Походження та розвиток поняття
Походження назви
Найімовірніше назва континенту походить від давньоассирійського слова асу — схід.
Походження та розвиток поняття
З часом традиційне географічне поняття Азія суттєво змінювалося за своїм обсягом та змістом. Саме поняття виникло в античну епоху коли безперервні природні кордони у вигляді Середземного, Егейського та Мармурового морів наштовхували фінікійців та греків на протиставлення країн Заходу (Ереб) та Сходу (Асу). З часом назва Азії поширювалися на південь — на Аравійський півострів та на північ — на Кавказ та скіфські степи. В середньовіччі східною межею Європи з часом вважали усе східніші межі — спершу Дністер, потім Дніпро та Дон. Петер-Сімон Паллас в кінці XVIII століття пропонував проводити кордон по Уральським горам, Общому Сирту та Ергеням. В XIX столітті почали вважати кордоном вододіл Уралу. Багато суперечок свого часу викликало питання про те як проводити кордон між Європою та Азією на Кавказі. Одні вели кордон по Кумо-Маницькій западині, а інші гребенем Великого Кавказу.
Географія
Від Північної Америки відокремлена Беринґовою протокою, від Африки Суецьким каналом і Червоним морем, від Європи протоками Босфор і Дарданелли; умовний континентальний кордон з Європою проходить Східним Уралом і берегом Каспійського моря; 44,4 млн. км² (разом з поверхнею Каспійського моря) — близько 30% материкової поверхні Землі; найбільша меридіанна протяжність 8400 км, паралельна 8590 км. Розчленована берегова лінія (довжина 62 тис. км); численні півострови (Аравійський, Індостан, Індокитай, Мала Азія, Таймир) і острови (архіпелаги: Малайський, Філіппінський, Японський).
Фізична карта Азії
Рельєф. А. — найбільш контрастна за абс. відмітками висот частина світу. В Азії знаходиться найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест — 8848 м) і найглибша западина — Маріанська (10924 м), поблизу А. розташовано ряд глибоких западин Світового океану напр. Курило-Камчатська (9717 м) і Філіппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро — оз. Байкал (глиб. до 1620 м) і оз. Мертве (рівень озера знаходиться на 392 м нижче за рівень моря), Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії — 950 м. Близько 75% поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані височини (Тібетська, Монгольська), а також великі западисті улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Китайська, Індостанська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37% поверхні Азії.
Відмінна особливість А. — гірлянда, вервечка острівних дуг, що складають її сх. обрамлення. Для багатьох дільниць узбережжя А. характерні активний вулканізм, виходи викопного льоду (Сибір), коралові утворення (на півдні).
Клімат від субполярного та полярного на крайній півночі до тропічного, дуже вологого на південному-сході і тропічного дуже сухого на південному заході, на більшості території різко континентальний; на півночі тундра і зона хвойних лісів тайги (район вічної мерзлоти), в центральній та південно-західній частині степи, що переходять в напівпустелі та пустелі, на південному сході мусонні та тропічні ліси.
Регіони Азії
Регіони Азії:
Північна Азія
Центральна Азія
Західна Азія
Південна Азія
Східна Азія
Південно-Східна Азія
Можна виділити такі великі частини Азії:
- Північно-східну Азію (Росія).
- Західну Азію (включає Кіпр, Туреччину, Іран, Афганістан, Сирійську Арабську Республіку, Ліван, Ізраїль, Йорданію, Ірак, Кувейт, Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Ємен — група країн Бл. і Сер. Сходу];
- Південну Азію (Пакистан, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Бутан, Непал, Мальдівська Республіка);
- Південно-Східну Азію (М'янма, Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Бруней, Східний Тімор);
- Центральну Азію (Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Казахстан, частина Монголії, зах. частина Китаю);
- Східну Азію (інша частина Китаю, Корея, Японія).
Основні корисні копалини
Незважаючи на значну площу і різноманітність природних умов Азія займає 1-е місце серед інших континентів тільки за запасами нафти, природного газу, руд олова і самородної сірки, а також з видобутку нафти і олов'яних руд. Слабка продуктивність надр континенту і низька концентрація гірничої промисловості пояснюються не тільки особливостями геологічної будови, але і недостатньою геологічною вивченістю, несприятливим географічним положенням, відсутністю необхідної інфраструктури і низьким рівнем розвитку економіки у багатьох країнах Азії. Мінерально-сировинна база і гірнича промисловість Азії, за винятком запасів і видобутку нафти в країнах Перської затоки і олова в Східній Азії, не відрізняються високою концентрацією виробництва. Вугільна промисловість континенту за рівнем виробництва поступається Північній Америці і Західній Європі, а за концентрацією видобутку, крім них, ще й Австралії і Південній Африці. Нафтогазовидобувний район Західної Азії — найбільший в світі центр з видобутку і експорту нафти; загалом Азія дає біля 45-50% загального видобутку нафти, який здійснюється на сучасному технічному рівні. Аналогічний стан у оловодобувній промисловості займають країни Східної Азії, але в цьому випадку технічний рівень виробництва вельми строкатий: від сучасних потужних драг на прибережних площах до напівкустарного видобутку (старателі) з невеликих розсипів. З інших видів мінеральної сировини виділяються марганцеві руди в Індії і хромові руди в Туреччині, вольфрамові руди в Південній Кореї і країнах Східної Азії, фосфорити і самородна сірка в Західній Азії. Серед країн Азії можна віднести до найбільших і досить універсальних за видобутком мінеральної сировини Росію, Індію і Китай, а до числа країн зі значним, мінерально-сировинним потенціалом, порівняно розвиненою гірничою промисловістю — Туреччину, Філіппіни, Іран та Індонезію.
