Приватизаційний процес і його стадії
Приватизація майна державних підприємств України — відчуження майна, що перебуває у державній і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Приватизація майна державних підприємств проводить-
ся за такими етапами:
1) опублікування списку об’єктів, які підлягають приватиза-
ції, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
2) прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми прива- тизації та створення комісії з приватизації;
3) опублікування інформації про прийняття рішення про
приватизацію об’єкта;
4) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об’єктів малої при- ватизації);
5) затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
Заяви про приватизацію від членів трудового колективу чи покупців, визнаних такими ст. 8 Закону України «Про приватиза- цію державного майна», подаються до Фонду державного майна України, його регіональних відділень чи представництв за місце- знаходженням об’єкта, що приватизується, у письмовій формі. По- купці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов’язані разом із заявою по- дати бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяпри- ватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості пра- цівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням мак- симального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців – фізичних осіб.
Державні органи приватизації впродовж місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об’єкта і в
5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, адмініст- рацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управ- ляти цим майном.
У разі відмови у приватизації відповідний орган приватизації повідомляє заявників про причину відмови. Відповідно до законо- давства відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:
– особа, яка подала заяву на приватизацію, не може бути ви-
знана покупцем відповідно до ст. 8 Закону України «Про привати-
зацію державного майна»;
– законодавством встановлено обмеження щодо приватизації підприємства;
– майно у встановленому порядку включено до переліку об’єктів (групи об’єктів), що не підлягають приватизації.
Відносини, які виникають на стадії подання заяви і прийнят- тя рішення про приватизацію, детально регулює Порядок подання та розгляду заяв про приватизацію, затверджений наказом Фонду державного майна України від 1 липня 1997 р. № 683.
Державний орган приватизації впродовж місяця з дня прийн- яття рішення про приватизацію об’єкта затверджує склад комісії з приватизації об’єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердження складу комісії.
До складу комісії входять за принципом однакового предста- вництва представники господарського товариства, створеного чле- нами трудового колективу підприємства, що приватизується, у то- му числі й від представницького органу трудового колективу – профспілкового комітету або іншого уповноваженого ним органу, інші особи (або їх представники), які подали заяву на приватиза- цію, представники місцевих рад, фінансових органів, державного органу приватизації, Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, органу, уповноваженого до прийняття рішення про приватизацію управляти відповідним державним май- ном. Відповідні органи та особи зобов’язані в 5-денний строк з мо- менту одержання повідомлення про прийняття рішення щодо ство- рення комісії делегувати до її складу своїх представників.
Якщо у зазначений строк вони не делегували своїх представ-
ників до складу комісії, державний орган приватизації має право затвердити склад комісії без представників цих органів.
За рішенням комісії до її роботи можуть залучатися експер-
ти, консультанти та інші спеціалісти, які користуються на її засі-
даннях правом дорадчого голосу.
Для забезпечення гласності та прозорості приватизації у ро- боті комісії з приватизації об’єкта можуть брати участь народні депутати України.
Основними завданнями комісії є:
– контроль за проведенням інвентаризації майна об’єкта при-
ватизації;
– розробка проекту плану приватизації об’єкта та подання його на затвердження органу приватизації;
– оцінка вартості і визначення початкової ціни об’єкта при- ватизації, розміру статутного капіталу господарського товариства та розробка акта оцінки;
– розробка, за необхідності, рекомендацій щодо реорганізації об’єктів.
У разі звернення керівництва підприємства, що є в процесі при- ватизації, до державного органу приватизації стосовно відчуження майна та інших дій, необхідних для ефективного функціонування під- приємства згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію дер- жавного майна», комісія розглядає представлені документи та надає державному органові приватизації відповідні пропозиції.
Для виконання поставлених завдань комісія має право:
– зобов’язати адміністрацію підприємства, що приватизуєть- ся, здійснити у встановлені терміни інвентаризацію державного майна;
– давати розпорядження, обов’язкові для адміністрації
об’єкта приватизації, що пов’язані з розробкою проекту плану при-
ватизації;
– залучати до роботи експертів, консультантів, радників, спеціалізовані аудиторські фірми, консалтингові організації та фір- ми з правом дорадчого голосу на засіданнях комісії.
Діяльність комісії припиняється після видання наказу про за-
твердження плану приватизації. Зміст плану приватизації та право-
вий режим його затвердження врегульовано ст. 14 Закону України
«Про приватизацію державного майна» та Положенням про план приватизації державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 1 жовтня 1997 р.
Комісія з приватизації складає проект плану приватизації
об’єкта, який повинен передбачати строки та способи приватизації,
початкову ціну об’єкта приватизації (розмір статутного капіталу
господарського товариства), рекомендовані форми платежу, розмі- ри пакетів акцій за напрямами їх реалізації, а також забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування цілі- сних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок викорис- тання майна, що не підлягає приватизації.
Проект плану приватизації державного майна складається на основі Типового плану приватизації державного майна, що дода- ється до зазначеного Положення.
За рішенням комісії до розробки проекту плану приватизації може бути включено проект реорганізації об’єкта, в якому передбаче- но створення на основі його структурних підрозділів юридичних осіб.
Рішення про необхідність реорганізації приймається у по- рядку, що його встановлюють Фонд державного майна України та Антимонопольний комітет України.
До проекту плану приватизації додається акт оцінки вартості об’єкта приватизації, який складається відповідно до законодавства і затверджується органом приватизації.
Якщо проектом плану приватизації передбачено продаж цілі- сного майнового комплексу підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій, до проекту плану приватизації дода- ються документи, зазначені в ч. 1 ст. 12 Закону України «Про при- ватизацію державного майна».
