Загальні аспекти маркетингової діяльності
Зміст і структура виробничих сил і виробничих відносин
В основу розвитку людського суспільства покладено матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.
Процес праці включає три основні моменти:
· праця людини;
· предмети праці;
· засоби праці.
·
Праця людини— це змістовна, цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речей між собою.
Предмети праці — це речі (об'єкти) природи, на які людина впливає в процесі праці, обробляючи їх.
Предмети праці бувають двох видів:
· дані самою природою (наприклад, деревина);
· ті, що підлягають подальшій обробці (руда), їх називають сирим
матеріалом, або сировиною.
Засоби праці — це речі чи комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці.
Виробничі сили — це чинники, які забезпечують перетворення речей природи відповідно до потреб людей на матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.
До структури виробничих сил належать:
· людина (головна виробнича сила);
· засоби праці:
· предмети праці (засоби виробництва);
· сили природи, які використовуються людьми;
· форми і методи організації виробництва;
· наука;
· інформація.
Оскільки виробничі сили відтворюють відносини людини і природи, то, з одного боку, вони повернуті до сил природи, а з іншого — до системи суспільних, перш за все економічних, відносин, у складі яких виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні, тобто виробничі, відносини.
Виробничі відносини — це суспільна форма розвитку виробничих сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.
Такою ж суспільною формою є й відносини власності.
Власність можна розглядати, як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об'єктів інтелектуальної власності в усіх сферах суспільного відтворення.
Загальні аспекти маркетингової діяльності
Перехід економіки України на ринкові умови господарювання зумовлює перенесення управлінських рішень із виробничих ланок сучасних підприємств до ланок збуту. Такий підхід було сформульовано ще в 1952 р. на фірмі «Дженерал електрик»: «Маркетингова концепція ставить відповідальних за маркетинг на початок, а не в кінець процесу виробництва та інтегрує маркетинг у всі сфери фірми. Тому маркетинг своїми дослідженнями і звітами констатує та визначає для інженера-розробника, для відділу дизайну та виробництва, чого очікує споживач від кожного виробу, яку ціну він хоче дати за це і де та як виникає потреба і попит. Маркетинг зумовлює планування виробу, планування виробництва... а також продаж, збут і сервіс виробу».
Перш ніж планувати розробку проекту, слід за допомогою спеціальних методів дослідження визначити, на які товари є попит; забезпечити виробництво необхідними ресурсами для задоволення цього попиту; якнайкраще запропонувати товар, своєчасно довівши його до споживача; отримати максимально можливий прибуток.
Таким чином, маркетинг — це комплексна система управління ринком (підприємствами), основними елементами якої є:
· товар;
· ціна;
· місцезнаходження товару;
· стимулювання попиту.
У процесі дослідження кожен із цих елементів аналізують і щодо кожного з них розробляють відповідну стратегію і тактику. Звідси випливає формулюваннямаркетингового планування як управлінського процесу і підтримування відповідності між маркетинговими цілями підприємства та його потенційними маркетинговими можливостями і ресурсами.
Основна мета маркетингового планування — побудувати діяльність підприємства так, щоб органічно і найефективніше поєднати виробництво, задоволення потреб споживачів, прибуток і розвиток підприємства.
На підставі обробки інформації із самоаналізу якостей власної продукції підприємство розробляєстратегічний план дій на період більш ніж півтора року, що вказує, які маркетингові дії підприємство має здійснити з метою:
· виходу на ринок з новим продуктом або послугою;
· припинення реалізації старих товарів або послуг;
· залучення нової групи споживачів;
· розширення (звуження) сфери діяльності.
Наступною змістовою частиною планування маркетингу є розроблення ринкової тактики, яка, на відміну від ринкової стратегії, розробляється на найближчі місяці і являє собою конкретні дії, що виконуються з метою реалізації обраної маркетингової стратегії підприємства. В разі необхідності оперативного реагування на зниження проектованого обсягу продажу підприємства застосовують такі тактичні маркетингові прийоми:
· термінове скорочення виробництва;
· форсування рекламної діяльності;
· стимулювання збуту за допомогою зниження цін;
· матеріальне заохочення персоналу, зайнятого збутом;
· в прискорена перевірка якості або деяких споживчих властивостей товарів з наступними рекомендаціями виробництву;
· перевірка ефективностівсіх елементів механізму збуту і каналів реалізації.
У випадку, якщо обсяги виробництва не встигають за зростанням попиту, можливими є такі варіанти тактичних маркетингових заходів:
· збільшення масштабів виробництва;
· скорочення витрат на рекламу і стимулювання збуту;
· підвищення цін;
· часткове згортання збуту, наприклад внаслідок скорочення кількості працівників збуту.