Поняття бюджету як економічної категорії
Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.
Специфічними ознаками даних відносин є:
1. Перерозподільний характер - бюджет виконує функції розподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.
2. Всеохоплюючий характер - ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.
3. Законодавче регулювання-здійснюється за трьома напрямами:
Загальним Законом України “Про бюджетну систему”
Законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;
Прийняттям щорічного закону про бюджет на наступний бюджетний рік.
Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.
З точки зору послідовності розподілу ВВПіснують два варіанти:
1) в умовах ринкової економіки;
2) у межах адміністративної економіки.
У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують ЗП, підприємці- прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб [7, с.195].
При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.
За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі:
1) американська (25-30%);
2) західноєвропейська (30-40%);
3) скандинавська (50-60%).
Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових коштів між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення цих протиріч:
1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності – забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого,- створювати утриманські тенденції у суспільстві.
2. Зростання ВВП – основний показник, що характеризує економіку держави. Економічний розвиток дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб’єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.
Поняття “бюджет” в учбовій, науковій літературі вживається як економічна категорія. Як економічна категорія бюджет можна розглядати з матеріального і суспільного боків.
З матеріального боку бюджет - це централізований фонд коштів для держави, чи органу місцевого самоврядування, що витрачається для їх функціонування.
З суспільного боку – система економічних відносин, обумовлених об’єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин, за допомогою яких проходить розподіл та перерозподіл ВНП.
ВНП – вартість благ і послуг, створених у сфері матеріального виробництва протягом певного часу, визначених як сума ВП галузей цієї сфери .
Бюджет –план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами державної влади АРК та місцевими Радами народних депутатів.
У 1990році прийнято Закон України “Про бюджетну систему України”, відповідно до якого державний бюджет складається з двох самостійних ланок – загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. Закон визначає порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів.
Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів між виробничою і невиробничою сферами.
У бюджеті країни акумулюється значна частина новоствореної вартості – НД. В умовах ринкових відносин розподілення НД проходить шляхом розподілення та використання грошових доходів. До таких доходів належать державні доходи, доходи від підприємств, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, доходи населення.
Значна частина НД поступає до бюджету шляхом прямого розподілення – оподаткування. Частина чистого доходу населення перераховується в бюджет у порядку перерозподілення.
Перерозподілення НД між галузями, обєднаннями та ін. через бюджет обумовлений головним чином необхідністю передачі частини ЧД з однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного суспільного розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень.
Перерозподілення НД як між галузями так і всередині галузей проходить за допомогою державних інвестицій. При розподілі НД утворюються такі форми доходів: ЗП,П,%, рентна плата, орендна плата, дивіденди. Вони називаються первинними. У результаті перерозподілу такі доходи трансформуються у вторинні. Це відбувається через ДБ, механізм цін, кредитну систему, внески у фонди.
Подальший перерозподіл НД формує кінцеві доходи у суспільстві з використанням яких відбувається його споживання. НД складається із фонду нагромадження і фонду споживання. Використаний НДвідрізняється від виробленого на величину відшкодування витрат і зовнішньо-торгового сальдо.
Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин:
- між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів накопичень і фінансування з бюджету.
- між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту.
- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні
Система платежів до бюджету має грунтуватися на таких принципах:
1. кожна ланка бюджетної системи повинна мати закріплений у законодавчому порядку перелік платежів, що повністю надходять до цього бюджету та є достатніми для покриття передбачених видатків
2. основою для обчислення платежу до бюджету має бути вартість використаних у виробництві ресурсів
Другим важливим напрямом впливу бюджету на економічні та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у формуванні величини фондів споживання.
Головними завданнями бюджетної політики України в умовах ринкових відносин полягають в тому, щоб:
- скоротити непродуктивні витрати бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;
- зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;
- створити систему дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;
- посилити контроль за розміром державного боргу.