Основні завдання, функції Бундесбанку
Головною ланкою банківської системи Німеччини є Німецький федеральний банк (ДойчеБундесбанк), структура якого була сформована в повоєнні роки. Після закінчення Другої світової війни в західних зонах окупації була введена двоступенева система емісійних банків. У кожній з німецьких земель виникли Центральні банки на базі відділень Рейхсбанку, що збереглись. їх діяльність координувалась Банком Німецьких земель(БНЗ), створеним окупаційною владою 1 березня 1948 р. Закон «Законом про Німецький Федеральний банк», що заснував федеральний емісійний банк Федеральної Республіки Німеччини, був ухвалений бундестагом 4 липня 1957 р. і набрав чинності 1 серпня 1957 р. У 1957 р. відповідно до цього закону Центральні банки земель та Центральний Західноберлінський банк були об'єднані з БНЗ в єдиний ДойчеБундесбанк і, таким чином, виникла емісійна система, яка функціонує й понині. Місцем перебування Німецького Федерального банку є Франкфурт-на-Майні.
З 1 січня 1999 року ДойчеБундесбанк, виконуючи положення Маастрихтської угоди про створення Європейського валютного союзу, передав значну частину своїх повноважень Європейському центральному банку, увійшовши до системи ЄСЦБ покликаний забезпечувати стабільність євро, проводити спільну монетарну політику у Німеччині.
Центральний банк Німеччини відповідно до закону 1957 р. зобов'язаний підтримувати загальну економічну політику Федерального уряду, але під час виконання повноважень, наданим йому цим законом, він є незалежним від вказівок уряду.
ДойчеБундесбанк замінив діючу до того дворівневу систему центральних банків, яка включала центральне управління (у Франкфурті-на-Майні), дев'ять офісів (Центральні банки земель) і 126 відділень в найбільш містах.
Нині структура банку складається з трьох рівнів:
o Директорат (головна контора) — розташований у Франкфурті-на-Майні;
o 9 регіональний відділень (Центральні банки земель), розташованих в Берліні, Дюсельдорфі, Франкфурт-на-Майні, Гамбурзі, Ганновері, Лейпцигу, Майнці, Мюнхені і Штутгарті;
o 47 філій у населених пунктах.
Таку мережу ДойчеБундесбанк використовує, щоб виконувати свої операції в районах рефінансування, постачань готівки, безготівкових платежів і банківського нагляду.
В центральному офісі ДойчеБундесбанку у Франкфурті-на-Майні працює близько 10 000 чоловік. Відповідно до Закону ДойчеБундесбанку є Федеральною корпорацією і його статутний капітал повністю належить Федеральному уряду. До органів управління Федеральним банком входять Рада центральних банків, Рада директорів і Правління центральних банків земель. Федеральний уряд повинен запрошувати президента Федерального банку на свої засідання, присвячені обговоренню питань щодо валютної політики, але тільки з правом дорадчого голосу. Члени Федерального уряду також мають право брати участь у засіданнях Ради центральних банків, але права голосу вони не мають (тільки право вносити пропозиції). На їх вимогу ухвалення рішення можна відкладати на строк до двох тижнів. Повноваження Федерального уряду відносно Федерального банку в основному обмежені участю в призначенні членів Ради директорів.
Отже, організаційна структура Федерального банку сформована таким чином, що дозволяє забезпечити представництво всіх економічних регіонів країни в найвищому органі.
Основними функціями Центрального банку Німеччини є:
1. Грошово-кредитна політика. Основним завданням грошово-кредитної політики, закріпленим в договорі ЄС, є в підтримка стабільних цін в зоні євро. Стабільні ціни стимулюють зростання і зайнятість в середньостроковій перспективі та захист вкладників від негативних наслідків інфляції. Президент ДойчеБундесбанку є членом Ради керівників ЄЦБ і щомісячно бере участь в процесі ухвалення рішень щодо грошово-кредитної політики. Крім того, рішення грошово-кредитної політики зачіпають питання кількості
грошей в обігу, а, отже, і питання загального рівня цін. Центральний банк змінює основні процентні ставки, що позначається на вартості кредитів для підприємств і приватних осіб.
2. Фінансова і валютна система. Основна діяльність у цій сфері направлена на запобіганню національних і міжнародних фінансових криз, оскільки міжнародні кризи можуть мати побічні наслідки для Німеччини, а національні - призводять до широкомасштабних банкрутств банків, до спаду зайнятості і т.д. Завдання ДойчеБундесбанку є аналіз фінансового ринку для того, щоб визначити джерела ризику на ранньому етапі і прийняти відповідні контрзаходи.
3. Банківський нагляд. ДойчеБундесбанк виконує ключові оперативні завдання, забезпечуючи ефективну у фінансовому відношенні банківську галузь і стабільність фінансової системи в цілому. Центральний банк надає необхідну інформацію щодо можливості забезпечення стабільності фінансових ринків, валютно-грошової ситуації, грошового обороту рефінансування кредитних установах і т.д.
Загалом ДойчеБундесбанк виконує функції:
- емісійного центру країни;
- забезпечення стабільності валюти;
- золотовалютного центру країни;
- «касира уряду», обслуговує рахунки федерального уряду та є фінансовим агентом урядів земель;
- «банку банків»;
- розрахункового центру країни;
- центру грошово-кредитного регулювання економіки країни;
- встановлення ставки облікового відсотка, процентної ставки ломбардних кредитів і визначає дисконтну політику;
- розробка політики своїх операцій на кредитному і відкритому ринках;
- встановлення резервних вимог до кредитних інститутів, які зобов'язані тримати мінімальні резерви на жирорахунках в банку в певному розмірі, визначеному банком;
- купує і продає певні векселі, коротко- і середньострокові казначейські зобов'язання, а також боргові зобов'язання, допущені до офіційної торгівлі на біржі.
Згідно із законом Рада центральних банків і Рада директорів прирівняні до верховних федеральних відомств, тобто міністерств Федерації, а Центральні банки земель - до рівня федеральних відомств. Дойче Бундесбанк є складовою частиною Європейської системи центральних банків і бере участь у виконанні завдань ЕСЦБ, пов'язаних переважно з підтримкою стабільності євро, і забезпеченні чіткого проведення внутрішніх і міжнародних платежів.