Класифікація інтеграційних процесів
Світовий досвід переконливо доводить, що інтеграційні процеси (рис. 2.2) позитивно впливають на економіку регіонів у цілому. Стабілізація підприємств на основі укрупнення, входження у спільноту їх об’єднань дозволяє збільшити кількість робочих місць, збільшити доходи місцевих бюджетів, сприяє залученню додаткових фінансових ресурсів, у тому числі і інвестицій.
Рисунок 2.2 – Види інтеграційних процесів
Як вже наголошувалось, можна виділити два основних види інтеграційних процесів: злиття та придбання. В якості приєднання розглядається процес, наведений на рис.2.3.
При повному придбанні відбувається прийняття прав єдиного учасника статутного капіталу, повного контролю над учасником зі збереженням його юридичної самостійності. Число юридичних осіб під час та після процесу не змінюється.
Часткове придбання характеризується прийняттям права на участь в статутному капіталі, часткового контролю через участь у складі Ради директорів. Кількість учасників в результаті процесу не змінюється (рис. 2.4)
.
Рисунок 2.3 – Процес приєднання
Форми часткового придбання можуть здійснюватися незалежно один від одного, а можуть бути проміжним етапом процесу більш високого порядку (з точки зору контролю, що придбавається).
Рисунок 2.4 – Процеси часткового та повного приєднання
Наприклад, учасники проводять інтеграцію у вигляді участі, а через певний час досягають домовленостей про купівлю. Ця форма, з урахуванням вже здійсненого процесу участі, стане можлива при умові проведення проміжного процесу консолідації. У даному прикладі процес інтеграції може розглядатися як два процесу (участь та консолідація) або як один – купівля. Консолідація – це прийняття прав на додаткову участь в статутному капіталі, придбання корпоративного контролю більш високого ступеня. Число учасників при цьому не змінюється. Процес є зв’язуючою ланкою між формами часткового придбання, а також між частковим та повним придбанням.
Разом з тим процес консолідації може поділятися на обмежений та ступеневий. У першому випадку відбувається придбання прав контролю в межах вже існуючого рівня (наприклад, придбання 10%-го пакета до вже існуючих 10 % розглядається як процес збереження рівня участі), а в другому відбувається зростання ступеня контролю (наприклад, придбання 10%-го пакета до вже існуючих 40 % розглядається як процес переходу з рівня впливу на рівень купівлі) друге трактування даного виду інтеграції може виходити з розміру додаткового консолідованого контролю, тобто розміру придбаного контролю.
Особливістю часткового придбання є непостійність ступеня корпоративного контролю. При цьому відбувається не тільки зміна власників у результаті угоди купівлі-продажу, але і зниження ступеня контролю в результаті зростання розміру статутного капіталу компанії, наприклад шляхом проведення додаткової емісії акцій.
Процес злиття супроводжується появою нового учасника (нової юридичної особи). При злитті форм (рис.2.5) відбуваються процеси, встановлені законодавством.
Рисунок 2.5 – Процес злиття форм
Злиття активів характеризується тим, що процес відбувається на основі новоствореної компанії (головної). При цьому компанії-учасниці передають у статутний капітал права контролю над своїми компаніями, зберігаючи свою діяльність та організаційно-правовую форму (рис. 2.6).
Рисунок 2.6 – Процес злиття активів
Залежно від ставлення керівництва підприємства до угоди про злиття можна виділити:
- дружні злиття, за яких керівний склад та акціонери обох компаній підтримують цю угоду;
- ворожі злиття, за яких керівний склад цільової компанії не згоден з угодою та виконує ряд протизагарбних дій; у цьому випадку компанія, що є покупцем, має вчиняти на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання.
