Проходження служби в митних органах
Під проходженням служби в митних органах розуміється система юридичних фактів, які характеризують правове становище працівників митних органів і відображають його динаміку. Правове становище працівників митних органів визначають такі юридичні факти як: вступ на службу в митні органи, укладення контракту, проходження іспиту за конкурсом, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання, проходження службової атестації, переміщення по службі. Ці юридичні факти вказуються у наказах про прийняття на службу, переміщення тощо. Вони відображаються і в особовій справі.
Вступ на службу в митні органи передує попереднє вивчення особистості кандидата, його медичне обстеження. Попередньо може встановлюватися стажування. Не можуть бути прийняті на службу у митні органи особи, що були засуджені за скоєння злочину.
В разі необхідності при зарахуванні на службу в митні органи для особи може бути встановлено випробувальний термін. В ході його перевіряються професіональні якості особи. При становленні випробувального терміну особа призначається стажистом без присвоєння спеціального звання. Термін випробування вказується в наказі, а при прийнятті на контактній основі — у самому контракті. При стажуванні особа виконує всі посадові обов’язки і посідає права працівника митного органу.
Для посадових осіб митних органів періодично встановлюється атестація на відповідність встановленим вимогам. Порядок атестації визначається Головою Державної митної служби України. За загальним правилом вона проводиться раз на 5 років. В разі необхідності за узгодженням із вищестоящим начальником митного органу може бути в установленому порядку прийняте рішення про дострокову атестацію.
Прийнятим на службу в митні органи посадовим особам відповідно до займаної посади і стажу роботи присвоюються персональні звання. Відповідно їм встановлені строки вислуги: для жінок — 20 років, для чоловіків — 25 років з правом виходу на пенсію жінками по досягненню 50 років, а чоловіками — 55 років.
У процесі проходження служби в митних органах в силу різних факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру виникає необхідність в переміщені працівника на іншу посаду чи на інше місце. Таке переміщення здійснюється в разі необхідності заміщення вакантної посади, термінової необхідності виконувати функції тимчасово відсутнього працівника, при введенні нових посад чи зміні штатного розкладу. Переміщення за загальним правилом проводиться на вищу посаду як просування по службі. Це нормальне явище і є наслідком професійного зростання працівника й підвищення його кваліфікації, здатності вирішувати більші за обсягом і функціями завдання. Таке переміщення здійснюється лише за згоди працівника, що пов’язано з об’єктивними та суб’єктивними чинниками. Працівник за його згоди може бути переміщений і на рівнозначну посаду. Таке переміщення може здійснюватися з метою більш раціонального використання його професійних і особистих якостей, з урахуванням сімейних обставин, стану здоров’я, необхідного режиму роботи, наприклад, в разі навчання на вечірньому відділенні вищого закладу освіти. Переміщення на іншу посаду в тому ж митному органі чи в інший митний орган, в тому ж місці чи в іншу місцевість (переведення по службі) здійснюється за ініціативи начальника митного органу та згоди працівника, якщо інше не обговорене контрактом. Працівник може бути переведений і на нижчу посаду при скороченні штатів, а в разі неможливості переміщення на рівнозначну посаду за згоди працівника, внаслідок погіршення стану здоров’я відповідно до медичного висновку, за особистої ініціативи працівника, невідповідності на займаній посаді за результатами атестації і за згоди працівника.
Переміщенням також вважається вступ на навчання із звільненням із займаної посади, а також при призначенні на посаду після закінчення навчального закладу. Як переміщення кваліфікуються випадки залучення працівника митного органу до виконання спеціального завдання чи в разі відрядження (прикомандирування) до органів державної влади і організацій.
В практиці митних органів, враховуючи бригадну форму організації діяльності митних органів, практикується переміщення з однієї бригади в іншу. Переміщення по службі здійснюється наказом відповідного начальника митного органу із вказівкою підстав для цього. З наказом під розписку ознайомлюється особа, яка переміщується. В разі незгоди з наказом вона має право оскаржувати його в установленому порядку.
Службові особи митних органів звільняються зі служби:
- за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на посаді;
- через хворобу – у разі визнання непридатним до служби в митних органах за рішенням медичної комісії;
- у зв’язку з визнанням атестаційною комісією працівника таким, що не відповідає займаній посаді;
- за порушення дисципліни у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом митної служби України;
- за власним бажанням;
- через скорочення штатів – у разі відсутності можливості використання на службі;
- при переході на виборну посаду (обрання народним депутатом України, головою органу місцевого самоврядування тощо);
- у зв’язку з переведенням у встановленому порядку на іншу роботу.
В разі ліквідації митного органу, скорочення чисельності чи штату працівників посадова особа звільняється із займаної посади із зачисленням її на термін до 3 місяців у розпорядження начальника митного органу. При цьому зберігається грошове забезпечення. Після вказаного терміну вирішується питання про подальше працевлаштування вивільненого працівника. За наявності вакансій йому може бути запропонована посада в іншому митному органі, а при відмові від неї він підлягає звільненню зі служби у встановленому порядку.
У митних органах застосовується інститут ротації – періодичного переміщення працівників як по вертикалі так і по горизонталі. Її основними завданнями є: удосконалення кадрового потенціалу з метою створення професійного, дієздатного державного апарату; створення підготовленого кадрового резерву для заміщення посад державних службовців, особливо там, ден місцеві л джерела кадрового забезпечення є обмеженими; забезпечення планомірності службової крєжри для перспективної молоді, формування нового типу управлінців; профілактика та запобігання проявам корупції, іншим правопорушенням серед державних службовців; забезпечення результативної та стабільної діяльності органів виконавчої влади,зниження рівня плинності кадрів.