ризик угод – це імовірність наявних валютних збитків по конкретних операціях в іноземній валюті. Такий ризик виникає через невизначеність вартості в національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Цей вид ризику існує як при укладенні торгових контрактів, так і при одержанні чи наданні кредитів. Він складається за можливості зміни величини надходжень чи платежів при перерахуванні в національній валюті.

Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові й економічні взаємовідношення між споживачами і продавцями валют. Попит на іноземну валюту пов’язаний із залежністю економіки від імпорту й зумовлений конвертованістю валюти.

Таким чином, при укладенні контрактів необхідно враховувати можливі зміни валютних курсів.

Одним з найважливіших видів ризиків діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є кредитний ризик. Він пов’язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов’язань перед інвестором через використання для фінансування діяльності підприємства зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами: банком та іншими фінансовими установами, контрагентами, постачальниками і посередниками, а також з акціонерами.

Розмаїтість видів кредитних операцій визначає особливості і причини виникнення кредитного ризику:

несумлінність позичальника, який одержав кредит;

погіршення конкурентного положення конкретного підприємства, який одержав комерційний чи банківський кредит;

несприятлива економічна кон’юнктура;

некомпетентність керівництва підприємства і т.д.

Будь-яка фінансова діяльність є ризиковою. Багато фінансових відносин будуються в умовах невизначеності, коли необхідно вибирати напрям дій з декількох варіантів, здійснення яких складно прогнозувати. Господарське середовище стає усе більш ринковим, вносить у господарську діяльність додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій.

Звідси і з’являються умови невизначеності, тобто неясності і невпевненості в одержанні очікуваного кінцевого результату. У зв’язку із значним збільшенням збиткових підприємств можна зробити висновок про те, що без оцінювання фактора невизначеності фінансових відносин у господарській діяльності не обійтися, без цього складно одержати адекватні реальним умовам результати діяльності.

Кредитний ризик – це імовірність того, що партнери учасники контракту виявляться не в змозі виконати договірні зобов’язання як у цілому, так і за окремими позиціями. Зменшити вплив такого ризику можна, обговоривши контракт на попередньому етапі, проаналізувавши можливі вигоди і втрати від його висновку.

Фінансові відносини завжди поєднані з невизначеністю економічної кон’юнктури, що випливають з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, з різноманітних сфер пропозиції капіталів і розмаїтості критеріїв інвестування засобів, з обмеженості знань у сфері бізнесу і комерції та інших обставин. Кожен учасник фінансових відносин споконвічно позбавлений заздалегідь відомих однозначних заданих параметрів, гарантій успіху: забезпеченої частки участі в господарській діяльності, допустимості до виробничих ресурсів за фіксованими цінами, стійкості купівельної спроможності грошових одиниць, незмінності норм і нормативів та ін.

Відсотковий ризик виникає через коливання відсоткових ставок, що приводить до зміни витрат на виплату чи відсотків доходів на інвестиції, а виходить — до зміни величини прибутку (чи втрат) порівняно з очікуваним. З цим видом ризиків зіштовхуються банки, страхові та інвестиційні компанії, а також нефінансові підприємства, що займають кошти чи вкладають їх в активи, які приносять відсотки (державні цінні папери, облігації підприємств і т.д. ). Методи управління відсотковим ризиком — опціони, ф’ючерсні операції і т.д.

Відсотковий опціон являє собою фінансовий інструмент, створений і використовуваний як спосіб хеджування відсоткових ризиків і засіб одержання прибутку від зміни відсоткових ставок. Це дуже вигідно власникові опціону. Опціон захищає власника від найгіршого варіанта змінювання відсоткової ставки і разом з тим забезпечує виграш від позитивних змін її на ринку. Головний недолік опціону — його висока вартість. Найпростіший вид фінансової угоди — однократне надання в борг певної суми з умовою її повернення через певний час. Для визначення ефективності такої угоди застосовуються показники: відносне зростання і відносне зниження. Ці величини характеризують збільшення капіталу кредитора, віднесене або до початкового внеску, або до кінцевої суми. Кожен цінний папір засвідчує фінансову операцію. Особи, які беруть участь в операції, повинні чітко уявляти її результати, вигідність і ефективність. Існують загальні схеми і поняття, за якими визначають ефективність операції, порівнюють різні операції і вибирають найефективніші з них.