У свою чергу, залежно від того, який потенціал у перебігу злиття, можна виділити:
- виробничі злиття - це злиття, за якого об'єднуються виробничі потужності двох або кількох компаній з метою отримання синергічного ефекту за рахунок збільшення масштабів діяльності;
- суто фінансові злиття - це злиття, за якого компанії, що об'єднуються, не діють як одне ціле, при цьому не очікується виробничої економії, але відбувається централізація фінансової політики, яка сприяє посиленню позицій на ринку цінних паперів, у фінансуванні інноваційних проектів тощо.
Залежно від умов злиття виокремлюються:
- злиття на паритетних умовах (50/50);
- злиття на непаритетних умовах (поглинання), за якого власники компанії, що поглинається, втрачають реальні можливості управління у зв'язку з невеликою часткою власності, якою вони володіють (менше ініціативного пакета власності – 25 %).
Інтеграційні процеси характеризуються сферою діяльності учасників та напрямом здійснення процесу. Відповідно до цих ознак виділяють чотири основні форми інтеграції (рис. 2.7)
Рисунок 2.7 – Напрями інтеграції
Горизонтальна інтеграція – стосується об’єднання підприємств у межах однієї галузі, які виготовляють однотипний продукт або мають аналогічний виробничий цикл. На її основі створюються, зокрема, фінансові передумови придбання та використання дрібними й середніми господарськими одиницями сучасних потужних засобів виробництва і технологій з одночасним поглибленням спеціалізації. Ці стратегії мають на меті підсилення позиції підприємства шляхом поглинання або контролю певних конкурентів. Обґрунтування застосування таких стратегій можуть бути досить різноманітними: нейтралізувати конкурента, що заважає, досягти критичної маси для отримання ефекту масштабу, одержати виграш на взаємодоповнюваності асортименту товарів, дістати доступ до збутової мережі або до сегментів покупців. Якщо при горизонтальній інтеграції її базою є продукт (ціновий сегмент, позиція в товарній лінійці) – це асортиментна інтеграція (наприклад інтеграція виробників автомобілів та автобусів). Якщо продукт абсолютно аналогічний та учасники є прямими конкурентами – це об’ємна горизонтальна інтеграція (наприклад, інтеграція нафтопереробних заводів, що виготовляють автомобільне паливо).
Вертикальна інтеграція – передбачає формування зв’язків між галузями різних сфер економіки. Економічний зміст вертикальної інтеграції полягає в формуванні єдиної замкнутої системи виробництва продукції, що повинно сприяти оптимізації існуючих фінансових і товарних потоків. Крім того, вона усуває залишкові ланки в єдиному процесі відтворення і реалізації продукції, створює можливості кращого використання виробничих потужностей, реалізації взаємовигідних інтересів усіх учасників. Саме вертикальна інтеграція, тобто міжгалузеве кооперування підприємств і виробництв різних галузей економіки, технологічно і організаційно пов’язаних між собою, може забезпечити єдність і непереривність відтворювального і технологічного процесів, а також зниження витрат, підвищення ефективності виробництва й якості продукції. Наприклад, злиття гірничодобувних, нафтогазових, металургійних і машинобудівних підприємств.
Висхідна вертикальна інтеграція виражається у зростанні фірми шляхом придбання, або посилення контролю над структурами, що перебувають між фірмою і кінцевим споживачем, тобто над системами розподілу і продажу. Даний тип інтеграції вигідний у тих випадках, коли необхідне розширення кола наданих посередницьких послуг або коли фірма не може знайти посередників з якісним рівнем роботи. При висхідній вертикальній інтеграції «уверх» інтеграція відбувається з учасником, який відноситься до наступної стадії виробничого циклу.