Економіка
Сінгапур має один з найбільш пожвавлених портів світу і четвертим за обсягами форексний ринок.
Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.[4]
В кінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНР[5] та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8%. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт , Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.
В своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери.[6][7] Китай був найбільшою і найбільш розвиненою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії,[8][9][10][11] до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть в кінці ХХ століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою в світі.
В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії.[Джерело?] У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнявся з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японська валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.
Мумбаї є одним з найгустіше населених міст на континенті, центром туризму та інфраструктури, відіграє важливу роль в економіці Індії
Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році.[13] За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Великобританію і Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії.[Джерело?] На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.
В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найбільш розвиненим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 краïн регіону.
Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японіі, Індіі, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.
За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т.зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам[14] Азія має чотири основні фінансові центри: Токіо, Гонконг, Сінгапур та Шанхай. Великими роботодавцями в Індії та на Філіппінах стають Центри обробки викликів (англ. Call center) і аутсорсингові бізнес-центри у зв'язку з наявністю великих ресурсів висококваліфікованих фахівців та англомовних співробітників. Широке використання аутсорсингу допомагає зростанню Індії та Китаю як фінансових центрів. Завдяки своїй великій і надзвичайно конкурентоспроможній індустрії інформаційних технологій, Індія стала головним центром аутсорсингу.[Джерело?]
У 2010 році в Азії було 3,3 мільйони мільйонерів (людей з чистою вартістю маєтку понад 1 млн. дол США за винятком вартості їх будинків), лише трохи менше, ніж в Північній Америці (3,4 мільйони мільйонерів). В 2009 році Азія (без Близького Сходу) вперше обігнала за цим показниом Європу.[15]
Демографія
| Зміни населення | ||
| Рік | Населення | ±% |
| 243 000 000 | — | |
| 436 000 000 | +79.4% | |
| 947 000 000 | +117.2% | |
| 1 402 000 000 | +48.0% | |
| 3 634 000 000 | +159.2% | |
| Джерело: "UN report 2004 data" (PDF). |
Азія займає 30% суходолу, але є місцем проживання для 60% Населення Землі. За оцінками[16] Відділу населення ООН у 2011 році населення Азії становило 4,21 млрд. і зростало на понад 1% (46 млн.) на рік. Темпи зростання населення коливаються від -0,05% в Японії до понад 3% в Катарі, Афганістані, Іраку і Ємені. Левова частка приросту населення в абсолютних числах припадає на Індію (понад 17 млн.) та Китай (6 млн). Близько 90% населення зосереджено у південно-східній Азії, високогірні простори та пустелі незаселені або мало заселені.
Населення переважно жовтої та білої (на заході) рас.
Токіо — найбільша агломерація Японії.
Рівень урбанізації від понад 90% (Синґапур, Кувейт, Ізраїль) до 10% (Непал, Оман, Камбоджа, Бутан);[Джерело?] найбільші міські агломерації: Токіо, Гуанчжоу, Сеул, Шанхай, Делі, Мумбаї (Бомбей), Маніла.[17]
Східна Азія має найвищі темпи зростання Індексу розвитку людського потенціалу[18] (ІРЛП), досягши майже в два рази вищого за середній приросту за останні 40 років, відповідно до аналізу звітів про охорону здоров'я, освіту і даних про доходи. КНР, друга в світі за величиною приросту з 1970 року, є єдиною країною зі списку "10 найшвидших", яка досягла це передусім за рахунок зросту доходів, а не досягнень в галузі здоров'я або освіти. Дохід на душу населення в Китаї за останні чотири десятиліття збільшився у вражаючі 21 рази, що видобуло сотні мільйонів людей з бідності. Тим не менш, Китай не був серед кращих у регіоні за підвищенням відвідуваності шкіл і тривалості життя.[19]
Непал, інша країна зі списку "10 найшвидших", досягла прогресу з 1970 року, в основному, за рахунок охорони здоров'я та освіти. У даний час (2010-і) очікувана тривалість життя є на 25 років більшою, ніж в 1970-х роках. Понад чотири з кожних п'яти дітей шкільного віку в Непалі відвідують початкову школу, у порівнянні з лише кожним п'ятим 40 років тому.[19] Японія і Південна Корея займають найвищі місця серед азійських країн (місце 11 і 12 у світі, знаходяться в групі "дуже високого рівня людського розвитку»), далі йдуть Гонконг (21) і Сінгапур (27) . Афганістан (155 з 169 країн, що оцінювалися) посів найнижчу сходинку серед азійських країн.[19]
Мови
Азія є батьківщиною кількох мовних сімей і багатьох мовних ізолятів. Більшість азійських країн більш ніж на одну мову, яка є рідною для населення. Наприклад, відповідно до Ethnologue, в Індонезії говорять більш ніж 600 мовами, в Індії понад 800-ами, на Філіппінах більше сотнею. Багато мов і діалектів використовується в різних провінціях Китаю.
Релігія
Азія є колискою великих релігій: буддизму, індуїзму та ісламу.
Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1
Азія
Реферат підготувала
Учениця 10-А класу
Безлегка Альона
Р.