Багато фінансових контрактів, у тому числі контракти по цінних паперах, передбачають однократну виплату в кінцеву дату і багаторазові виплати в різні проміжки часу. Для будь-якої фінансової операції з чітко обговореними термінами і сумами взаємних платежів як міра її ефективності може бути установлений відсоток. Вибираючи між різними варіантами можливих фінансових операцій, інвестор завжди орієнтується на операцію з вищою ефективною ставкою.

Ринок фінансових ресурсів поєднує кредитний і валютний ринки, а також ринок інструментів власності. Ринок інструментів власності і частина кредитного ринку утворюють ринок цінних паперів. На кредитному ринку встановлюються взаємини між підприємствами та громадянами, що мають потребу у фінансових коштах, і організаціями та громадянами, що їх можуть надати на певних умовах.

Ринок фінансових ресурсів — це загальне позначення тихринків, де виявляються попит на різні платіжні засоби та їхню пропозицію (рис. 5).

Рис.5. Структура ринку фінансових ресурсів

Ринок цінних паперів поєднує частину кредитного ринку і ринок інструментів власності. Він охоплює операції з випуску і обертання інструментів позики й інструментів власності. До інструментів позики ми відносимо векселі, облігації, сертифікати; до інструментів власності — усі види акцій та інші види цінних паперів. Ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справу з позиковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності — із власним капіталом.

На кожному з цих ринків здійснюється фінансово-економічна діяльність і проводяться операції та угоди, яким притаманні фінансові ризики. Ризики виникають у зв’язку з рухом фінансових потоків і виявляються на ринках фінансових ресурсів у вигляді відсоткового, валютного, кредитного, комерційного (бізнес-ризик) та інвестиційного ризиків.

Ринок цінних паперів породжує інвестиційний ризик, сутність якого полягає в ризику втрати вкладеного капіталу й очікуваного доходу. На ринку цінних паперів покупці фінансових інструментів можуть бути або інвесторами, або спекулянтами, або гравцями. Інвестор вкладає гроші на тривалий термін, розраховує на одержання доходу у вигляді дивідендів чи відсотків і намагається мінімізувати ризик утрати вкладеного капіталу. Спекулянт розраховує на одержання доходу за рахунок одномоментних угод на ринку. Володіючи повною інформацією про стан ринку, вони практично виключають ризик. Гравці йдуть на ризик, сподіваючись угадати тенденції і “зробити гроші” на очікуваній зміні курсу фінансових інструментів.

При інвестуванні інвестор виходить насамперед з розумінь безпеки і лише потім — з розрахунків одержання майбутнього прибутку. Ринковий ризик визначається можливою втратою первинного капіталу.

Інноваційний ризик

Інноваційний ризик — це імовірність утрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає за таких умов:

при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару чи послуги порівняно уже з тим, що використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємству тимчасовий надприбуток доти, поки воно є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації підприємство зіштовхується лише з одним видом ризику — можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;

при створенні нового товару (послуг) на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар чи послугу додається ризик невідповідності якості товару (послуги) у зв’язку з використанням старого устаткування;

при виробництві нового товару (послуги) за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе ризики: того, що новий товар (послуга) може не знайти покупця; невідповідність нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару (послуги); неможливості продажу створеного устаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції у випадку невдачі.

Підприємницький ризик

Підприємницький ризик пов’язаний, насамперед, з вибором і ухваленням управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю чи прийняттям його підрозділами. Ризик підприємницької діяльності, крім елементів господарського ризику, включає специфічні види ризику, пов’язані з особистими майновими грошовими внесками в створення даного підприємства. Підприємницький ризик включає ризик повної чи часткової втрати майна чи грошового внеску, в тому числі і ризик банкрутства, характерний для ринкових відносин.

Господарський ризик

Господарський ризик — невід’ємна частина господарської діяльності будь_якого підприємства незалежно від форми власності. Його можна визначити як діяльність суб’єктів підприємств, пов’язану з подоланням невизначеності в ситуаціях неминучого вибору, у процесі якого є можливість оцінити імовірність досягнення бажаного результату чи невдачі, відхилення від мети.

У практичній діяльності господарські ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактора господарського ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

Господарський ризик у підприємницькій діяльності можна поділити на види:

ризик втрати майна внаслідок стихійних лих;

ризик виникнення цивільної відповідальності за збиток, який нанесено навколишньому середовищу;

ризик втрати прибутку;

ризик, пов’язаний з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

технічний ризик, пов’язаний з експлуатацією обладнання, будівельно_монтажних споруджень і т.ін. ;

комерційні ризики, спричинені недопоставкою продукції, невиконанням фінансових зобов’язань;

валютний ризик, пов’язаний з розширенням сфери зовнішньоекономічної діяльності.