При низхідній («вниз») інтеграції відбувається об’єднання з підприємством - попереднім учасником стадії виробничого циклу. Низхідна вертикальна інтеграція спрямована на зростання фірми через придбання, або посилення контролю над постачальниками, а також через створення дочірніх структур, що здійснюють постачання. Реалізація стратегії низхідної вертикальної інтеграції може дати фірмі сприятливі результати, пов'язані із зменшенням залежності від коливань цін на комплектуючі та запаси постачальників
Протяжність вертикальної інтеграції визначається числом ланок у виробництві та збуті кінцевої продукції, об'єднаних (що перебувають у власності) або контрольованих однією фірмою. Ширина вертикальної інтеграції визначається числом підприємств одного (кожного) ланки всього ланцюжка виробництва та збуту кінцевої продукції, об'єднаних (що перебувають у власності) або контрольованих однією фірмою - ініціатором інтеграції. Ступінь вертикальної інтеграції визначається тим, який контроль має ініціатор інтеграції над інтегрованими підприємствами. Іноді ще цей ступінь називають ступенем стійкості вертикальної інтеграції.
Вертикально інтегрована одиниця в повному розумінні слова передбачає поєднання двох типів контролю: контролю над власністю підприємств, що належать до різних стадій технологічної та / або збутового ланцюжка і контролю над їх поведінкою. Проте насправді вони можуть існувати відносно незалежно один від одного: у системі холдингу можливий вертикальний контроль над власністю фактично без контролю над поведінкою, а ринкову поведінку формально самостійних підприємств, у свою чергу, можна контролювати за відсутності контролю над власністю. В останньому випадку можна вести мову про вертикальну квазіінтеграцію або вертикальний контроль, що не закріплений відносинами власності.
Паралельна інтеграція відбувається між виробниками залежних одних від одного продуктів (наприклад, принтер та картридж, комп’ютери та комп’ютерні програми)
Кругова інтеграція передбачає об’єднання учасників різних сегментів ринку, виробничих ланцюгів. У випадку об’єднання неконкуруючих продуктів, принципи реалізації та виробництва яких подібні, - відбувається асортиментна кругова інтеграція, тобто інтеграція учасників різних сегментів загальної укрупненої галузі (наприклад, нафтова та газова компанія). При інтеграції підприємств непов’язаних галузей з метою нейтралізації галузевих ризиків відбувається диверсифікована кругова інтеграція.
Стратегії вертикальної інтеграції використовують для того, щоб стабілізувати або захистити стратегічно важливе джерело постачання. Іноді така інтеграція необхідна, оскільки постачальники не володіють ресурсами або ноу-хау, щоб випускати деталі або матеріали, необхідні для підприємства. Ще однією метою може бути доступ до нової технології, критичної для успіху базової діяльності. Багато виробників комп’ютерів інтегрувалися з виробниками напівпровідникових компонентів, щоб оволодіти цією, базовою для них технологією.
Крім цього, вертикальна інтеграція сприяє зниженню витрат коштів і зменшенню часу в період переходу від однієї технологічної стадії до іншої, створює можливість одержання більшого прибутку і реалізації взаємовигідних інтересів зазначених господарських суб’єктів – учасників об’єднання. Це забезпечує значний економічний ефект. Учасники інтеграційного процесу виконують свою діяльність відносно один одного на засадах собівартості або близьких до собівартості. Порівнюючи механізми реалізації продукції комерційним каналом і за допомогою інтеграційного формування, можна переконатися, що в другому випадку величина прибутку збільшується на величину податків, які сплачують відокремлені підприємства. Таким чином, підвищується результативність їх діяльності. Учасники інтеграції заощаджують кошти та час, які витрачають на пошук каналів реалізації.
Відповідно до географії діяльності учасників інтеграційного процесу виділяють місцеві, регіональні, національні, міжнародні та транснаціональні інтеграції.
Місцева інтеграція – її учасники займаються основною діяльністю в межах однієї місцевості (місто, район, область). За регіональної інтеграції учасники працюють в одному регіоні. Національна інтеграція характеризує учасників, які є представниками однієї країни. Міжнародна інтеграція відбувається між підприємствами – представниками різних держав. Транснаціональна інтеграція охоплює учасників, кожен з яких працює більш ніж в одній країні.