Якщо трудовий колектив підприємства, майно якого прива- тизується, або інші покупці не погоджуються з проектом плану приватизації, розробленим комісією, вони можуть підготувати аль- тернативний варіант плану.
Проект плану, розроблений комісією, та альтернативний
проект плану трудового колективу чи інших покупців подаються на розгляд регіональних відділень Фонду державного майна України або його представництв у районах та містах, які впродовж десяти днів зобов’язані розглянути подані проекти, затвердити план при- ватизації і довести його до заінтересованих осіб.
Рішення про затвердження плану може бути оскаржено у
10-денний строк у Фонд державного майна України, Верховну Раду
Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація майна державних підприємств може здійснюватися шляхом:
1) продажу об’єктів приватизації на аукціоні. Це спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, який за- пропонував у ході аукціону максимальну ціну;
2) продажу об’єктів приватизації за конкурсом. Це спосіб
приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, який за- пропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта (неко- мерційний конкурс), або за рівних фіксованих умов – найвищу ціну (комерційний конкурс);
3) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у гос- подарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступ- ність та конкуренцію покупців;
4) продажу на конкурсній основі цілісного майнового компле-
ксу державного підприємства, що приватизується, або контроль- ного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону України «Про привати- зацію державного майна»;
5) викупу майна державного підприємства згідно з альтер-
нативним планом приватизації.
Приватизація державного майна–це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Неконкурентні способи продажу майна державних підпри- ємств застосовують щодо об’єктів, не проданих на аукціоні, за кон- курсом.
Приватизація – один з ключових напрямків перетворення української економіки на ринкових засадах. ЇЇ успіх або поразка багато у чому визначають хід економічних реформ.
Приватизація об’єктів державної власності, яку розпочато в Україні з 1992 року, проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Приватизація майна підприємств, установ, організацій здійснювалася в основному шляхом викупу: понад 52 % об’єктів кількості об’єктів придбано цим способом [2, c. 6].
За видами економічної діяльності процесом приватизації найбільше охоплено цілісні майнові комплекси підприємств торгівлі, побутових виробів та предметів особистого вжитку; промисловості; з надання комунальних та індивідуальних послуг.
Таблиця 1. Розподіл об’єктів за способами приватизації в середньому за 2011–2013 рр.
| Спосіб приватизації | У % до загальної кількості |
| Викуп об’єкта приватизації | 77,6 |
| Продаж на аукціоні | 14,5 |
| Продаж на конкурсній основі | 7,1 |
| Продаж акцій акціонерних товариств | 0,8 |
Серед способів приватизації впродовж 2011–2013 року найпоширенішими були викуп (77,6 %), продаж на аукціоні (14,5 %) та продаж на конкурсній основі (7,1 %) від загальної кількості реформованих об’єктів по Україні (табл. 1).
Найбільшу частку надходжень становлять кошти від приватизації державного майна. Загальна сума у 2001 р склала 11 503 481,7 тис. грн , або близько 99 %. Іншою статтею доходів став продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення.
Проте на протязі досліджуваного періоду приватизаційні надходження значно знизились. Це зумовлено тим, що зменшилась кількість об’єктів, що підлягають приватизації, а також їх знизилась їх привабливість.
За січень-червень 2013 року від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації, надійшло та перераховано до Державного бюджету України 185,24 млн грн , зокрема від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, надійшло понад 3,11 млн грн [5, c. 1].
Таблиця 2. Надходження коштів, одержаних від приватизації державного майна
(тис. грн )
| Напрями надходження | (1.07.13) | ||
| 1. Від приватизації державного майна (з урахуванням податку на додану вартість) | 11503481,7 | 6801952,5 | 177769,2 |
| 2. Від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації (з урахуванням податку на додану вартість) | 9908,3 | 2036,2 | 1595,3 |
| 3. Інші надходження | 178,8 | -238,1 | 22,4 |
З табл. 2 видно що найбільша частина коштів одержаних від приватизації державного майна, трохи менше від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації (з урахуванням податку на додану вартість).
Таблиця 3. Використання коштів, одержаних від приватизації державного майна
(тис. грн )
| Напрями використання | (1.07.13) | ||
| 1. Перераховано на фінансування загального фонду Державного бюджету України | 11480305,9 | 6763544,9 | 172970,1 |
| 2. Перераховано кошти до загального фонду бюджету (доходи) від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації | 8342,2 | 1696,9 | 1081,4 |
| 3. Сплачено податок на додану вартість на ціну продажу об’єкта приватизації державного майна та надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації | 23157,3 | 38599,1 | 4975,0 |
| 4. Сплачено податок на додану вартість на ціну від продажу земельних ділянок несільського сподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації | 1486,3 | 338,8 | 243,4 |
| 5. Примусово списано згідно з рішенням суду | 26,0 | 0,0 | 0,0 |
| 6. Інші перерахування | 122,4 | 98,4 | 19,5 |
Аналізуючи табл. 3 використання коштів, одержаних від приватизації державного майна ми бачимо, що найбільше коштів перераховано на фінансування загального фонду Державного бюджету України, тоді як найменше на примусове списання згідно з рішенням суду в 2011 році у подальших роках відсутнє. Також значну суму становить сплата податків на додану вартість.
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що вплив приватизації на процес формуванні ринкової економіки полягає у підвищенні ефективності корпоративних структур; формуванні конкурентного середовища; адаптації економіки України до процесів глобалізації світової економіки. Але на сьогодні в Україні відсутня офіційно визнана та обґрунтована стратегія реформування відносин власності, це унеможливлює встановлення раціональних пропорцій між державною та приватною власністю.
Вважаємо, що приватизація як інструмент регулювання економіки містить у собі як позитивні, так і негативні наслідки та ризики, а головною метою зміни форми власності є формування ефективної економіки шляхом створення системи ефективних власників.