Одним з важливих видів підприємницького ризику є ризик утрати майна. Цей вид ризику можна поділити на такі підвиди:

ризик, пов’язаний з утратою майна внаслідок стихійних лих;

ризик, пов’язаний із втратою майна внаслідок крадіжки, в тому числі крадіжки зі зломом, викраденням транспортних засобів і т. ін.;

ризик, пов’язаний із втратою майна внаслідок аварії навиробництві;

ризик втрати майна під час транспортування;

ризик, пов’язаний з відчуженням майна внаслідок неправомірних дій місцевих органів влади.

Бізнес-ризик

Бізнес-ризик виникає у випадках, коли комерційна і господарська діяльність компанії виявляється менш успішною, ніж очікувалося. Наприклад, може зменшитися обсяг реалізації через те, що конкуренти знизили ціни чи запропонували на ринку конкурентоспроможний товар. Одне з основних завдань менеджменту – звести бізнес-ризик до мінімуму шляхом забезпечення ефективного функціонування виробництва, ретельного вивчення ринків збуту продукції і послуг та гнучкого реагування на зміни, що відбуваються на ньому.

В умовах ринкового господарства актуальним для підприємця стає ризик цивільної відповідальності. Під цивільною відповідальністю варто розуміти обов’язок кожної особи відшкодовувати збиток, нанесений іншій особі. Ризики цивільної відповідальності характерні для всіх сфер життя – як господарської діяльності, так і особистого життя громадян.

До числа таких ризиків варто віднести: ризик виникнення відповідальності за забруднення навколишнього середовища, за недотримання договорів постачань, якість продукції, що випускається передприйняттям.

Одним з найбільш значних для підприємців видів ризику є ризик втрати прибутку з різних причинах. До цієї групи входять такі види ризиків:

ризик втрати прибутку внаслідок змушених перебоїв у виробництві;

ризик втрати прибутку внаслідок втрати майна;

ризик втрати прибутку через невиконання договірних зобов’язань;

ризик втрати прибутку внаслідок зміни кон’юнктури ринку і переходу на випуск іншої продукції;

ризик втрати прибутку через заміну застарілого обладнання і впровадження нової техніки й технології;

ризик втрати прибутку внаслідок проведення страйків та дії інших суспільно-політичних факторів.

Ринковий ризик

Ринковий ризик включає такі підвиди ризиків, пов’язані з внутрішнім і зовнішнім ринком: ризик у визначенні структури й обсягів виробництва, нових і старих виробів; ризик, пов’язаний з цінами і запитами, тобто з можливістю покриття за допомогою платоспроможного попиту витрат щодо задоволення у виробах, які реалізуються за визначеними цінами.

Із зовнішнім ринком пов’язаний ризик зміни цін на світовому ринку і ризик, пов’язаний з митними обмеженнями. Але незважаючи на значний потенціал втрат, який несе в собі ризик, він є і джерелом можливого прибутку.

Фінансові інвестиції і ризики присутні в нашому житті усюди. Спочатку ми думаємо, як заробити гроші, а потім – або як їх потратити сьогодні, або як зберегти протягом якогось періоду і збільшити для майбутніх витрат. Найважливішими факторами доходності будь-яких фінансових вкладень є час і ризик. Ризик пов’язаний з невизначеністю майбутньої ситуації. Він виникає тоді, коли реальні події відрізняються від очікуваних. Ризик може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Якщо ми сподіваємося на удачу і не діємо, то це – пасивна позиція. Якщо ми намагаємося застрахуватися від негативних впливів і забезпечити успішний результат у майбутньому, то це – активна позиція.

У міру розвитку ринкових відносин у нашій державі буде посилюватися і підприємницький ризик. Усунути умови невизначеності майбутнього в підприємницькій діяльності неможливо, тому що вона є елементом об’єктивної діяльності. У цьому полягає об’єктивний бік фінансових відносин в умовах невизначеності. Але існує і суб’єктивний бік. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує безліч можливих виходів і представляє імовірності їхнього здійснення, робить вибір з безлічі альтернатив. Сприйняття таких умов залежить від підприємця, його характеру, складу розуму, психологічних особливостей, рівня знань.